«Людина епохи бароко дуже подібна до сучасної людини»

Впродовж першого тижня жовтня у Львівській національній філармонії триває міжнародний фестиваль сучасної музики «Контрасти». Попри постійний ризик бути перерваними звучанням сирен, у свою 29-ту едицію «Контрасти» повернулись до формату великого фестивалю, умістивши 14 подій. Особливо увагу привертає назва концерту, що відбудеться 6 жовтня «Concerto grosso з позитивом».

Тут поєднається музика, тексти українських поетів, серед яких Надія Косаревич, Вікторія Амеліна, Володимир Вакуленко. Також у концерті буде використана доповнена реальність, яку кожен глядач зможе створити сам за допомогою власного смартфона (для цього потрібно лише завантажити спеціальний мобільний застосунок). Кожен музичний номер проілюстрований малюнками графічного дизайнера Руслана Мотька. І в цих малюнках можна легко розпізнати фантастичних звірів Марії Примаченко та героїв Поліни Райко, квіти Катерини Білокур графіті Banksy тощо..

Про наповнення музичної програми концерту розповів автор проекту та композитор Євген Петриченко.

Про назву та причетність до барокового жанру

Назва «Concerto grosso з позитивом» викликала неабияку цікавість через сміливе загравання з музикою бароко. Розкажіть, будь ласка, про неї?

В контексті проекту цю назву варто сприймати буквально як «великий концерт з позитивом». Бароковість тут проявляється в ширшому контексті. Людина епохи бароко дуже подібна до сучасної людини. Вона роздвоєна між добром і злом, вона не визнає спокою та знаходиться у постійному пошуку, вона не споглядає, а діє. Вона емоційна і спонтанна, є внутрішньо метаморфічною та провокує перетворення світу навколо себе. Як і тоді, так і тепер дуже важливо спрямувати людську емоційну амбівалентність в позитивне русло через мистецтво, викликати відчуття зацікавленості, радості, подиву. Адже саме через акцент на високих позитивних емоціях стиль епохи бароко став першим наднаціональним «великим стилем», який об’єднав всю європейську культуру того часу.

Євген Петриченко

За каноном concerto grosso – жанр з досить чітко визначеними складовими. Чому вирішили звернутись саме до цього жанру?

Мені видається, що ми живемо в той час, коли можемо собі дозволити не дуже сильно перейматись питаннями використання жанрових моделей в їх «чистому» вигляді. Сонатна форма, наприклад, цікава лише тоді, коли вона відображає зародження, розвиток та розв’язку певного конфлікту. Так само і жанр concerto grosso стає цікавим тоді, коли відображає амбівалентні емоційні стани. А вже якими інструментами користується композитор – це вже зона персональної творчості та фантазії.

Про новий погляд на класичний концерт

Існує така думка, що через модернізацію всього, зміну мислення людей до кліпового та втраті здатності зосереджуватись, а також аби привабити слухачів класичні концерти скоро зовсім позбудуться свого звичного академічного стилю. Чи це дійсно так? За якими концертами майбутнє?

Я впевнений, що концерт у своєму академічному форматі – це вічно жива структура. Як і будь-який живий організм, ця структура постійно оновлюється, змінюється, щось додається, якісь клітини вмирають, а якісь народжуються. Це є природно. Ті соціологічні дослідження, які мені відомі, говорять про те, що левова частка цільових аудиторій на концертах класичної музики – це люди вікової категорії 45+. Отже, коли людина досягає цього віку – її обов’язково «потягне на солоне». Але до цього моменту людині потрібно якось донести інформацію про те, що існує така «філармонійна» форма дозвілля та відпочинку. Саме залучення сучасних технологій в доволі консервативний сектор класичної музики і дозволяє підготувати глядача до цього «входження».

Історичні інструменти, доповнена реальність, вірші українських поетів, картини художників різних епох, хор та оркестр. Як все це вдалось зʼєднати в один твір?

Сам дивуюсь, але глядачі кажуть, що твір сприймається доволі цілісно. Я, звичайно, заклав в структуру цього твору певні цементуючі цеглини, але говорити про них не варто, адже для широкого загалу ці елементи мають лишатись непомітними. Якщо цей твір когось зацікавить, як предмет дослідження, то дослідник, мені здається, з легкістю розкриє всі мої «секретики».

Як зʼявилась ідея використати доповнену реальність? Яка її мета?

