НМТ розбрату

Новий рік – нова хвиля суперечок довкола Національного мультипредметного тесту. Цього разу спричинена ініціативою цілої групи народних депутатів скасувати обов’язковість тесту з математики, зробивши його вибірковим. Сюжет вельми нагадує ситуацію 2023 року, коли необов’язковим зробили тестування з історії України. Як тоді, так і тепер ламають списи в інтернет-баталіях прихильники і противники цих рішень і точаться невпинні й не надто змістовні дискусії про «навіщо гуманітаріям здавати математику / інженерам історію». Але абсолютна більшість дискутантів не звертає уваги на одну ключову проблему НМТ, яка не пов’язана з переліком обов’язкових тестів.

НМТ відіграє подвійну роль – і випускного іспиту для школи, і вступного до закладів вищої освіти. Це породило ситуацію, коли обидві сторони дискусії щодо не/обов’язковості історії чи математики по-своєму мають рацію. З одного боку, можна погодитися, що для вступу на виразно гуманітарні чи суто технічні спеціальності і справді не потрібно складати тест з математики чи історії відповідно. Але так само мають рацію й ті, хто стверджує, що якщо випускник середньої школи не здатен набрати прохідний бал на НМТ (для якого потрібні абсолютно мінімальні знання) – то, може, вища освіта не для нього/неї.

Щоб прибрати цю дилему оптимальним варіантом може стати розділення цих функцій: окремо випускні іспити в школі, окремо – вступні до університетів. Тому що перевірка базових знань випускників, принаймні з ключових предметів, необхідна. І в тій чи іншій формі проводиться будь-де і в будь-якій країні та системі освіти. До повномасштабного вторгнення у 2022 році існували Державні підсумкові атестації (ДПА) в 9 і 11 класах, які так-сяк, але виконували цю функцію. Під гаслами спрощення ДПА скасували, і не схоже, що найближчим часом повернуть.

Спрощення стало одним із найбільших проклять нашої середньої освіти, а подекуди й вищої. Під лозунгами підвищення комфорту і зниження стресу учнів шкільна освіта впевнено перетворюється на тікток-танці, де завданням вчителя є не навчати, а бути аніматором. Звісно, що штучно ускладнювати також не потрібно. Але коли контроль знань нічого не вирішує, коли головне, щоб дитині було «цікаво і комфортно», коли учня навіть з нульовим опануванням матеріалу чи такою ж відвідуваністю переводять до наступного класу, а то й видають атестат про середню освіту, – це гірше за помилку.

Це дурість, яка шкодить насамперед самим учням. Бо після шкільного «курорту» настає НМТ чи інші життєві виклики, до яких вони виявляються абсолютно неготовими. Так, формат нинішнього НМТ з чотирма предметами водночас виснажливий і потребує зміни. Але навіть якщо розділити цей тест на дві окремі сесії – результати від цього не зміняться глобально. Бо знання ті самі, як і відсутність психологічної готовності. А в ситуації, коли оцінки у шкільних атестатах далеко не завжди відображають реальні знання, коли у вчителів немає реальних важелів впливу на учнів, котрі прогулюють чи не вчаться, – без окремого контролю знань просто не обійтися.

Щоб атестат про шкільну освіту не був просто папірцем і щоб університети потім не були змушені деяких вступників навчати читати і писати – потрібен контроль. Найкраще, щоб це були не екзамени в школі (де не завжди добре з об’єктивністю), а такий собі аналог ЗНО (не НМТ!) з ключових предметів. Ось тут має бути обов’язково і українська мова, і історія, і математика, і ще один-два предмети на вибір учня чи школи. Цей тест не повинен мати жодного зв’язку з подальшою вступною кампанією, а бути фінішним етапом здобуття середньої освіти і неминучою передумовою отримання атестату за умови складання його достатньо успішно.

За таких передумов вступні випробування до університетів (у форматі того ж ЗНО) уже цілком можуть зосередитись суто на тих предметах, які будуть пов’язані з обраною вступником спеціальністю. Бо справді видається доволі дивною ситуація, коли можливість вступу на, скажімо, історичний факультет залежить, серед іншого, від того, чи здатен абітурієнт розв’язати кілька простеньких задач з математики. Або коли талановитий математик не вступив до університету, бо не опанував достатньо історію. Це не є завданням ані університету, ані вступної кампанії до нього. Розділення випуску зі школи і вступу до університету ще й дасть змогу усунути абсурдну для нинішнього формату з єдиним НМТ ситуацію, коли можна вступити на біологію, хімію, фізику, географію, іноземну філологію, не складаючи профільних предметів.

Зважаючи на всепереможну тенденцію до спрощення й «комфорту» під неперервні бравурні реляції щораз нових міністрів освіти та їхніх заступників про невпинний рух уперед і прогрес нашої освіти, в адекватні зміни віриться слабко. Бо все це більше нагадує анекдот часів «застою»: «ми стояли на краю прірви, але відтоді зробили впевнений крок уперед». Адже робити красиві тренінги, презентації і відео, перетасовувати обов’язкові предмети в апріорі хибній системі – усе це значно простіше, ніж ґрунтовний аналіз і посутні зміни. Чи відбудуться такі зміни до того, як система освіти мине точку неповернення у своїй деградації, – покаже тільки час.