«Обіцяли розчинити нас у чані з кислотою»

Видавці дитячої книжки «Майя та її мами» в прямому ефірі ZAXID.NET LIVE

14 вересня 2017

Початок Форуму видавців, який стартував вчора у Львові, затьмарився скандалом навколо дитячої книжки «Майя та її мами». Через погрози з боку праворадикалів організатори Форуму видавців скасували заплановану презентацію книжки.

Чому так сталося і чи має право будь-хто диктувати видавцям тематику їхніх книжок – поговоримо про це у прямому ефірі з Лілею Омельяненко та Іллею Стронговським, співзасновниками видавництва, що видало книжку «Майя та її мами». Ведучий програми головний редактор ZAXID.NET Олег Онисько.

***

Доброго вечора! Спочатку пропоную переглянути короткий сюжет, який підготували наші журналісти.

***

«Скандал через дитячу книжку. Форум видавців вирішив скасувати презентацію твору київської авторки Лариси Денисенко «Майя та її мами». Вона розповідає історію 17-ти дітей, які виховуються у різних родинах.

Олександра Коваль президентка ГО «Форум видавців»: «Це батьки позбавлені батьківських прав, діти, наприклад, ромів, діти – переселенці з Криму і зі Східних областей, діти в кого батьки на заробітках і їх виховує бабуся і одна з цих дітей – це дівчинка, в якої є дві мами».

Власне, остання історія обурила активістів націоналістичних організацій. Мовляв, Майя із її двома мамами не вписуються у поняття традиційної української родини. З вимогою скасувати презентацію книжки вони звернулись до міської влади, організаторів Форуму та голови СБУ. На їхню думку, такі твори пропагують одностатеві стосунки. Сама ж авторка каже, писала книжку з іншою метою.

Лариса Денисенко, письменниця: «Я подумала, що варто загалом показати цей каскад родин, і показати, що ось це – існуючий стан родин в Україні, подобається він комусь чи ні – висновки робити не мені. Мені на меті і мені важить на тому, щоб дитина у будь-якому разі почувалась захищеною і улюбленою».

Зрештою, захід вирішили не проводити задля безпеки дітей.

Софія Челяк, програмна директорка Форуму видавців: «Ларисі Денисенко в приват і публічно почали з'являтися пости з погрозами, тобто це не були прямі погрози, за якими можна подавати подання в якісь певні органи, це були, наприклад, погрози підірвати на презентації пояс шахіда, але ні – «ну, це ж я просто емоційно висловився, в мене був поганий ранок».

Автори ж листа запевняють: від них погроз не надходило, діяли ж лише у правовому полі, тож тепер вимагають спростування. Тим часом, на скандал встигло відреагувати і Міністерство культури, яке звертається до правоохоронців з проханням вжити всіх заходів, аби не допустити під час Форуму інцидентів, що загрожуватимуть життю і безпеці його учасників та відвідувачів».

***

Отже, Ліліє і Ілля, про погрози публічно заявила авторка книжки і організатори Форуму. А до вас, як до видавців, безпосередньо надходили прогнози?

Ілля Стронговський: Вся історія почалася з того, що була оприлюднена програма Форуму видавців, назва книжки [«Майя та її мами»] у цю програму потрапила. На це націоналістичні кола Львівщини і зреагували, інших версій у мене нема.

Як зреагували?

Ілля Стронговський: Це стало початком травлі у приваті з напіванонімних акаунтів до Лариси, до мене, Форуму видавців. Все це збігається з оприлюдненням першої версії програми. Вони побачили назву і зрозуміли, що вони з нею не згодні. Книжці вже півроку, вона має півсотні захопливих рецензій, на «Арсеналі» («Книжковий арсенал» у Києві) презентували на ура, у нас була чудова презентація, ми не мали жодного негативу. І тут починають сипатися погрози, я тут скажу поіменно, бо я цим пишаюся, від Олега Куцериба. Це синонім українського гомофоба, він у 2015 році хвалився тим, що пішов з сином і побив двох білоруських геїв і йому за це нічого не було.

І чим погрожував?

Ілля Стронговський: Погрожував розчинити нас у чані з кислотою.

Лілія, скажіть, а от скасування презентації під цим тиском – це правильний крок?

Лілія Омельяненко: Справа у тому, що у нас була запланована дві презентації «Майя та її мами», одна – у дитячій бібліотеці і направлена саме на маленьких дітей, друга презентація, яку ми не скасували, називається «Жінки в темі», то більша частина цієї зустрічі була присвячена «Майї та її мамам».

