Деревʼяна церква та унікальна ікона її покровительки з пилою у руках

Крехів на Львівщині є відомим паломницьким і туристичним центром. Сюди їдуть помолитися у церкві давнього оборонного монастиря, попити водички з джерела, прогулятися лісом та оглянути печери, що були першою обителлю тутешніх ченців. Втім, не всі знають, що у цьому селі є ще одна давня деревʼяна церква. Її історію розповіли на сторінці проєкту «Сакральна спадщина Львівщини».

Дерев’яну церкву Святої Параскеви у Крехові збудували у XVII ст. за взірцем монастирської церкви Преображення, яка нині не існує. Також вона дуже схожа на церкву Святої Трійці у Жовкві, що внесена до переліку світової спадщини ЮНЕСКО. Первісно церква була покрита ґонтом, але зараз бані перестелені бляхою, а піддашшя – металочерепицею. У церкві є ікони, старіші за сам храм, та роботи майстрів відомої жовківської школи іконопису та різьбярства. А образ покровительки церкви – великомучениці Параскеви – унікальний за іконописною манерою.

Напис у церкві свідчить про те, що 1724 року церкву перебудував майстер Іван Хом’юк, тоді верхівки церкви набули барокового вигляду. Дзвіниця походить з того ж століття.

Особливою цінністю церкви є її високий шестиярусний іконостас ренесансної структури, що складається з ікон XVI-XVIII століть. Дияконські ворота датуються кінцем XVII ст., а царські врата з майстерним різьбленням парафіяни купили 1776 року з Миколаївської церкви Крехівського монастиря. Особливо майстерно написана ікона Богородиці з Ісусом XVII ст. в намісному ярусі. Найстарішими в іконостасі є зображення апостолів (кінець XVI ст.), які, ймовірно, походять зі старої парафіяльної церкви Крехова.

Перенесені елементи іконостаса з давнішої церкви (фото Олекси Піджарого)

Як пише мистецтвознавиця Роксолана Косів, ікона апостола Петра 1680-1690‑х рр. та ікони пророків схожі на роботи Івана Рутковича. Ці твори гіпотетично можна віднести до його спадщини або близького оточення. А медальйони з Архангелом та Богородицею над царськими вратами створив у 1740‑х рр. жовківський маляр Василь Петранович. Ікону Переображення Господнього, ймовірно, написав ще один жовківський майстер – Іван Поляхович, брат тодішнього ігумена Крехівського монастиря Васіяна Савчака.

Ікони Петрановича та Рутковича або майстрів з його школи (фото Олекси Піджарого)

Цінним та унікальним є епістилій XVI ст. (довга горизонтальна дошка) зі святими, біблійними сценами та двома нерукотворними образами Спаса. Він розташований на зовнішній стіні хорів, однак, як припускають дослідники, первісно він був частиною іконостаса старої церкви.

Нерукотворний образ Спаса (фото Олекси Піджарого)

«Такий спосіб розташування зображень в іконостасі на довгій горизонтальній дошці притаманний для середньовічного іконопису. Однак у тематиці зображень крехівський епістилій є унікальним і не має аналогів в українському іконописі», – наголосила Роксолана Косів.

Покровителька церкви великомучениця Параскева зображена на ньому із хрестом та пилою у руці. Як акцентує мистецтвознавиця, інші приклади зображень Параскеви з пилою в руці як символом мучеництва невідомі. Ще одна св. преподобна Параскева намальована в короні, що є атрибутом мучениці, а не монахині.

Великомучениця Параскева з хрестом і пилою у руках (фото Олекси Піджарого)

«Отож на епістилії зображено двох святих Параскев, так само як і на намісній іконі в теперішньому іконостасі, що свідчить, що давніше у церкві шанували і преподобну Параскеву, і великомученицю (подібно, як обом святим Параскевам присвячено церкву у Львові)», – зазначає Роксолана Косів.

Святий Микита і Преподобна Параскева у короні (фото Олекси Піджарого)

Епістилій містить також два майже ідентичні нерукотворні образи Спаса. А ще – рідкісне на іконах того часу зображення св. Микити Бісоборця та монаха св. Сави Освяченого. Можливо, їхні образи пов’язані зі святими патронами замовників.

Патронеса церкви великомучениця Параскева (фото Олекси Піджарого)

Ще одна ікона покровительки церкви зображена у повен зріст із зазначенням дати – 1773 рік.