Журі Каннсього фестивалю: хто всі ці люди?

13 травня стартував 78-й Каннський кінофестиваль. 24 травня вручатимуть «Золоту пальмову гілку» та інші призи. Вирішувати долю нагород журі основного конкурсу. Розповідаємо та показуємо, хто всі ці люди.

Голова журі – Жюльєт Бінош, акторка, Франція

Фільмографія 60-річної французької акторки Жюльєт Бінош налічує приблизно 70 фільмів. Перша велика роль була у фільмі «Побачення» Андре Тешіне, який і був представлений на Круазет у 1985 році. «Я народилася на Каннському кінофестивалі», — часто говорить Бінош.

Її найвідомішими роботами є фільми «Англійський пацієнт», «Шоколад», «Коханці з Нового мосту», «Камілла Клодель 1915» тощо. У 2023 році вийшов фільм із нею у головній ролі «Смак пристрасті», а також нещодавно вийшов серіал The New Look, де вона грає Коко Шанель.

Чотири десятиліття перетворили її на міжнародну зірку. Вона знімалась у таких видатних режисерів як Міхаель Ганеке (Австрія), Девід Кроненберг, Абель Феррара (США), Олів’є Ассаяс, Леос Каракс, Клер Дені (Франція), Амос Гітай (Ізраїль), Наомі Кавасе, Хірокадзу Коре-еда (Японія), Кшиштоф Кесьльовський (Польща), Хоу Сяо-сянь (Тайвань) тощо.

Фільм іранця Аббаса Кіаростамі «Копія вірна» приніс їй нагороду Каннського фестивалю у 2010 році. Бінош є володаркою таких нагород як («Оскар», BAFTA, «Сезар», нагороди за найкращу жіночу роль у Берліні та Венеції тощо. У 2018 році Бінош очолювала журі Берлінського фестивалю.

Карлос Рейгадас, режисер, Мексика

Один із найцікавіших мексиканських режисерів нашого часу. Ходили чутки, що він привезе свій новий фільм, проте він з’явився на фестивалі в іншій якості.

53-річний Рейгадас свого часу залишив успішну кар’єру міжнародного юриста заради кіно. Під впливом екзистенціалістичного мистецтва та філософії фільми Рейгадаса показують духовні подорожі у внутрішні світи його головних героїв, через які досліджуються теми кохання, страждання, смерті та сенсу життя.

Він знімає мало та повільно, проте кожна його картина є шедевром. Драма «Після мороку світло» (2012) принесла Рейгадасу приз за найкращу режисерську роботу 65-го Каннського кінофестивалю.

У його фільмграфії також – «Японія», «Битва на небесах», «Безмовне світло», «Наш час».

Голлі Бері, акторка, США

Американська актриса Холлі Беррі – володарка премій «Оскар»(2002), «Золотий глобус» (2000) і «Еммі» (2000). Одна з найвисокооплачуваніших акторок у Голлівуді, Вона відома за фільмами «Люди Ікс», «Бал монстрів», «Хмарний атлас», «Ідеальний незнайомець», «Пароль Риба-меч», «Помри, але не зараз», «Жінка-кішка» та багато інших. Голлі Бері – перша афро-американка, яка отримала «Оскар» за найкращу роль.

Паял Кападія, режисерка, Індія

У 2024 році фільм Паял Кападія «Усе, що ми уявляємо світлом» отримав Гран-прі Каннського кінофестивалю. Таким чином її повнометражний дебют відразу зробив її відомою. Ця історія дружби повернула Індію до Каннського конкурсу після тридцятирічної перерви. Фільм мав кілька номінацій на премію «Золотий глобус» та отримав численні нагороди, включаючи «Найкращий фільм» на церемонії вручення премії Asian Film Awards у Гонконзі 2025 року. Паял Кападія, яка здобула освіту в Індійському інституті кіно та телебачення, зрежисувала кілька короткометражних фільмів, зокрема «Післяобідні хмари», представлений на La Cinéfondation 2017, а також стала відомою завдяки своєму документальному фільму «Вся ніч без знання».