Вона сьогодні відбулася?

Лілія Омельяненко: Так, вона відбулася спокійно. Але ми побачили, що не можемо забезпечити дітям абсолютно безпечне перебування у бібліотеці і вирішили, що якщо нам потрібно вибирати один захід, тому що ми мали принципову позицію не скасовувати обидві події, то ми вирішили скасувати саме для дітей, тому що не хотіли будь-яких незрозумілих ситуацій.

Чому не могли забезпечити безпеку дітей, якщо зверталися до поліції та СБУ?

Ілля Стронговський: Це питання не до видавництва.

Зрозуміло, але чи до вас доходила якась реакція правоохоронних органів?

Ілля Стронговський: З боку Форуму були гарантії, що вони будуть робити усю можливу роботу, щоб отримати реакцію від належних інстанцій. Ми зі свого боку можемо бачити, хто був, а кого не було. Я бачив, що у тому районі, де були наші намети також посилена охорона, якась увага є.

Лілія Омельяненко: Оскільки була посилена увага на обидва заходи, то ми не хотіли розпорошуватися. У нас не було гарантій, що буде повністю безпечний захід, тобто ми сподівалися і негласно підтверджували, що все має бути добре, але ви самі розумієте – якщо мова йде про дітей і нема 100% гарантії, то ми краще цього не зробимо.

Ілля Стронговський: Ідея в тому, щоб захищати дітей від захисників сімейних цінностей.

Я ще раз уточню, книжка була видана у березні і ви її презентували на «Книжковому Арсеналі». Тоді не було жодної реакції від праворадикалів?

Лілія Омельяненко: Взагалі не було. Перша презентація відбулася в Українському кризовому медіацентрі, це був дуже великий розголос, багато людей це бачили. Друга презентація була вже на «Арсеналі» і потім було декілька невеликих міст.

Пропоную послухати, у чому ж суть претензії праворадикалів.

***

«Юрій Дадак, голова ГО «Дух нації»: «Ця книжка викликала питання в першу чергу тому, що вона присвячена діткам віком від шести років. А коли ми подивилися прес-анонс і прочитали на сайті «Барабука», що ця книжка присвячена дискримінованим родинам – з підкресленням, що, власне, одностатевим, де є два татка або дві мами. Це нас обурило, оскільки одностатеві родини, вони не є притаманними для українського традиційного суспільства.

Чи не вважаєте ви, що ви таким чином зробили більше піару цій книжці? Бо, можливо, серед сотень і тисяч книжок на Форумі її би ніхто і не помітив?

Ми таким чином задекларували свою думку і це найцінніше. що в цій ситуації є. Ми показали, що є люди, які не сприймають, які не сприймають того, що хтось нав'язує дітям бачення інакшої сім'ї, ніж там, де є батько і мати».

***

Цей скандал, бо справді ця ситуація отримала досить гучний розголос, він якось вплинув на продажі вашої книжки?

Ілля Стронговський: Фантастично.

Лілія Омельяненко: Безперечно, це вплинуло на продажі. Щиро скажемо, що ми трохи були навіть не готові до такої реакції з боку наших читачів, але з іншого боку – ми зрозуміли, що підтримка настілька велика, що ми робимо правильні речі, тому що ми випустили чесну книжку.

На сайті видавництва вказано, що уже розкуплений другий тираж і готується третій тираж. Який загальний наклад цієї книжки?

Лілія Омельяненко: Ми невеличке видавництво, нам тільки один рік. Наклад цієї конкретної книжки був 2350 екземплярів, 1000 з яких розповсюджується безкоштовно по бібліотеках України та по тих родинах, які не можуть собі дозволити купити цю книжку.

Це два наклади разом ви маєте на увазі?

Лілія Омельяненко: Так.

Третій наклад який буде?

Лілія Омельяненко: Третій ми тільки зараз плануємо..

Ілля Стронговський: Про третій наклад ми оголосили вчора. Я зрозумів, що нам нема чого розсилати, не лишилось [книг] на жодному складі, ми мали мати достатньо примірників, щоб задовольнити інтерес на Форумі [видавців]. Складно сказати: «Люди, вибачте, чекайте жовтня».

Коли ви оголосили про скасування презентації, ви виклали книжку у відкритий доступ. Яка статистика скачувань?

