Навіщо мені освіта?

БлогиСофія Опацька , 22 травня 3204 2
Софія Опацька
проректорка Українського католицького університету, декан-засновниця Львівської бізнес-школи УКУ

Як абітурієнтам обрати університет та спеціальність в умовах кризи, карантину і глобальних освітніх змін? Чи повернуться університети у вересні до звичного навчального процесу? Наскільки довго ми застряли в онлайні та як не розгубитися у хвилях постійних змін, які накривають нас одна за одною?

Нижче кілька порад для абітурієнтів і батьків.

З одного боку, через вимушене впровадження онлайн-навчання, освіта стала ближчою. Ми отримали вільний доступ до різних ресурсів, викладачів, глобальної бази знань. З іншого, є багато викликів: нам критично бракує «живого» спілкування, ми лише приблизно знаємо як відбуватиметься вступна кампанія і точно не можемо передбачити, у якому форматі розпочнеться новий навчальний рік.

Ми, хто швидко перейшли в онлайн, також часто забуваємо, що не всі мають доступ до інтернету чи гаджети відповідної потужності. І це не лише українська, а й глобальна проблема. Мої колеги-викладачі у Лівані кажуть, що для них не так виклик підготувати добрий матеріал, як донести його студентам, якій не мають засобів зв’язку.

Водночас, набагато складніше стало подорожувати. Чи буде у нас можливість поїхати за кордон, або наскільки мобільними ми будемо і які для цього доведеться пройти протоколи? На CNN кілька днів тому було відео про подорож між Японією та Гонконгом. У минулому, як розповідає герой репортажу, шлях забирав 5 годин, тепер з усіма вимогами щодо тестування, ізоляції та результатів, він займає 21 годину! І це при позитивному сценарії. А потім ще 14 днів самоізоляції незалежно від результату тесту.

У США зараз багато абітурієнтів, які вже визначилися з навчальним закладом, змінюють свої рішення на користь ближчого розташування вишу, бо не готові їхати в інший кінець країни. З'являються повідомлення від університетів за яких умов і за якими правилами, ймовірно, розпочнеться навчання на кампусах. І слово «ймовірно» тут дуже важливе.

Пандемія і фінансова криза змінюють весь освітній ландшафт. Карантин, який закрив нас вдома, і вимушене дистанційне навчання ставить перед нами більше питань, ніж відповідей.

Кілька порад як цьогорічним абітурієнтам та їхнім батькам не розгубитися у розбурханому морі освіти?

Станьте активним менеджером свого навчання

Змінилася роль самого учня та студента з пасивного учасника навчального процесу (коли я приходжу на заняття з налаштуванням «Вчіть мене») на активного менеджера власного навчання. Я вважаю, що найкраща комбінація — це змішаний формат. Коли учень та студент попередньо готується до заняття: подивився до теми, почитав, подумав над тим, що я хочу взяти з цієї пари у свій проект, реальне життя тощо. Так формується спільний майданчик для цікавої дискусії, і викладач може донести на занятті набагато більше, замість того, аби зосереджувати на базових речах.

Ви можете взяти від навчання щось або нічого. І зараз все залежить від вас. Тримайте фокус на тому, що справді важливо і вчіться для результату. Суджу по собі: з початком карантину Український католицький університет отримав безкоштовний доступ до всіх курсів міжнародної навчальної платформи Coursera. Я обрала 4 курси, однак вже незабаром зрозуміла, що поки потягну тільки один. Тому зупинилася і вирішила сфокусуватися на одному важливому для мене. Зараз є велика потреба бути самоорганізованим та ефективно управляти своїм навчальним процесом.

Учневі та студентові треба усвідомити, що навчальний процес не закінчується, коли закінчується пара. Він тільки починається: проекти, міждисциплінарні курси, семінари, театри, студентські організації, волонтерство — це все елементи навчання і підготовки до «дорослого» життя.

Зробіть домашню роботу

Уважно придивіться до університету та програми, яку обираєте. Можливостей є чимало. Бігти треба швидко, але мудро. Вища освіта — це значна частина вашого життя. 4 роки на бакалавраті або 1,5-2 роки на магістратурі треба використати максимально ефективно.

Якщо ви обираєте державну форму і не платите за навчання, запитайте наскільки результативно пройдуть ваші роки? Бо ваш час набагато коштовніший за гроші. Отож, кілька запитань для самоперевірки. Які в мене є можливості? Які можливості відкриває переді мною той чи інший університет? Як я можу цими можливостями ефективно скористатися? Наскільки якісно у цих кризових умовах організовують навчальний процес обрані мною виші? Чи хочу я вчитися у великому університеті з величезним вибором програм та факультетів, чи в маленькому, але цікавому з індивідуальним інноваційним підходом? З карантином бачимо багато прикладів, як малі швидше адаптуються і змінюються.

Економічна ситуація та пандемія доволі сильно вплинуть на вибір абітурієнтів та їхніх батьків. Хтось навіть може відтермінувати своє рішення про вступ. Тому молодій людині, яка думає про бакалаврат чи магістратуру, з одного боку, складніше. Але з іншого, це добра нагода подумати, де я можу отримати найбільшу цінність? Роки студентства — золоті, бо ви повністю можете присвятити себе навчанню! Не змарнуйте їх.

Освіта — це диплом чи довгострокова інвестиція?

