Фільм про імператрицю Австрії Єлизавету Баварську «Сісі та я» вийшов у прокат

В українських кінотеатрах можна подивитись незвичну історію про імператрицю Австрії Єлизавету Баварську «Сісі та я».

Проте у фільмі Фрауке Фінстервальдер («Темний світ») не імператриця є головною героїнею. «Сісі і я» це розповідь про графиню Ірму, яка стає супутницею найпопулярнішої жінки своєї доби. Вона подорожуватиме з Сісі, стане її подругою, і навіть без тями закохається в монархиню.

У головній ролі – Сандра Хюллер. Для німецької акторки цей рік став максимально успішним: два фільми в програмі Каннського фестивалю з її участю отримали нагороди. «Анатомія падіння» здобула «Золоту пальмову гілку», а «Зона інтересів» – Гран прі. Зрештою, «Анатомія падіння» також принесла Хюллер звання найкращої європейської акторки та номінацію на «Оскар». А от «Сісі та я» показували на Берлінале в секції «Панорама».

Усі три ролі показують нам дуже різну Хюллер. Як є багато трактувань образу Єлизавети Баварської, яка була героїнею дуже різного кіно: приторно солодких фільмів з Ромі Шнайдер, сучасного серіалу з Деврим Лінгнау тощо. Найцікавішим на разі є фільм «Корсет» Марі Кройцер, що пропонує нам іншу Сісі у виконанні Вікі Кріпс.

У «Сісі та я» імператриця також протистоїть розтиражованому образу Сісі, яка є радше туристичною принадою, шоколадкою, а не історичною особою. Це соціальна сатира, а не історичне кіно.

Проте цього разу режисерку цікавила не Сісі, яка задихається у палацевих правилах та у власних страхах як у тісному корсеті.

Режисерка зосереджується не так на достовірності подій, як на достовірності образів та стосунків. Ірма, принижена та залежна, цікавить її набагато більше, ніж волелюбна Сісі. Хоча об’єктами іронії стають обидві.

Вигадані сцени працюють на загальну ідею аж до фіналу, далекого від того, що розповідає історія, проте при цьому такого, що виглядає чи не єдиним правильним та логічним.

Тим, хто добре знає історію Сісі буде цікаво дивитися кіно, адже там буде багато несподіванок. А усі інші можуть просто отримати задоволення від якісного, глибокого і водночас такого, що тішить око, фільму. А для Львова, з його культом «бабці Австрії» і поготів.

Тим більше, що Сандра Хюллер уже не має нікому нічого доводити. Вона просто творить ще один сильний образ, потворний та привабливий.