Ілля Стронговський: Ми робили це в дуже авральних умовах, зрозумійте. Історія була така, що я з дружиною сів у BlaBlaCar до Львова і всю дорогу я відповідав журналістам, дзвонив, спілкувався, чатився, і намагався зрозуміти як діяти у стресових умовах, щоб вся ця ситуація показала, що коли нам погрожують, то це не працює у потрібний їм бік.

Так скільки скачувань?

Ілля Стронговський: Я маю статистику тільки починаючи з другої доби, і вона стосується тільки нашої сторінки на Facebook і нашого сайту. Зараз там 7,5 тис. скачувань.

Добре, я зрозумів. Ось вона ця книжка.

Лілія Омельяненко: Це вона.

Її, чесно кажучи, неспішно можна прочитати за 10 хвилин, от я прочитав. Цікава книжка, без сумніву. Тут пані Коваль казала, що [її героями] є 17 дітей, що у дуже різних життєвих складних ситуаціях описуються, зокрема, і з двома мамами-лесбійками. Я зауважив, що нема жодної дитини з фізичними вадами, а таких дітей справді набагато більше і вони переживають, можливо, складніші проблеми з адаптації.

Лілія Омельяненко: 17 родин – це такий невеличкий зріз. Насправді, таких типів родин існує набагато більше і ми не могли у одній книжці розповісти про всі, але, оскільки наше видавництво спеціалізується на соціальній тематиці, у нас будуть окремі книжки, присвячені діткам-інвалідам і як їм живеться. Там буде повністю вся книжка, що розповідатиме повністю про них. Тому саме про цю тему ми не переживаємо, вона в нас у планах і буде обов’язково покрита.

Ілля Стронговський: Питання у тому, що тут розповідається про родини, де можуть жити діти. Мені дуже імпонує погляд Лариси Денисенко, як вона планувала цю книжку, коли за ідеєю Лізи Кузьменко ми звернулись до Лариси з проханням її для нас написати.

Лариса прийшла до класу, вона спілкувалася з дітьми, вона автор трохи інших дитячих книжок, не настільки розпіарених, але все одно дитячих, і вона багато про це думає, приділяє цьому увагу. Вона зайшла у клас і вчителька їй показує: «А здесь у нас штучники». Ларису це страшно обурило, бо «их нет, потому что они болеют». Тобто дискримінація йде з боку вчителя по відношенню до своїх учнів..

Це очевидно, але я все-таки хотів уточнити. У книжці, наприклад, є історія дівчинки, яка має моноброву, і зокрема там є дидактичний такий момент, що не можна насміхатися над такими речами. Натомість чому там нема тих же аутистів? Зараз інклюзивна освіта – це тренд.

Ілля Стронговський: 64 сторінки дітям від 3 років…

Не знайшлось місця?

Ілля Стронговський: У Майї будуть нові книжки і нові пригоди. Ви розумієте, дитяча енциклопедія радянська налічувала 12 томів і там була лише частина…

Лілія Омельяненко: Ілля зараз правильно зауважив, що ми говоримо не про те, які там діти представлені, а про склад родини. Тобто тут акцент: якщо дитина неповносправна – це нічого не говорить про склад [її родини]. Якщо говорити про аутистів, то у нас є окрема книжка, яка говорить про це, де дитина представлена як кролик, тому що він не схожий [на інших].

Ця книжка, наскільки я розумію, видана за підтримки німецького Фонду Генріха Бьолля.

Лілія Омельяненко: Все вірно.

Скажіть, будь ласка, якби не було цієї фінансової підтримки, ви б видавали цю книжку?

Ілля Стронговський: Так ми ж видали дитячі книжки. Наш дебют – «Бути мною» Анни Хьоґлунд. Він дуже радикальний навіть для Швеції і він був підтриманий шведським інститутом за стандартами програми, якими постійно користуються українські видавці. Але книжка ця містить також феміністичний щоденник дівчини-підлітка, у якої …

Я розумію. Мене просто цікавить економіка видавництва. То це теж за підтримки фінансової шведів?

Лілія Омельяненко: Це була підтримка перекладу книжки.

Тобто ви би все одно видавали [«Майю та її мам»]?

Ілля Стронговський: Зрозуміло, що так.

Лілія Омельяненко: Я хочу вам трохи пояснити, щоб було зрозуміло. Є дві частини накладу. За один наклад, який повністю перебуває у власності фонду Бьолля, платив цей фонд. За наш наклад платили ми.

Ілля Стронговський: І фонд Бьолля використав свій наклад для поширення по бібліотеках, по багатодітних родинах, по хатах-читальнях, щоби там не було радянської літератури.

