Героїчна Конотопська битва: як військо гетьмана Виговського розгромило московитів

7 липня 1659 року розпочалася одна з ключових битв у московсько-українській війні 1658-1659 років – під Конотопом. Про перебіг бою розповіли на сторінці Українського інституту національної памʼяті. Читаючи ключові факти, ви зрозумієте, чому вони так відгукуються зараз і чому треба знати свою історію.

Традиційні методи навчання не виправдовують ваших очікувань? Альтернатива є! Дистанційна школа «Оптіма» пропонує інноваційний підхід. Комбіновані уроки, інтерактивні завдання, авторські матеріали – усе це не просто забезпечує високу ефективність навчання, але й формує в учнів цікавість до нового. Дізнайтеся, як вступити до дистанційної школи, та розпочніть захопливу подорож до знань!

Руїна. Москва збирає військо в прикордонні

Після смерті гетьмана Богдана Хмельницького (1657) в українській історії почався період нестабільності, який називають Руїною. Цим хотіло скористатися Московське царство. На словах підтримуючи наступного українського гетьмана Івана Виговського, Москва збирала своє військо у прикордонні, готуючись до нападу (нічого не нагадує?).

З Москви до полтавського полковника Мартина Пушкаря надіслали уповноваженого. За підтримки російського царя він мріяв отримати гетьманську булаву. Однак Виговський придушив повстання Пушкаря і Барабаша. Тоді Московія продовжила втручатися у внутрішні справи Гетьманщини, не дотримувалася Переяславських статей 1654 року та зазіхала на землі південно-східної Білорусі, які завоювало Запорізьке Військо.

Портрет гетьмана Івана Виговського (з сайту УІНП)

Восени 1658 року гетьман Іван Виговський уклав із поляками Гадяцький договір, за яким Україна мала отримати місце у Великому князівстві Руському поряд із Польщею та Литвою. Після цього Московія зважилась на збройне вторгнення.

Наступ на Гетьманщину й двомісячна облога Конотопа

Військо білгородського воєводи Григорія Ромодановського разом з ворогами Виговського захопили Миргород, Лубни, Пирятин. Союзниками московитів стали наказний гетьман Іван Безпалий, осавул Воронько та запорожці кошового Якова Барабаша.

Наприкінці 1658-го ворогів вибили з України. Гетьман Виговський відкинув пропозицію про переговори, зазначивши, що «вкрай небезпечно з боярами зустрічатися – можна й голову втратити при таких зустрічах».

Навесні 1659 року московська армія приблизною кількістю у 50 тис. воїнів вторглася в Україну. Нею командували боярин Алєксєй Трубецкой, Григорій Ромодановський і Семен Пожарський. Вороги зруйнували Срібне, Борзну, передмістя Ніжина, однак застрягли під Конотопом. Облога міста розпочалася 21 квітня.

Карта перебігу Конотопської битви (уклав Іван Лисий)

5-тисячний козацький загін ніжинського полковника Григорія Гуляницького понад два місяці тримав оборону. Це дало змогу Івану Виговському мобілізувати 16 тисяч воїнів українського війська та залучити наймані загони з Польщі, Молдавії, Валахії, Трансільванії, а також 30-тисячне військо кримського хана Мухаммед-Гірея ІV.

4 липня 1659 року Виговський розбив передовий загін московської армії біля села Шаповалівка і підступив до Конотопа.

Тактична хитрість козаків і знищення 30-тисячної московської армії

Вирішальна битва розпочалася 7 липня. Гетьман Виговський атакував московське військо і раптовим нападом захопив велику кількість коней. Навздогін за Виговським вирушила 30-тисячна кіннота Семена Пожарського, яка переправився через річку Соснівку й отаборилася. Водночас козацький загін Степана Гуляницького непомітно зруйнував переправу і загатив річку.

Вранці 9 липня козаки атакували табір Пожарського та імітували відступ. А коли ворог покинув табір і опинився у вузькому яру, потужний удар із засідки нанесли кримські татари. Московське військо оточили і майже все знищили впродовж одного дня. Після цього Трубецкой зняв облогу Конотопа і почав відступати. Козаки з підмогою переслідували втікачів аж до кордону.

Конотопська битва 1659 року (картина Артура Орльонова)

Втрати московитів у Конотопській битві

За висновками істориків, у битві під Конотопом московське військо зазнало великих втрат:

• загинуло до 30 тисяч московських вояків;
• 15 тисяч потрапили в полон (серед них – Пожарський та інші знатні воєводи);
• втрачені артилерія, скарбниця, обоз, бойові знамена;
• Трубецкой двічі був поранений і дивом уник полону.

«Цвіт московської кінноти, що відбув щасливі походи 1654 і 1655 років, загинув за один день, і вже ніколи після того цар московський не був у змозі вивести в поле такого блискучого війська. У жалібній одежі вийшов цар Олексій Михайлович до народу й жах охопив Москву… Після здобуття стількох міст, після взяття литовської столиці Москва затремтіла за свою власну безпеку; у серпні з наказу царя люди всіх станів поспішали на земляні роботи для укріплення Москви. Сам цар з боярами раз у раз приходив дивитися на ці роботи. Мешканці околиць зі своїми родинами й майном наповнили Москву, пішла чутка, що цар виїздить за Волгу, за Ярославль», – так писали про поразку російські історики.

Памʼятник у Конотопі на честь переможної битви (фото з Вікіпедії)

Це була одна з героїчних перемог козаків. Однак скористатися результатами битви під Конотопом не вдалося через нові повстання промосковських сил у тилу і несприятливе внутрішньополітичне становище Гетьманщини.