Український модерн: 10 фактів про головний корпус Лісотехнічного університету у Львові

Колишня гімназія та бурса ім. Кардинала Сильвестра Сембратовича Українського педагогічного товариства, а зараз – головний корпус Національного лісотехнічного університету, – одна з найкращих будівель у стилі український модернізм у місті. Збудували її понад сто років на вулиці Потоцького (пізніше – Пушкіна, а нині – Генерала Чупринки) фірма Левинського, і «Фотографії старого Львова» розповідають її історію у 10 фактах.

Поштівка до 1914 року

1. Проект будинку для бурси Українського педагогічного товариства в бюро Івана Левинського виконали Тадеуш Обмінський і Лев Левинський у 1906 році, а будівництво завершили за два роки.

2. У будівлі поєдналися трансформовані традиції народного мистецтва з сецесійними обрисами та стриманим ліпним декором.

Група українських студентів на фоні бурси, фото 1912 року

3. На відміну від інших споруд фірми Івана Левинського «орнаментального» періоду (1903-1908), цей будинок майже позбавлений майолікових прикрас (за винятком сандриків третього поверху ризаліту), натомість підкреслено горизонтальний руст фасаду, що нагадує зрубну кладку стін із брусів у народному дерев’яному будівництві.

Фото 1908-1914 років

4. 20 червня 1909 року будинок освятили у присутності митрополита Андрея Шептицького, який особисто вклав великі кошти в будівництво. На його честь у 2018 році на фасаді будівлі відкрили меморіальну таблицю авторства Ярослава Скакуна.

5. У 1912 році митрополит Андрей придбав будівлю в Українського педагогічного товариства для монастиря Св. Мокрин сс. Василіянок, при якому відкрили дівочу гімназію.

Учениці гімназії Василіянок

6. У 1922 році тут створили приватну дівочу учительську семінарію сс. Василіянок. Спочатку нею керували настоятельниці монастиря Тереза Гікке та Соломея Цьорох, а від 1925 року директором став професор Микола Чубатий, видатний український історик. Випускниці семінарії мали право працювати вчительками в школах нарівні з випускницями державних семінарій.

Фото 1920-1939 років

7. У 20-х роках з ініціативи митрополита Андрея Шептицького у будівлі діяв дитячий будинок для сиріт під патронатом сестер Василіянок.

8. У роки німецької окупації у приміщенні будинку та сусідніх будівлях розміщувався лазарет львівських концтаборів, уся територія якого була огороджена колючим дротом. Його залишки збереглися і до нині в стовбурах старих дерев дендропарку. Після Другої світової війни у будівлі певний час був військовий шпиталь.

9. На початку 1945 року у Львові створили лісотехнічний інститут, який раніше функціонував як факультет Львівської політехніки. Будівля на вулиці Пушкіна, 103 стала головним корпусом навчального закладу, а на місці монастирського городу виріс невеликий ботанічний сад-дендрарій. Приміщення було надзвичайно занедбане. Співробітники і студенти інституту власними силами облаштовували навчальні аудиторії, а також інші приміщення під бібліотеку, гуртожитки, їдальню, господарські споруди, квартири для науково-педагогічних працівників.

10. У 2008 році під час реконструкції будинку на бічних шпилях даху прикріпили «ялинки».