Сучасна молодь розцінює диплом не як додану вартість, а радше як папірець. Так, диплом вам не гарантує працевлаштування. Швидше за все, коли ви прийдете на співбесіду, працедавця, перш за все, цікавитиме не яку програму ви закінчили, а який університет. І вас точно запитають, що ви вмієте і чого ви навчилися. Ціль бакалаврату — навчитися вчитися. І ця навичка для працедавця на першій співбесіді є суттєвою, аби взяти вас на роботу.

Однак що, коли згодом ви захочете рухатися по кар’єрній драбині: стати менеджером, керівником, а для цього треба буде продовжити навчання? Тут диплом вже набуває ваги. Ви не зможете стати повноцінним студентом магістерської програми чи МВА (хіба слухачем), якщо не будете мати диплому про закінчення бакалаврату.

Кар'єра складається не лише з першого кроку, вона зазвичай багатогранна. І ніколи не знаєш, куди заверне твій шлях. Наприклад, я після магістерки навчалася у аспірантурі. Хоча у той момент не дуже бачила себе в науці. Врешті-решт, швидко захистила свою кандидатську, бо працювала над тією темою, яка була мені справді цікава. Дивлячись на це з перспективи сьогодення, думаю, а що, якби того кроку, котрому я так сильно опиралася, не було? Чи змогла б я отримати таку роль і відповідальність, яку маю тепер в Українському католицькому університеті? Чи змогла б на рівних спілкуватися з колегами у освітній сфері по цілому світу? Навіть, якщо у вас зараз класна робота, то подумайте, чи з часом, ви не захоче рости?

Отримати диплом — це також означає, що ви вмієте доводити справи до закінчення. Якщо ви подивитеся на освіту як на інвестицію, тоді і диплом стає важливим, і навчальний заклад, у якому ви цей диплом отримали, і те, що саме за цим дипломом стоїть, яка репутація.

До освіти треба дорости. Цікаво, що на Заході студенти починають навчання в університетах на два роки пізніше, ніж в Україні. І ці два роки для молодої людини є важливими. У Ізраїлі, наприклад, майбутні абітурієнти, перед університетом проходять службу в армії. Хтось бере собі ще рік для подорожей. Це створює потужніше критичне мислення. Тож, коли ми говоримо про освіту як інвестицію, перш за все запитайте себе — навіщо вона мені? Тоді вибір стане простішим і зрозумілішим.

Як обрати навчальний заклад?

Як розвиватиметься ситуація з карантином та поширенням коронавірусу, точно не знає ніхто. Очевидно, що вступна кампанія буде коротшою і Міносвіти вже запропонувало сценарій здачі ЗНО та подачі документів. На роздуми в абітурієнтів буде менше часу, тому моя рекомендація — підготуйтеся до вступу заздалегідь і чітко визначіться вже, на які спеціальності і куди будете подавати документи.

Спостерігайте як університети поводять себе в час карантину: наскільки добре їм вдалося організувати навчальний процес, як вони спілкуються зі студентами та абітурієнтами, наскільки вони гнучкі? Поспілкуйтеся з тими, хто зараз навчається, у виші, до якого ви приглядаєтеся. Теперішні студенти можуть дати вам кращий зворотній зв'язок і розповісти, а що ж відбувається насправді, ніж будь-яка інша «формальна» комунікація.

Є велика ймовірність, що університетам доведеться у новому навчальному році і надалі частково перебувати у онлайн-режимі. І це стосується не лише України. Наприклад, наші колеги в Італії планують розподіл аудиторного і онлайн-навчання 30% та 70%. Можливо, ситуація буде кращою, але спрогнозувати цього не можна. Тому те, як вдалося організувати дистанційний навчальний процес вишам зараз, може бути один із визначальних факторів у вашому виборі. Зрозуміло одне, ми в цій історії надовго і до цього треба готуватися.

Почався третій місяць карантину і ми усі трохи втомилися. Однак моє прохання до абітурієнтів та їхніх батьків — не дозволяйте цій втомі взяти гору. Навіть, якщо вступна кампанія відбудеться наприкінці серпня чи у вересні, майте чіткий план, щоб не приймати швидких необдуманих рішень. Ви пройшли довгий шлях, не здайтеся в останній момент. Бо від вашого рішення залежить як пройдуть наступні основоположні 4 роки у вашому житті.

Використайте усі можливості, які перед вами відкрив карантин і онлайн-навчання. Мені видається, першим питанням, яке задаватимуть на усіх найближчих інтерв'ю і співбесідах, буде: а що ви робили на карантині? Це дуже нестандартний момент, який може багато про розповісти вас та про вашу здатність бути гнучким і адаптивним до змін.

Минулого року на випускних урочистостях, коли ми ще могли дозволити собі таку розкіш як живе спілкування, почесний промовець УКУ, бізнес-футуролог Адріан Сливоцький сказав: «Сьогоднішній світ не потребує більше пересічності. Він потребує правдивих майстрів, натхненних духом служіння, і постійного самополіпшення». Зараз саме такий момент, коли нам потрібні найкращі. Викликів ставатиме дедалі більше, тож світ потребує непересічних людей, які готові брати відповідальність.

Якщо Ви виявили помилку на цій сторінці, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter
powered by lun.ua
Пропозиції партнерів
Загрузка...
Останні новини
Залиште відгук