Чому б їм просто не купити у вас цю тисячу примірників? Вони ж натомість повністю фінансували видання?

Ілля Стронговський: Ні, стривайте. У них є свій статут. Вони його дотримуються. Вони не можуть купувати у якогось видавництва видання. Але вони можуть підтримати випуск книжок. Ви ж розумієте, що ми не продаємо книжку за собівартістю. Ми на ній заробляємо. Фонд Бьолля не може дозволити оплачувати наш заробіток. Але він може оплатити випуск книжки безпосередньо.

Лілія Омельяненко: Тим більше, що у книжці вказано Фонд Бьолля і про його підтримку, щоб коли книжка потрапляє у бібліотеки, вони бачили, що ця книжка потрапила до них безкоштовно завдяки цьому фонду.

Мене цікавить як узагалі відбувається видавництво таких книжок. Ви спершу отримали грант, а потім попросили пані Денисенко написати книжку? Чи вона спершу написала, а потім звернулась до вас, вам сподобалось і ви звернулись до донорів з проханням підтримати видання книжки?

Ілля Стронговський: Історія така, що Ліза Кузьменко…

Лілія Омельяненко: Це соціальна активістка, яка звернулась до нас з цією ідеєю.

Ілля Стронговський: Так. Вона… Давайте про статистику. Статистично ніхто не знає, скільки одностатевих родин в Україні. Тому що, якщо хтось дізнається скільки одностатевих родин в Україні, націоналістична риторика почне набувати якихось клоунських рис.

А ви знаєте цю статистику?

Ілля Стронговський: А ніхто не знає цієї статистики. Тому що з радянських часів будь-кого, хто має нетрадиційну орієнтацію, нещадно цькують.

Але я маю життєві приклади. Найкраща подруга моєї дружини, з якою вона виросла в спальному районі провінційного міста Житомир, виросла у лесбійській родині. Це кінець 80-х – початок 90-х. Зараз ця дівчинка вийшла заміж, народила дитину, вона абсолютно гетеросексуальна. І головне, що ї мама, і друга жінка, з якою вони жили і яку вона не називала мамою, товаришували з іншими одностатевими родинами Житомира. Ми говоримо про кінець 80-х.

Я так розумію, що статистики по дітях у нас взагалі немає, як і статистики неповних або проблемних сімей.
Ілля Стронговський:
А звідки її взяти? «Радіо Свобода» дуже класну статистику дало у своєму ролику на цю тему. Статистично це виглядає так: мінімум 20% українських дітей ростуть в суперпроблемних сім’ях. Не просто тата нема, а реально все погано.

Добре. Сприймемо на віру цю статистику. Останнє питання, бо мало часу залишається. У вас справді молоде видавництво. У вас є три дитячі книжки і фактично перевидання класики кібер-панку. Ви яке видавництво, що ви видаєте?

Ілля Стронговський: Ми видавництво, яке має підняти планку рівня книжок, які виходять в Україні. Я 15 років мріяв [про це]. Я спробував себе як поет, прозаїк, перекладач, книжковий дизайнер…

Підняти планку чим?

Ілля Стронговський: Підняти планку якості. Типографія, яка нас друкує нашими книжками рекламує свої послуги на міжнародних ярмарках. От що означає підняти планку якості.

А чим погана якість інших видавництв, наприклад, тієї ж «А-ба-ба-га-ла-ма-га»?

Лілія Омельяненко: Ми не кажемо, що там погана якість Ми не кажемо, що хтось поганий. Ми просто кажемо, що ми на порядок по-іншому підходимо до якості книжки, починаючи з підготовки текстів і закінчуючи поліграфією.

Видавництво – це такий небезпечний спосіб діяльності. Можуть бути ще погрози. Ви готові до них?

Ілля Стронговський: Я людина не мстива, але я все дуже добре пам’ятаю. Я виріс в родині двох вчителів – вчительки музики і історика і я теж люблю вчити. Відповідно, я б хотів їх провчити.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ
Головні новини Львова за 21 вересня
Чорна декада для Росії
РАГУlive. Випуск за 21 вересня
На Тернопільщині понад 250 людей отруїлися після обробки полів хімікатами
«Ми з вами віримо, що прокурор не отримує зарплату від криміналітету?»
Помер колишній прем'єр-міністр України Віталій Масол
Львівська мерія дозволила інспекторам штрафувати порушників паркування по фото
Петро Порошенко подав позов проти ВВС за наклеп
До Львова прибули перші безкоштовні бейбі-бокси
СБУ затримала організатора постачання військового обладнання до Росії