500-річний костел-фортеця у прикордонному Новому Місті

Українське прикордоння, як країна чудес: туди непросто добратися не тільки через погані дороги, але й обмеження воєнного часу, проте там можна знайти дуже давні і цінні пам’ятки. Одним із найдавніших храмів Самбірщини є костел Святого Мартина у селі Нове Місто, якому понад пів тисячі років. Ця готична будівля була не лише місцем молитви місцевих мешканців, але й могутньою фортецею, в якій вони ховалися в час небезпек.

Село відоме з 1301 року з грамоти князя Лева Даниловича і називалося Библо. Проте археологи фіксують там городища ще X ст. Через спустошливі напади орди люди кілька разів переселялися з місця на місце, де заново починали свій побут. Жителі Библа перемістилися на кілька кілометрів північніше, а на місці руїн знову поселилися люди і назвали його Новим Містом. Вже у XV ст. воно справді стало містом і отримало магдебурзьке право.

Костел оточують земляні вали (фото ZAXID.NET)

Чергова навала татар і волохів зруйнувала перший дерев’яний костел. Новий, вже мурований, почали будувати 1512 року за гроші нових власників Гербуртів, які у сусідньому Добромилі мали свій замок.

У Новому Місті замком став костел. Міцні цегляні мури з контрфорсами, двері з шипами і молитва до Бога оберігали мешканців не раз в час небезпеки. Додатково храм оточували земляні вали з частоколом. А з вежі виглядали, чи не насувається небезпека.

Готичний щипець добудували пізніше (фото ZAXID.NET)

Перші вівтарі і орган встановили лише на початку XVII ст., а освятили храм 1639 року. Костел має присвяту Святому Мартину. Він започаткував інститут капеланства і вважається покровителем жебраків, злиденних, вершників та воїнів. Нині у костелі зберігається частинка мощей святого.

Готичний стиль костелу підкреслюють контрфорси (підпірні стінки), стрільчасті вікна, нервюри (ребра склепіння). Настоятель костелу святого Мартина Ґжеґож Кіда розповідає туристам про цікаві інженерні рішення, застосовані при будівництві храму. Чотири міцні муровані колони, які тримають склепіння, всередині містять дерево. Ця місцевість дуже заволожена. Дерево вкопане в землю і виводиться аж на дах. Таким чином деревина втягує надлишок води, працює як фільтр, але коли набухає, іноді тріскають цегляні обмурівки.

Всередині колон є дерево, яке втягує зайву вологу (фото ZAXID.NET)

Зовні костел має прибудовану у XVII ст. ренесансну каплицю, яка була присвячена св. Яну Непомуку.

Готичний костел має ренесансну капличку (фото ZAXID.NET)

У кінці XIX ст. в костелі провели ґрунтовну реставрацію. Тоді заново перекрили дах і додали зверху сигнатурку, вимурували зубчастий щипець на головному фасаді. Вівтарі, сповідальниці, лави, хресна дорога і вітражі – це все нові, неоготичні елементи, які встановили у 1890–1905 роках під час тієї ж грандіозної перебудови.

Інтер’єр костелу з кінця XIX ст (фото ZAXID.NET)

Орган у костелі практично справний, але парафія не має органіста. Інструмент виготовив у XIX ст. Роман Духенський зі Львова.

Орган виконав львівський майстер (фото ZAXID.NET)

З давніх артефактів у костелі зберігається священниче облачення XVIII ст. та давня хрестильна чаша. Храм, який ніколи не закривали у радянський час, нині має невелику парафію з кількох десятків вірних. Проте до 500-річчя костелу Папа Франциск встановив відпусти у першу неділю місяця. Тож костел чекає на паломників, як тільки будуть сприятливими умови.

Дзвіниця стоїть на високому валу (фото ZAXID.NET)

Дзвіниця храму стоїть поруч на оборонному валу, її збудували у кінці 1780-х. З її трикутними фронтонами перегукується і ратуша, розташована за 100 метрів. Її збудували у XX ст. у стилі ар деко. Не кожне місто може похвалитися такою, а тут – така цікава архітектура у селі.

Ратуша до реконструкції і після (фото з Вікіпедії і ZAXID.NET)

Православна церква Успіння Богородиці збудована 1908 року на місці дерев’яної. Її цегляна нетинькована кладка і зубчасті елементи також певним чином перегукуються з костелом і ратушею.

Православна церква Успіння Богородиці (фото з Google Maps)

Сучасники взялися за реновацію колишньої ратуші, проте частину автентичних елементів демонтували. Раніше планувалося, що її пристосують під хостел. Кілька років тому за європейський грант Нове Місто хотіли перетворити на український дикий захід. Проте задум туристичного проєкту «COWBOYky: Український дикий захід» не був повністю втілений. Зараз важливо, щоб цей регіон не «здичавів» через ізольованість: у воєнний час відвідування прикордонних районів обмежене.