Від студента до ректора
Розмова із кандидатом на посаду ректора Національного університету «Львівська політехніка» Дмитром Симаком
До теми

43-річний кандидат на посаду ректора Національного університету «Львівська політехніка» Дмитро Симак крім наукової роботи займається політикою, спортом, підприємницькою і волонтерською діяльністю. Чи згодився цей досвід на виборах у ВНЗ – у розмові з Дмитром Симаком.
Ваша виборча програма складається з 10 кроків. Які пункти з виборчої програми є визначальними?
Львівська політехніка – це потужний науковий хаб. Наукова робота і досягнення наших науковців – це те, в чому політехніка тримає лідерство. Водночас маємо приклади інших навчальних закладів, які стрімко розвиваються навіть під час війни: будують нові корпуси, нове житло, відкривають нові аудиторії. Є у кого брати приклад і переймати успішний досвід.
Частина моєї програми присвячена налагодженню партнерської співпраці з містом. Університет є гордістю Львова, формує науковий образ України у світі, а тому заслуговує на увагу і підтримку.
Місто і університет мають активізувати партнерство. В Україні і на Львівщині є чимало прикладів ефективної взаємодії навчальних закладів і громад. Потрібно посилювати співпрацю з міською громадою і про це я окремо зазначив у програмі.
Які ще питання потребують вирішення?
У моїй програмі є ідеї, що стосуються вдосконалення управлінських функцій в університеті, підвищення рівня освіти, розширення можливостей для наукової роботи, удосконалення системи матеріального заохочення, зарплат і стипендій, грантів, впровадження електронного документообігу, оздоровлення студентів і викладачів, нового будівництва, створення можливостей для навчання і спорту.
Про потреби політехніків я знаю не зі слів. Я і моя дружина вчилися і багато років працювали у Львівській політехніці. Я живу в студентському містечку, постійно зустрічаюся з політехніками. Десять років я був заступником голови студентського профкому Львівської політехніки. На цій посаді домігся, щоби оздоровчими можливостями Львівської політехніки під час навчання могли скористатися якнайбільше студентів.
До прикладу, з приємністю згадую патріотичні акції студентів на День прапора і День Незалежності на базі Політехніки у кримській Алушті проведення яких я організовував і фінансував понад 10 років. Сотні студентів несли містом величезний український прапор, а на набережній співали українських пісень. Того дня участь у конкурсах і змаганнях брали багато патріотично настроєних відпочивальників. Ми голосно заявляли, що Крим – це Україна, і спогади про ці часи збереглися на ZAXID.NET.
Львівська політехніка — це багатотисячний колектив. Чи є у вас управлінський досвід?
У 2016 році я виконував обов’язки ректора Рівненського обласного інституту післядипломної педагогічної освіти. У 34 роки я став одним з наймолодших ректорів в Україні.
Зміни у навчальному закладі відбулися у перші місяці роботи. Двері кабінету були відкритими для всіх. Вислухав працівників, які раніше не могли потрапити до ректора. Збільшив зарплати колективу, вдосконалив управлінську структуру.
Поборов схеми зловживань службовим становищем і вимагання коштів.
Я не був пов'язаний з місцевим середовищем, а тому жодної можливості впливати і тиснути на мене не було.
Це дуже допомагало мені навести порядок і мої ідеї працюють до сьогодні.
Запрошував на лекції до інституту знаних в Україні мовознавців, юристів, журналістів, зокрема професорку Ірину Фаріон. Освітяни охоче відвідували такі лекції.
Вважаю, що досвід роботи у різних галузях допоміг мені розробити практичний план, який посилить позиції Львівської політехніки в багатьох напрямках.
Я зустрівся з професорсько-викладацьким колективом і презентував програму змін в університеті.
Про мою виборчу програму також можна дізнатися з інформаційного бюлетеню “Нова аудиторія”, який я підготував і презентував на зустрічах.
Обласний освітній департамент запросив кандидатів на посаду ректора обговорити програми у колі експертів. Чи підтримали ви цю ініціативу?
Дуже добре, що ця ініціатива не спрацювала. Ця пропозиція не була погоджена з кандидатами під час затвердження графіку зустрічей з виборцями. Нам не повідомили, чи має повноваження рада при Львівській ОВА представляти кандидатів на посаду ректора, не оприлюднили прізвища і посади експертів, які братимуть участь у заході, невідомі також критерії, згідно яких обрана ця експертна рада.
Погоджуюся з думкою львівських журналістів, які не сприйняли ініціативу. Кілька авторитетних медійників розцінили це як намагання втрутитись в перебіг виборів ректорів. Журналістів цікавило, який стосунок освітній департамент має до виборів ректорів вишів, які фінансуються з державного бюджету і підпорядковуються Міністерству освіти України. Журналісти порівняли ініціативу освітнього департаменту зі звітом чиновникам.
Зі схожою ситуацією я зіткнувся у Рівному, де місцеві посадовці розцінювали навчальний заклад як запасний майданчик на випадок звільнення з посади, а тому намагалися постійно втручатися у роботу інституту. Україні потрібно позбуватися практик совєтського періоду.
Яку практичну допомогу як волонтер ви надали під час війни?
За день до повномасштабного вторгнення я повернувся до сімʼї в Україну, оскільки знав зі світової преси що війна неминуча. З початком війни допомоги потребували тисячі людей, які потрапили у зону бойових дій. Підтримки потребували Збройні Сили України.
Вирішив зайнятися волонтерською діяльністю. Об'єднав зусилля з однодумцями, студентами і викладачами Львівської політехніки. Створили волонтерський штаб. Розвинули співпрацю з міжнародним фондом «Оракул», яким керує мій товариш і народний артист України, скрипаль Олег Кульчицький.
Львівська політехніка надала два великі приміщення для складування, перепакування і відправлення гуманітарної та іншої допомоги. Допомогли тисячам людей.
Налагодили співпрацю з іноземними партнерами, співпрацювали і контактували з політиками світового рівня, з американськими конгресменами та сенаторами, які радо підтримували Україну.
Сьогодні спостерігаємо зміни у світовій політиці. Зменшується закордонна допомога. Тому одним із пунктів моєї програми є використання наукового потенціалу Львівської політехніки для зміцнення обороноздатності і післявоєнної відбудови України.
У разі перемоги я буду не лише реалізовувати свою програму, а й підтримувати кращі ідеї інших кандидатів, науковців, студентів.