Дайте нам закінчити війну!

– Ма, якщо війна не закінчиться до часу мого випуску, я однозначно стану військовим, – ці слова сказав мій 17-річний син весною минулого року.

Вже влітку 2016-го Марко став курсантом Національної академії сухопутних військ України імені Петра Сагайдачного. А 3 вересня цього ж року урочисто прийняв Присягу на вірність Українському народові.

Наші захисники. Серед них і мій син Марко

Я цілком розумію, що вплив на його вибір тоді мала саме я. Дуже опосередкований, але визначальний. Він з 2014 року був свідком того, як його мама, разом із своїми друзями-волонтерами, по крихті зі світу збирає допомогу на військо, ліпить вареники, їздить через усю країну на війну, аби підтримати українську армію, що тільки-но починала вставати на ноги. Тому і зробив свій наймужніший вибір у житті – у час війни вступив до військового вишу, щоб у скорім часі стати офіцером і при першій ж нагоді бути на передовій.

Таких, як мій син, тисячі хлопців та дівчат, молодих і тих, що вже запеклі війною. Вони усі хочуть одного – аби пошвидше закінчилась війна. Вони не просто цього хочуть – вони роблять для цього конкретні речі. І я, як тисячі мам тих юнаків та дівчат, що вибирають долю – захищати Вітчизну, маємо відповідальність перед своїми дітьми!

До чого я цей довгий емоційний вступ? А до того, що сьогодні долю їх вибору може перекреслити чиясь безглузда захцянка. Адже вже з травня 2017 року ведеться злочинна гра з ліквідації Львівської Національної академії сухопутних військ ім. П.Сагайдачного. Так, у постановах Міністра оборони немає слова «ліквідація»! Але є чітка схема, аби без зайвого галасу здійснити цей план. Розписувати його не буду, бо вже без мене написано багато і дуже фахово. Лише додам, що є намір забрати у Львівської академії три бойові факультети, тим самим у скорім часі перетворити її на бурсу.

Національна Академія сухопутних військ ім. Петра Сагайдачного у Львові

Мабуть, чогось ми не знаємо про захмарні фінансові можливості у розбудові мілітарних вищих шкіл нашої держави? Адже не пригадую, щоб полігон у Чугуєві відповідав бодай якимось стандартним вимогам такого, де б мали можливість проходити практику майбутні танкісти (на відміну від Яворівського полігону). І це, не враховуючи того, що він рукою подати до зони «АТО». Чи хтось може пояснити, для чого нам сьогодні витрачати кошти на розбудову аналогічного Львівському закладу у ворога під носом?

Не буду більше вдаватися до якихось аргументів, бо знаю, що знайдуться ті, хто розчавить мене своїми. Хочу єдиного – аби бодай до закінчення війни ніхто не смів зазіхати на Львівську Національну академію сухопутних військ, котра стала символом нашої військової міці та Перемоги, із стін котрої вийшли тисячі тих українських офіцерів, котрих ніхто ніколи вже не нагне і не зламає, котра виховала Героїв України.

Підтримайте Львівську Національну академію сухопутних військ ім. Петра Сагайдачного і ви, підписавши петицію проти її знищення.