Функція доповненої реальності в творі не є обов’язковою. Якщо глядач забажає додати до своїх емоцій від живої музики ще додаткові враження – він має таку можливість. І тоді він побачить, як навколо виконавців почнуть стрибати зайці, пурхати ластівки, виростати кульбабки з картин Анжеліки Рудницької, розквітати квіти Катерини Білокур, грати на скрипках Коник і Козлик з картин Марії Примаченко, гуляти кіт з олешківського будинку Поліни Райко, оживуть та почнуть гойдатись на їжаках хлопчик та дівчинка з графіті Бенксі. Під кожен номер концертної програми графічний дизайнер Руслан Мотько та компанія Advin розробили тематичний візуальний контент, який своїми анімованими персонажами допомагає відкрити зміст того чи іншого номера.

Як саме обирались картини та поезії? Чим ви керувались?

Звичайно, кожна людина має свої асоціації, мислення, досвід тощо. І це прекрасно, коли люди мають свій власний погляд на той чи інший предмет і мають сміливість його публічно рефлексувати. Персонально я керувався своєю інтуїцією. Знаю, що Роман Меліш керувався своїм бажанням через вербальний текст відрефлексувати свій особистий стан, коли побачив перший сніг на «їжаках» у 22-му.

Ця рефлексія мені здалась дуже правдивою і я взяв цей текст з фейсбук-сторінки Романа і зробив музичний номер «Він». В кожному номері – своя цікава історія, але всі ці сенси об’єднує світло і правда.

Про позитив у музиці та в житті

Окрім «Страстей поля Рутченкового» всі інші твори заряджені вірою в краще. Звідки вам вдається черпати її? Як підтримуєте себе зараз?

Моє джерело – це чітке усвідомлення того, що будь-яке життя може перерватись у будь-який момент. А під час війни це усвідомлення ще більше загострилось. Просто хочу ці миті свого життя та життя тих, хто мене оточує розмалювати світлими та яскравими фарбами.

В одному з описів до програми є слова про те, що кожна з частин «Сoncerto grosso з позитивом» про певних позитивних митців. Чи можете описати, яким саме має бути позитивний виконавець, композитор?

На третій день повномасштабного вторгнення я відчув неймовірну позитивну емоцію: я побачив у спустошеному від продуктів супермаркеті єдиний вщент заповнений холодильник, до якого покупці підходили та відразу відходили, адже він був наповнений замороженими «сібірскімі пєльмєнямі». Начебто дрібниця, але ж як вона позитивно та правдиво характеризує людей, які залишились боронити своє місто.

Такі дрібниці я помічаю майже в кожному дні цієї вже майже десятирічної війни, і завдяки таким дрібницям у мене змінилось розуміння самого слова «позитив». Тепер це не просто слово, яке близьке до поняття «добро», чи «світло». Тепер це слово у мене викликає стійку асоціацію з терміном «правда». Це як фотографії: є негативні, тобто ті, в яких кольори не відповідають дійсності, вони неправдиві та позитивні фотографії, тобто ті, в яких кольори відповідають дійсності, а відтак вони правдиво відображають предмети. Так само і з людьми, митцями. Для мене позитивна людина – це та, в якій світлі й темні сторони відповідають дійсності.

У концерті буде використана доповнена реальність, яку глядач зможе створити за допомогою власного смартфона

Тому це, як правило, щира та правдива людина, яка позиціонує себе такою, якою вона є, яка говорить і робить те, що вважає за потрібне, не вдягає на себе численні ситуативні маски.

Про контрасти «Сoncerto grosso з позитивом»

У команді, яка працювала над проектом люди з різних регіонів України. Як вам вдалось обʼєднати їх всіх?

Бути на єдиній творчій хвилі – це була єдиною вимогою при формуванні команди. Фактична відстань і геолокація в творчому процесі не мають жодного значення.

Минулого року ваш твір вже виконувався на «Контрастах», чи ідея виконати «Concerto grosso з позитивом» і у Львові повʼязана з минулим виконанням?

З «Контрастами» я дружу ще з 2005 року. Дуже ціную цю можливість презентувати свої твори на цьому знаному та поважному музичному форумі сучасної музики. Завжди намагаюсь організаторам запропонувати твір, який буде відповідати назві цього фестивалю. Впевнений, що мій «CG» буде виглядати дуже контрастно на фоні усієї фестивальної програми.

Чи буде можливість побачити повний перформанс в записі, чи лише аудіо-формат для стрімінгових платформ?

Основними «продуктами» цього проекту є: партитура, аудіозапис, відеозапис, мобільний додаток. Після завершення презентаційного етапу всі ці елементи будуть у відкритому доступі на офіційних інформаційних платформах Національного будинку музики, також ця організація матиме можливість презентувати цю концертну програму «наживо» на постійній основі відповідно до своїх концертних планів та бажань. В такий спосіб ми заклали ефект довгостроковості і сподіваємось, що це спрацює.