Фестиваль «Ту стань!» вчотирнадцяте скликав шанувальників історії

Реконструктори приїхали не лише з України, а й Литви та Ізраїлю

Головні новини Львова 05.08Оксана Сенишин, 5 серпня, 15:55 1515 0

В селі Урич, що на Львівщині, знову відкрився портал у Середньовіччя. Сучасні жінки цими вихідними там ткали, чоловіки, як лицарі, мірялися силою на мечах. А вночі під стінами колишньої фортеці, що височіла на скелях від IX століття, військо зійшлося з військом. Так вже вчотирнадцяте гудів фестиваль «Ту стань!».

Саме на цих скелях від IX до XVI століття височіла дерев'яна фортеця як оборонний пункт на межі Русі і Галицько-Волинського князівства. Тому щороку тут влаштовують лицарські поєдинки.

«О, в мене дуже багато травм! Переламів і тріщин, 12 чи 14, я не пам’ятаю. Це і руки, і ноги ‒ все. А зв'язки я вже навіть не рахую», — розповів реконструктор з київського клубу «Айнабера» Анатолій Рисований.

З'їхалися реконструктори не лише з України, а й Литви та Ізраїлю. Загалом до трьохсот людей, навіть з дітьми. Варили середньовічну їжу. А оскільки тоді картоплю та помідори до Європи ще не завезли, то на вечерю лицарям — гречка.

«Середньовічні сосиски варимо, зроблені під замками в Англії. З баранів. Вони тут паслися на галявині. Ну, їх теж хтось вкрав ‒ на сосиски. Наш феодал не гальмує технологічний розвиток», — розповіли свою легенду бойові зброєносці зі стрийського клубу «Баннерет» Євген та Микола.

Їхній феодал ‒ пан Збишко з лицарського загону польсько-литовської доби. Каже, був у хоругвах Грюнвальдської битви. А тоді від Гібралтару і аж до Поділля були схожі обладунки. Тож взутий у пулени, на ногах панчохи ‒ шоси, а обперезаний лицарським поясом. Замість піджака ‒ котарді, на голові ‒ тіролька з пір'ям фазана.

«Кишень тоді, у чотирнадцятому столітті, не було. Тому запальничку, ключі і мобільний телефон лицар носив в таких сумках, як у мене», — пожартував капітан стрийського клубу «Баннерет» Олег Соломаха.

«На тих воїнів, які були 1000 років тому, ніхто не дивився, чи вони гарно виглядають: є в них ті кубики на пресі чи нема. Було завдання взяти щит, меч, шолом і 3,4,5 діб простояти на ногах. Іти в похід. Їжі зі собою ніхто не набирав, термосів не таскав зі собою. Тобто мінімум їжі і максимальна витривалість силова!» — пояснив реконструктор стрийського клубу «Застава» Ростислав Попко.

А от кельтські монахи, що охрещують піктів, демонстрували давнє письмо на цері ‒ восковій дошці. Та виготовляли пергамент для священних книг.

«З маленького козенятка, з маленьких особин був найніжніший, найкращий матеріал для письма і створення книг ‒ для пергаменту. От він ще молочком пахне. Будемо писати священні тексти», — пояснив реконструктор з львівського клубу «Відірвана бірка» Валентин Колонтай.

А ще над Тустанню можна було віртуально політати за допомогою новоствореного проекту «Тустань _VR». І побачити колишню помпезність фортеці загальною висотою у 90 метрів.

«Фортеця Тустань – це ще й митниця на соляному шляху з Дрогобича до карпатських перевалів, яка давала безпечний прихисток торгівцям і брала за це гроші. І такою була її економіка. Відповідно, коли змінилися шляхи, то фортеця згодом занепала. Ну, і ще Тустань ‒ це адміністративний центр, який контролював третину переходів через Карпати», — підсумував засновник фестивалю «Ту стань!» Василь Рожко.

А коли на скелі зійшли сутінки, влаштували штурм фортеці. Реконструктори відтворили епоху роздробленості на теренах Русі ‒ XII століття. Мовляв, Іван Берладник за підтримки кочівників наступає на Галицьке князівство Ярослава Осмомислого. Та наші війська не поступилися.

Якщо Ви виявили помилку на цій сторінці, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter
powered by lun.ua
Пропозиції партнерів
Загрузка...
Останні новини
Залиште відгук