Український патріот кримськотатарського походження, що знав 60 мов

Академік Агатангел Кримський знав 60 мов, займався сходознавством та створював українські наукові інституції. Він був близьким другом Лесі Українки, однак його підозрювали у гомосексуалізмі. Син кримського татарина і польки не мав з Україною жодного кровного зв’язку, але полемізував з російськими ідеологами щодо походження української мови. Агатангел Кримський був одним із найпотужніших українських учених ХХ століття, який теж став жертвою репресивної системи. Його біографію розповіли на волинському сайті «Район. Історія».

Українець за вибором

Агатангел Кримський народився 1871 року у Володимирі на Волині у сімʼї асимільованого кримського татарина. Його предок був муллою в Бахчисараї, а дід переїхав з Криму у Білорусь та прийняв православну віру. Походження з півострова створило їхнє нове прізвище. Мама народилася у польсько-литовській родині. Незвичне імʼя сину обрали з грецької, яке перекладається як ангел, добрий вісник.

Про своє походження Агатангел писав: «Мій батько з білоруського міщанського роду, мати – полька литовська, – я знацця, ані кровинки вкраїнської не маю, тільки що вродився та виріс на Вкраїні. Хоч я родом не вкраїнець, але цілком проукраїнився».

Батьки Агатангела Кримського (фото з Вікіпедії)

Вундеркінд і поліглот

Дитинство Кримського минуло на Черкащині. Звідти він вступив в елітну приватну Колегію Павла Ґалаґана у Києві. Вчитися він любив: читати почав у три роки, а вже в підлітковому віці опановував європейські мови.

До повноліття Кримський вільно говорив вісьмома мовами, а протягом життя їхня кількість зросла щонайменше до 60, якщо врахувати також діалекти й мовні групи. Він жартував, що легше перелічити мови, які він не знав, ніж назвати ті, якими володіє.

Агатангел у рік вступу в Колегію Галагана у Києві, 1885 рік (фото з Вікіпедії)

Агатангел Кримський досконало знав усі європейські, а також мови країн Близького Сходу. Їх він поїхав вивчати у Москву. Там він занурився в арабську, перську й турецьку філологію, історію ісламу, семітські мови та літератури. А дворічне стажування у Сирії та Лівані лише поглибило його знання звичаїв, мов та культури Близького Сходу.

На початку ХХ століття Кримський став одним із найавторитетніших сходознавців Російської імперії: він очолив кафедру арабської лінгвістики, викладав історію ісламу, перекладав, читав лекції з арабської літератури. Його наукові праці визнавали далеко за межами Росії.

Співзасновник Української академії наук

Попри успішну академічну кар’єру в Москві, Кримський займався дослідженнями й української мови: писав підручники з граматики, організовував мовознавчі комісії, досліджував діалекти й історію мови. 1918 року Володимир Вернадський запропонував Агатангелу Кримському долучитися до створення Української академії наук.

Як уточнили у Національній бібліотеці імені Ярослава Мудрого, на роботу до Києва його запросив гетьман Павло Скоропадський. Науковець пристав на пропозицію, але за умови перевезення з Москви всієї своєї бібліотеки – майже 50 тисяч книжок. Для цього у поїзді виділили окремий вантажний вагон.

Сходознавець у Москві (фото з Вікіпедії)

В Академії Кримський очолював історико-філологічний відділ, формував українське сходознавство, керував мовознавчими комісіями. З приходом більшовиків у 1919 році він випрошував пайки та одяг для науковців, разом з ними заготовляв дрова для опалення. Дослідники вважають, що Агатангелу Кримському довелося проявити лояльність до радянської влади, але це вберегло УАН та її книгозбірню від знищення.

1921 року академік очолив Інститут української наукової мови. Він публічно полемізував з імперською теорією Михайла Погодіна, доводячи історичну тяглість української мови ще з XI століття. За це його вважали «буржуазним націоналістом». Курйозне звинувачення для нащадка кримського татарина.

А ще Кримський брав участь у першому Всеукраїнському православному церковному соборі, який підтвердив автокефалію Української автокефальної православної церкви.

Близький товариш Лесі Українки

Кримський залишив по собі не лише наукові праці, але й перший модерністський філософський роман «Андрій Лаговський». Повністю його опублікували за 30 років після смерті автора. Деякі літературознавці на основі аналізу цього твору вважають Кримського геєм.

Водночас відома й історія його начебто закоханості у Лесю Українку. Чи було це справді так, зараз складно відповісти, але вони впродовж багатьох років були щирими друзями. Вони здебільшого листувалися, але Агатангел завжди відвідував Косачів, коли приїжджав у Київ. Поетеса не раз радилася з ним щодо своїх творів, обговорювала класику, ділилася планами.

1902 року Леся Українка написала йому у листі: «Я чую, що Ви досі довідуєтеся від моїх родичів про мою адресу. Се ж видно, Ви хочете подати мені слово привіту, незважаючи на те, що я була до краю негречна супроти Вас і навіть не обізвалася ні словом подяки на Ваші товариські дарунки, хоч вони глибоко порушили мені серце. Вірте мені товаришу, коли приїхавши восени з Буковини, знайшла в своїй київській хаті Ваші книжки, то здалося мені, що се Ви самі зустріли мене на порозі моєї хати і щиро стиснули мені руку…».

Агатангел та всиновлений ним Миколка Кримські (фото з сайту «Район. Історія»)

Коли вчений потребував допомоги помічника, ним став етнограф Микола Левченко. Своїм свідченням Микола врятував Кримського від арешту. Та 1929 року Левченка самого репресували. У нього залишилася вагітна дружина, і після народження сина Кримський усиновив його.

«Особливо неблагонадійний» 70-річний науковець

З 1929 року Агатангела Кримського почали переслідувати й позбавляти посад, усунули від науково-викладацької роботи, а праці заборонили на 10 років. Втім, у 1939 році влада раптом почала вшановувати академіка державними нагородами.

У 1940 році він отримав звання заслуженого діяча науки УРСР. У січні 1941 року під час урочистого відзначення 70-річного ювілею Кримського його нагородили орденом Трудового червоного прапора. А вже в липні після початку німецько-радянської війни НКВС заарештував його як «особливо неблагонадійного» і звинуватив в «антирадянській націоналістичній діяльності».

Хворого і нзрячого Кримського вислали в Казахстан у 70 років (фото з сайту «Район. Історія»)

Хворого, майже незрячого літнього науковця вислали в Казахстан. За офіційною інформацією, Кримський помер 25 січня 1942 року від виснаження в тюремній лікарні, але побутує й версія, що він міг померти внаслідок жорстоких тортур. 1960 року його офіційно реабілітували.