Деревʼяний храм на місці скверу: де стояла втрачена церква Богоявлення у Львові
Памʼятка пережила напад козаків і татар, але її розібрала австрійська влада
6 січня святкують Богоявлення Господнє. У минулі століття у Львові була деревʼяна церква Богоявлення, яка стояла на перехресті сучасних вулиць Івана Франка, Князя Романа, Фредра, Шухевича. Історик Микола Голубець написав про давній втрачений храм у газеті «Діло» 1926 року, його розвідку опублікували на сайті «Фотографії старого Львова».
На Галицькому передмісті аж до XVI ст. була тільки одна українська церква – Богоявленська. Біля неї було велике кладовище, поруч 1444 року збудували католицький монастир кармелітів.
«Нема сумніву, що початок нашої церкви, оскільки не сягне в княжу добу Львова, вʼяжеться з датою закладин самого Галицького передмістя в половині XIV віку. Згадують її найстарші львівські акти вже в 1386 році як орієнтаційний знак передмістя», – пише Микола Голубець.
ЖК City House від компанії «Інтергал Буд» – справжнє місто у місті. На території комплексу є все необхідне для життя: сучасний дитячий та спортивний майданчики, зони відпочинку та прогулянкові алеї, комерційні приміщення, підземний та гостьовий паркінги, а також велопаркінг. Ритм, який диктує Львів. Комфорт, який обираєте ви.
Церква, дзвіниця, плебанія, школа і шпиталь були на місці нинішнього скверика на перетині вулиць Князя Романа і Франка. Церковна ділянка займала площу, що починалася від нинішньої обласної прокуратури, вздовж вулиці Саксаганського й Франка до Пекарської, а звідти вниз вулицею Шухевича до половини Князя Романа. При церкві заснували братство. Школа зʼявилася 1607 року, а шпиталь трохи пізніше, як зросли фінансові можливості братства.
Вулиця Князя Романа на листівці початку XX ст. (ілюстрація з сайту «Фотографії старого Львова»)
«Збережені акти дозволяють припускати, що в 90-х роках XVI віку богоявленські братчики побудували нову церкву і то не на місці старої, але в иншому, догіднішому, на яке кількох галицьких передміщан відступило свої ґрунти», – розповів історик.
З перепису 1599 року дізнаємося, що на Галицькому передмісті у власних будинках проживали 43 українські сімʼї. Серед них найбільше було пекарів, а також торговці, крамарі, гончарі, стрихарі й один маляр Микола Шпанієль, який оздоблював церкву в Романові. В орендованих будинках мешкало 23 українські родини, переважно новоосілі передміщани зі сіл, а також переселенці з Греції. Серед цієї категорії були також пекарі, шевці, кравці, гарбарі та гребінники.
Під час національно-визвольної війни Богдана Хмельницького його військо на Галицькому передмісті брало штурмом оборонців кармелітського монастиря, що стояв поруч. Після бою на кладовищі біля церкви Богоявлення 1648 року насипали високу козацьку могилу. Через два століття на ній звели камʼяницю Крижановського (будинок №36 на вул. Князя Романа).
«При копанні фундаментів під каменицю добуто безліч козацьких кістяків, які в кількох скринях перевезено на Личаківське кладовище; останки зброї віддано до музею Любомирських, замітніші черепи до університетського антропологічного Інституту, але нагрудні хрести, перстені та инші прикраси, що найшлися на геройських кістках, розтягли заняті при будові робітники», – розповів Микола Голубець.
Облога Львова військом Богдана Хмельницького (малюнок Януша Вітвіцького)
1671 року король Михайло Корибут надає церковному братству привілей на «курення горівки», а 1677 – Ян ІІІ Собеський дає братству дозвіл на варіння пива для утримання братського шпиталю і вбогих парохії.
Під час татарського нападу на Львів під проводом Шебас Ґірея в 1695 році розлючений невдачею татарський ватажок спалив обидва передмістя, а Богоявленську церкву спалив разом з тілами своїх вояків. Це робили для осквернення християнського місця.
Втім, парафія і братство і після цього оговтались. Церкву відбудували, у документі 1743 року зазначалося, шо вона «деревʼяна, добра, ґонтою побита, закладена на ґрунті вчасти дарованому під будову церкви галицькими передміщанами, вчасти набутому для цеї мети братством». Близько 1711 року нову церкву освятили. Вона мала три вівтарі, повний іконостас та 22 великі образи.
1799 року австрійський уряд провів ревізію парафій. І хоч Богоявленська налічувала близько 835 вірних, її скасували й приєднали до Успенської. Церкву та дзвіницю з ділянкою продали. Кращу частину церковних речей забрали до собору св. Юра, інші – передали до Успенської церкви.
Радянська влада на місці колишньої церкви і кладовища зробила громадський підземний туалет. У наші дні там є невеличкий скверик з памʼятним каменем про полеглих козаків.
Ми використовуємо