Альба Рорвахер, акторка, Італія

Відома італійська акторка Альба Рорвахер знімалась у фільмах «Аморе» Луки Гуаданьїно, «Самотність простих чисел» Саверіо Костанцо, «Спляча красуня» Марко Беллоккьо та «Клятва діва» Лаури Біспурі. На Каннському кінофестивалі представила кілька фільмів у конкурсній програмі разом зі своєю сестрою, режисеркою Аліче Рорвахер: «Чудеса» (Гран-прі, 2014), «Щасливий Лазар» (приз за найкращий сценарій 2018) та «Химера» (2023), а також «Казка з казок» Маттео Гарроне (2014) та «Тре піани» Нанні Моретті (2020). Вона також працювала з Арно Деплешеном, Меггі Джилленхол, Стефаном Брізе, Ноа Баумбахом, Ізабель Койше. Нещодавно вона зіграла у «Марії» Пабло Ларраїна. Вона отримала кілька нагород, зокрема Кубок Вольпі на Венеційському кінофестивалі, премію «Марк Ауреліо д'Оро» на Римському кінофестивалі, дві премії «Давид ді Донателло», дві премії «Настро д'Ардженто» та дві премії «Глобо д'Оро».

Її сестра Аліче Рорвахер цього року стала головою журі «Золотої камери».

Лейла Слімані, письменниця, Франція, Марокко

Лейла Слімані опублікувала свій перший роман «У саду людожера» у 2014 році, він був номінований на Prix de Flore 2014. Її другий роман «Солодка пісня», отримав Prix Goncourt 2016 та Grand Prix des lectrices Elle 2017. Він був екранізований у 2019 році за участю Карін Віар та Лейли Бехті. Потім вона опублікувала ще три романи: «Країна інших» (Grand Prix de l’héros Madame Figaro 2020), «Спостерігайте, як ми танцюємо» та «Я заберу вогонь». Лейла Слімані також є авторкою оповідань, есе та коміксів. Вона отримала премію Сімони де Бовуар за боротьбу за права жінок. У 2024 році вона написала сценарій до Церемонії відкриття Олімпійських ігор у співавторстві з Томасом Джоллі.

Дьєдо Хамаді, режисер, Конго

Увійшовши в історію Каннського кінофестивалю своїм фільмом «Дорога за мільярд» (2020), проте фестиваль тоді не відбувся. Дьєдо Хамаді критикує інституції своєї країни, Республіки Конго. У 2015 році він створив власну продюсерську компанію Kiripifilms. У 2017 році він зрежисував фільм «Мама-полонена», який отримав Гран-прі на фестивалі Cinéma du Réel, а в 2019 році отримав грант від Фонду Макміллана-Стюарта в Гарвардському центрі кінознавства. Наразі він працює над серіалом «Мілімо, мандрівні душі Кіншаси», який він продюсує та режисує для Canal+, а також над своїм наступним повнометражним фільмом під назвою «Життя – це залізниця».

Хон Сансу, режисер, Південна Корея

Хон Сансу є не лише дуже добрим режисером, але і напрочуд плідним. Мало який великий фестиваль обходиться без його нових картин. Він знімав просто на Каннському фестивалі фільм «Камера Клер» («Спеціальні покази», 2017).

Хон Сан Су знімає малобюджетні фільми про повсякденне життя, відзначені преміями престижних міжнародних кінофестивалів.

Серед його фільмів – «Потреби мандрівників», «Наступного дня», «Казка кіно», «В іншій країні» «Післязавтра», «Хо-хо-хо» та інші.

Джеремі Стронг, актор, США

Джеремі Стронг – номінант на премії «Оскар» та «BAFTA», володар премій «Еммі», «Золотий глобус» та «Тоні». Нещодавно його майстерна роль Роя Кона у фільмі «Учень», що ввійшов до конкурсної програми Каннського кінофестивалю 2024 року, принесла йому номінації на премії «Оскар», «Золотий глобус» та BAFTA. Того ж року він отримав премію «Тоні» за найкращу чоловічу роль у виставі «Ворог народу». У кіно він знявся у фільмах Аарона Соркіна «Чиказька сімка», Адама Маккея «Великий поріг на позначку», Джеймса Грея «Армагеддон», Кетрін Бігелоу «Нуль: Темрява тридцять» та Стівена Спілберга «Лінкольн». За роль Кендалла Роя в серіалі HBO «Спадкоємці» він отримав премії «Еммі», «Золотий глобус» та премію «Вибір критиків». Його можна буде побачити у 2025 році в біографічному фільмі Скотта Купера про Брюса Спрінгстіна «Позбав мене від небуття».

Фото Катерини Сліпченко