Львівська журналістка Марічка Крижанівська презентувала гуцульський детектив «Тіні»

Львівська письменниця, тележурналістка ZAXID.NET Марічка Крижанівська з дитячої книжки перейшла на новий літературний жанр ‒ карпатський детектив. Казкарка написала містичний роман «Тіні».

У книзі переплелися три сюжетні лінії. Перша ‒ час коли люди ще бачили духів: чугайстра, що допомагає пастухам, чи нявку, що провадить до світу мертвих. А вже друга лінія ‒ це правдива історія, як Сергій Параджанов знімав у Карпатах свої «Тіні забутих предків». Місцевим, кажуть, тоді він платив аж по десять рублів за знімальний день. І гуцули по-доброму називали режисера «наш вуйко».

«Питаю місцеву гуцулку: «Пані Ганно, чи до вас сватався Параджанов?». Вона каже: «А йой, дітоньки, зараз війна на сході, де я вам буду про таке дурне говорити!» Я кажу: «Але ж сватався?» ‒ «Та сватався!» ‒ «Один раз?» ‒ «Та два!». Питаю: «А чому ви йому відмовили?» ‒ «Бо я хтіла ґаздувати, а він мене до міста кликав», ‒ поділилася спогадами, які описані в книзі, письменниця Марічка Крижанівська.

Також з документальною точністю дізнаємося з «Тіней», як, до прикладу, для фільму місцеві оплакували мертвого Палійчука.

«Плачте, жіночки!, – каже Параджанов. Світло, камера, мотор ‒ тишина! «Що сталося?» ‒ «Ми не можемо, гріб порожній». Добре. Когось покликали, поклали в той гріб. Світло, камера, мотор ‒ тиша, плакальниці не плачуть. «Ну, що тепер?» ‒ «Ми його не знаємо, не можемо за ним плакати». Параджанов зупинив весь знімальний процес, покликав місцевого діда. Поклав його. Жіночки як почали плакати! Бо то чийсь дідо, а чийсь неньо.. Вже зняли все, що треба, а плакальниці далі продовжували плакати…», ‒ поділилася знаннями письменниця.

Ці деталі Марічка дізналася, коли знімала про фільм сюжет до півсторічного ювілею стрічки. І ось такі кореспондентські будні стали основою третьої лінії «Тіней». Авторка писала свій роман, гостюючи у двоюрідної бабці в Яблуниці, надихаючись горами під смерекою.

«Ми зранку йшли у гриби, як кажуть гуцули. Потім приходили. Мій обов’язок був чистити гриби. А Марічка собі сідала і щось писала. Як приїжджали додому, до Львова, я її питав: «Ти далі щось пишеш?» Вона казала: «Ні, нічого не пишу, я тільки в Карпатах можу то писати». І символічно: як донька скінчила ту книжку, ми приїхали восени минулого року в гори, а тую смереку вже зрізали», ‒ розповів батько письменниці Андрій Крижанівський.

Аби читач відчував той життєдайний дух Криворівні, Верховини чи полонини Смотрич, Марічка передала життя гуцулів у їхній ж говірці.

«Неодноразово, по кілька разів на рік, я буваю в Криворівні. Ті всі місця, де знімалися «Тіні забутих предків», мені знайомі. Треба побути кілька днів в Криворівні і ти сам починаєш так говорити. Ну, вони кажуть не «як», а «єк», не «яблуко», а «єблуко». Зрештою не «Яблуниця», про яку Марічка говорить в післямові, а «Єблуниця». І не інакше!», ‒ пояснив літературний редактор Назар Федорак.

Це восьма книга львівської авторки. Вона вийшла накладом у дві тисячі примірників у «Видавництві Старого Лева». Марічка вже її презентувала у Рівному, Луцьку та Франківську.

«Я б дуже хотіла, щоб той, хто прочитав мою книжку, захотів просто поїхати в Карпати. Як кажуть гуцули, набутися. Побути трохи там і відчути ту атмосферу гір, спробувати бануш з бринзою, піти до вівчарів на полонину, послухати, як грає дримба, трембіта. І просто відчути кайф від життя!», ‒ підсумувала Марічка Крижанівська.

Марічка Крижанівська — львівська тележурналістка ZAXID.NET, авторка програм «Мандрівки Україною», «Тільки у Львові». Раніше вийшли друком її казки «Різдвяна історія», «Чарівна скрипка», «Принц і Намистинка», «Пригоди піжамчиків», «Таємниця львівського годинникаря» (видано також шрифтом Брайля), «Дітям про футбол», «Веселі ангелята», «Маленька Зіронька» (перекладено французькою мовою). Нагадаємо, у 2018 році роман Марічки Крижанівської «Тіні» відзначений на міжнародному літературному конкурсі «Коронація слова» спеціальною відзнакою «за найглибше та найґрунтовніше дослідження історії свого роду».