Формула «Ш» на догоду «Пу»

Останніми днями про це не писав хіба що лінивий. Без претензій на вичерпність та унікальність викладаю власне бачення на тему: «Формула Штайнмаєра».

Без перебільшення, проблема окупованого Росією Донбасу та анексованого Криму залишається передовою темою не тільки української політики, а й світової геополітики найвищого калібру. Можемо сміливо констатувати, що Ялтинсько-Потсдамська система міжнародних відносин, котра будувалася на принципах стратегічної рівноваги між США та СРСР, а з крахом СРСР на одноосібному домінуванні США, після анексії Криму Росією в 2014 році – рухнула остаточно та безповоротно. Обриси нового світопорядку тільки народжуються і передбачити його кінцеву архітектуру в сучасному світі «гібридного протиборства» практично неможливо.

На жаль, і світ не став безпечнішим. Не розв’язаний та й не розрубаний сирійський «Гордіїв вузол», можливість «гарячої війни» між США та Іраном, не вирішена ядерна програма Північної Кореї, торговельна війна між США та Китаєм, атаки ісламістів на об’єкти нафтової інфраструктури в Саудівській Аравії, проблема Венесуели та ще безліч «больових точок» світового рівня не додають оптимізму. До чого це я все? Та до того, що світом й далі правлять сильні. «Джин» класичної геополітики випущений з пляшки і ми вкотре в епіцентрі протиборства.

Прикро констатувати, але стратегічно правильний концепт п’ятого Президента України: «Жодних рішень міжнародного характеру без участі самої України» – виглядає кінцево ревізованим чинною владою. Риторика частини представників «Слуги народу» та Президента, інших учасників процесу, що ми, мовляв, то погодили, то не погодили «Формулу Штайнмаєра», на мою точку зору, не більше, ніж інформаційна димова завіса. Маю величезні сумніви, що в найближчому раунді «Нормандського формату» чинний очільник держави відстоїть правильну українську позицію.

З останнього форуму у Криниці, аналізу західних публікацій – вкотре констатую, що Європа «глибоко задивлена» сама в себе і позиція тепер уже Федерального президента Німеччини Штайнмаєра ніщо інше як консолідована позиція європейських політичних та економічних еліт. «Газова» голка дуже дієва. А газові гроші, як відомо, не пахнуть. Можна списати ще не один аркуш паперу на зазначену тематику: і вірус «Brexit», підсаджений московськими спецслужбами Британському королівському престолу, і про загальне «полівіння» Європи та світу загалом і ще багато чого в світовій парадигмі, але для нас реальність більш, ніж сувора. Наш стратегічний противник в особі «московського імперіалізму» робитиме все можливе, щоб повернути нам Донбас на власних умовах (а питання визнання Криму російським може бути лише питанням часу. Що-що, а чекати противник вміє). А про такі речі, як спроби згортання курсу на інтеграцію в ЄС та НАТО, сказано вже так багато, що не варто на цьому зупинятися.

Більш того, так виглядає, що в дихотомії Трамп/Путін українська «карта», на жаль, уже зіграна. А як цей процес виглядатиме медійно/юридично/організаційно у вираженні часу тощо ˗ не так вже й важливо. Ресурси у них є, і то неабиякі.

Розумію, що мій блог носить доволі песимістичний характер та, мабуть, «твереза» оцінка ситуації без грама «зеленого світла» в окулярах і є тим запобіжником, котрий дозволить вистояти в епоху стратегічної самотності, куди ми вже практично зайшли. Немає іншого сценарію для здорової проукраїнської меншості, як єднатися.

Услід за Віталієм Портніковим повторю, що гасло «Армія! Мова! Віра!», як ніколи актуальне. Нам таки: «….своє робить…».

Never give in!

Semper Avanti!