«Говори, спростовуй та чини опір»
Культура

«Говори, спростовуй та чини опір»

Акції Петра Павленського: політичний протест та/або художній акт

Катерина Сліпченко, 4 грудня 2015 1

У Росії органи дізнання у п'ятницю, 4 грудня, призначили художнику Петрові Павленському психіатричну експертизу. «Павленський буде поміщений у стаціонар», - пояснив дізнавач під час засідання Таганського суду і попросив продовжити арешт художника до 7 січня. 

Акціоніста помістили під варту 10 листопада за рішенням Таганського суду Москви на 30 діб. На судовому засіданні художник попросив змінити статтю звинувачення з «вандалізм» на «тероризм». Таким чином художник висловив підтримку українському кінорежисеру Олегу Сенцову та іншим так званим «кримським терористам», засудженим у РФ за сфабрикованими звинуваченнями у тероризмі. Одним з епізодів став підпал дверей кримського офісу партії «Єдина Росія».

Нагадаємо, 9 листопада Павленський облив бензином дерев'яні вхідні двері будівлі ФСБ на Малій Луб'янці та підпалив їх. Художника відразу затримали.

«Учора Павленський підпалив двері контори. Найпотужніший художній жест. І концептуально, і естетично. І етично. Сьогодні Павленський вимагає судити його за тероризм. Як Сенцова. І тут закінчується мистецтво і починається громадянський подвиг», - написав у своєму Facebook український художник Олександр Ройбурд.

Акціонізм - напрям у сучасному мистецтві, в якому художник стає суб'єктом або об'єктом візуального образу твору. Таким є визначення того виду мистецтва, у якому переважно працює Павленський. Акціонізм часто містить у собі й політичний протест, тож часом його складовою є перебування в автозаку чи у тюрмі.

Чого ж більше в акціях Павленського, мистецтва чи громадянської непокори? ZAXID.NET вирішив запитати про це у яскравих представників українського актуального мистецтва. Відомий український перформансист Влодко Кауфман давно називає «поліцейську» складову неодмінним елементом протестних акцій актуального мистецтва. «Обов'язковою частиною таких акцій повинен бути адреналін, тобто художник має бути готовим до арештів тощо».

Щодо Павленського, то його акції він називає насамперед протестом. «Кожну акцію я розділяю на етичну та естетичну складову, для мене це різні речі. У Росії, яка є специфічною країною, ми можемо говорити про новий виток акціонізму та про його протестність. Тобто на цій території він, без сумніву є соціальним явищем. Я не можу залізти в шкіру Павленського і пояснити, чому він чіпає свій протест до мистецтва. Свідомість людини можна збурити по різному: або фізіологією, або арт-креативом. Я особисто не люблю фізіологічних акцій. Адже глядачеві важко зорієнтуватись, що на неї діє сильніше: адреналін чи художній образ. Щодо Павленського, то для мене його акції є насамперед протестом у тоталітарній державі», - вважає Кауфман.

Художник Сергій Захаров, якого інтернет-спільнота знає під ніком Myrzilka, в окупованому Донецьку вів власну, анонімну арт-війну. У майстерні він робив карикатурні фігури терористів та розставляють їх на вулицях Донецька. Потім був полон, звільнення і нові акції.

У коментарі ZAXID.NET Сергій Захаров назвав акції Павленського «новим кроком в акціонізмі». «Захоплений, побачивши його нову роботу. Так це художня робота, яка завдяки нашій інформаційній цивілізації, розтиражована мільйонним накладом. І у багатьох, його робота викликала сильні емоції, зі знаком плюс або мінус (неважливо). Це технічний успіх для задачі епатажу та отримання своїх 5 хвилин слави. Але, знаючи Павленського, розумієш, що це кульмінація послідовно зроблених підготовчих "мазків" його попередніх акцій. Якби двері ФСБ підпалила людина без репутації Павленського, можливо, що це, би просто акт протесту і, можливо, протесту душевнохворого. Павленський зробив абсолютно новий крок у акціонізмі - він переступив через інстинкт самозбереження і приніс фактично себе в жертву, на відміну від того ж Льоні Ніколаєва з арт-групи «Війна», який переховувався і жив на нелегальному положенні. Павленський стояв і чекав на поліцію. І подальший суд - продовження акції. Живучи у сучасному світі не варто забирати у мистецтва його і соціальну, і політичну значущість. Давно вже з'явилися відмінні від традиційних засоби вираження. А те, що для більшості нашої публіки це все ще дико і незрозуміло, то це показник нашого рівня культури», - зазначає Захаров.

Сам Петро Павленский назвав свою акцію «рукавичкою, яку кидає суспільство в обличчя терористичній загрозі».

«Будь-яке мистецтво є політичним. Тому що кожна людина знаходиться на території якоїсь держави, держава являє собою якийсь режим, і людина співвідносить свою дію з цим режимом. Всі, хто прикриваються нібито аполітичністю, кажуть: ми йдемо від цього, ми робимо аполітичне мистецтво, нас це не стосується. Насправді це така ж політична позиція. У будь-якому випадку мистецтво - це висловлювання...

