Келії монастиря XVIII ст. на Тернопільщині руйнуються через відсутність власника

На Тернопільщині правоохоронці подали позов до суду, щоб запобігти руйнуванню пам’ятки архітектури – келій монастиря в селі Монастирок. Наразі ця пам’ятка не має власника, тож фактично ніхто не доглядає за станом будівель, повідомили в прокуратурі Тернопільщини.

Прокурори з’ясували, що на території Більче-Золотецької громади знаходиться пам’ятка архітектури національного значення. Сільська рада мала оформити пам’ятку, взяти її на облік як безхазяйне майно, після чого визнати право власності на нього. Однак Більче-Золотецька громада досі цього не зробила.

У прокуратурі зазначили, що через відсутність власника келії перебуває у незадовільному стані. Хоча за ними доглядають парафіяни церкви Воздвиження чесного Хреста, громада не має права ані провести там ремонтні чи реставраційні роботи, ані оформити охорону для келій. Документів, з якими могли б звернутися до Міністерства культури щодо таких робіт, також немає.

Наразі прокурори Чортківської окружної прокуратури подали позов до суду з вимогою до Більче-Золотецької сільської ради взяти на облік безхазяйне майно – пам’ятку архітектури «Келії Василіанського монастиря» в селі Монастирок, а Тернопільський окружний адміністративний суд відкрив провадження у справі.

Додамо, що за даними «Україна Інкогніта», у 1600 році власник Більче-Золотого Стефан Потоцький засновував у Монастирку Свято-Воздвиженський василіанський монастир. У XVII ст. його зруйнували козаки Богдана Хмельницького, а в 1735 році обитель відновив брацлавський каштелян Ян Потоцький, пожертвувавши на її відродження 2000 польських злотих. Ще раніше на території монастиря була дерев’яна церква Успіння, яка згоріла у 1530 році. Храм горів і наприкінці XVII ст., а через сотню років був знову зруйнований, але вже землетрусом.

Нову монастирську Хрестовоздвиженську церкву, яка збереглася до наших днів, збудував Ян Потоцький у 1772 році. Разом з нею постали монастирські келії і господарські приміщення. Келії розташовані на околиці села поруч із давнім печерним святилищем. У 1793 році цей монастир разом з іншими було скасовано австрійським урядом за борги. Церква стала парафіяльною, а господарські споруди передали в оренду приватним особам.