Є мистецтво політичне, а є мистецтво про політику. Це може бути досить близькі терміни, але в них є велика різниця. Тому що мистецтво про політику - це коли береться якась атрибутика влади, можна взяти портрети вождів, портрети Путіна. Політичне мистецтво працює з самими апаратами влади, тобто з тим, що є інструментами влади - це ЗМІ, через які йде пропаганда, це ідеологія, це правоохоронна система, судова система, це страх. І завдання в цьому випадку змусити ці інструменти працювати на руйнування декорації, за якої влада, за якої режим приховує те, чим він є, а як правило, влада - це апарат насильства... Наратив влади: слухай, повторюй, підкоряйся. Голос мистецтва: говори, спростовуй і чини опір», - так свого часу написав сам Павленський про мистецтво та політику.

«Чому це моє тіло? Тому що я кажу, що індивідуальне тіло і соціальне тіло містить в собі інше... Чому взагалі влада бере такі найменування для своїх апаратів - правоохоронні органи, законодавчі органи? Вона починає говорити про державу так само, як про тіло. Ми при цьому розуміємо, що це не є біологічним тілом. Тому я вибрав таку форму висловлювання», - пояснює Павленський.

П’ять найвідоміших акцій Петра Павленського 

«Шов»

У липні 2012-го Павленський зашив собі рот і вийшов з одиночний пікетом до Казанського собору в підтримку групи Pussy Riot. Після акції художник зняв шви.

«Я певним чином стояв як жива скульптура, не реагував ні на які вимоги (правоохоронних органів), вони не знали, що зі мною робити, ходили навколо, потім вони викликали "швидку" ... щоб я пройшов обстеження у психіатра», – розповів Павленський. 

Павленський розповів, що хотів показати, що затримання Pussy Riot суперечить фундаментальним християнським цінностям. На його думку, зашитий рот демонструє становище сучасного художника в Росії, заборону на гласність, посилення цензури.

«Туша»

У травні 2013 року оголеного художника, обгорненого в колючий дріт, асистенти принесли до будівлі Законодавчого зібрання Санкт-Петербурга. Він лежав усередині колючого дроту, не звертаючи уваги на репліки перехожих. На дії поліціянтів, які розрізали дріт спеціальними ножицями, Павленський також не відреагував.

Після того як співробітники поліції звільнили чоловіка, невідомий завів голого акціоніста в будівлю РАГСу. Журналістам художник пояснив, що дріт символізувала репресивне законодавство. «Людське тіло голе, як туша, на ньому нічого немає, навколо нього дріт, винайдений для охорони домашньої худоби. Ці закони є метафорою загороди з колючого дроту. Все це робиться, щоб перетворити людей в безвольну худобу, яка може тільки споживати, працювати та розмножуватися», - пояснив Павленський.

«Фіксація»

У листопада 2013 року Павленський цвяхом прибив свою мошонку до бруківки Червоної площі. Його акція була приурочена до Дня працівника органів внутрішніх справ.

«Голий художник, що дивиться на свої прибиті до кремлівської бруківці яйця, - метафора апатії, політичної індиферентності та фаталізму сучасного російського суспільства», - пояснив тоді художник. 

Поліцейські накрили художника простирадлом, а потім затримали його. Проти Павленський порушили кримінальну справу за статтею «Хуліганство». У квітня 2014 року справу припинили за відсутністю складу злочину.

«Свобода»

У лютому 2104-го року Петро Павленський з соратниками провів концептуальну акцію «Свобода» зі спалюванням покришок на мосту біля храму Спаса-на-Крові на знак підтримки Майдану. Акція почалася о 8 ранку. 

Акціоністи зробили з покришок барикаду і підпалили її. У металеві листи вони били, створюючи характерний звук для київських вуличних боїв. Його було затримано за звинуваченням у вандалізмі.

Згодом російська влада оголосила амністію, однак Павленський категорично відмовився визнати себе злочинцем. «Все дуже просто. Амністія передбачає, що є за що амністувати, є за що помилувати. Але оскільки тут не було ніякого злочину спочатку, то й милувати, відповідно, теж нема за що. Звичайно, я відмовляюся від помилування тому, що й не було злочину», - заявив митець.

«Відокремлення»

У жовтні 2014-го він відрізав собі мочку вуха, піднявшись перед цим на паркан інституту імені Сербського в Москві на знак протесту проти каральної психіатрії в Росії. До цього слідчі неодноразово намагалися направити Павленського на психіатричну експертизу, але його щоразу визнавали здоровим.

«Мета – привернути увагу суспільства до наболілих проблем. В даному випадку до інституту психіатрії, який держава використовує в цілях переслідування тих, хто нестандартномислить, тих, хто так чи інакше виступає проти влади. Держава за допомогою Слідчого комітету оголошує їх психічно хворими, відправляє в стаціонари на експертизи », - пояснила адвокат художника Світлана Ратникова.

Тепер учергове визначати долю художника будуть лікарі. Нагадаємо, що раніше вони визнавали його здоровим.

Якщо Ви виявили помилку на цій сторінці, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter
Пропозиції партнерів
Загрузка...
Останні новини
Залиште відгук