Поет-ветеринар, який викрив сталінські репресії і висміяв емігрантів

Олександр Олесь, якого ми знаємо зі шкільної парти, був ліричним поетом і водночас автором першої антисталінської драми. З дитинства він писав вірші, але працював ветеринаром. Люблячий батько і чоловік водночас був ловеласом. Активно переймався визвольною боротьбою українців, однак до кінця життя прожив в еміграції і отримував шквал критики. Та навіть після смерті його прах не знайшов спокою на чужині, тож його перепоховали у Києві. Ким був насправді Олександр Олесь? Цікаві факти його біографії розповіли на сторінці Національної бібліотеки України ім. Володимира Вернадського.

Ветеринар і працівник в маєтку Харитоненка

Олександр Олесь – це літературний псевдонім. Справжнє прізвище поета – Кандиба. Його батько працював на рибних промислах і втопився на Каспійському морі, коли сину було 11 років. Овдовіла мама переїхала зі села Білопілля на Сумщині разом з трьома дітьми в село Верхосулля Лебединського повіту до свого батька, колишнього кріпака, який став орендатором поміщицької землі.

Хата у Білопіллі, де народився Олександр (фото НБУВ)

Олександр навчився читати у чотири роки. Дядько з дитинства познайомив з творами Шевченка, Куліша та Марка Вовчка. Свої перші вірші хлопець почав писати у хліборобській школі селі Дергачі на Харківщині.

Бажаючи здобути вищу освіту, Олександр Кандиба став вільним слухачем агрономічного відділення Київського політехнічного інституту, та був змушений залишити навчання через скруту. Щоб заробити на хліб, довелося працювати практикантом у маєтку промисловця Харитоненка.

Юний Олександр Кандиба (фото НБУВ)

Згодом Олесь вступив до Харківського ветеринарного інституту, паралельно займаючись статистикою у земстві. З дипломом на руках Кандиба працював ветеринаром на скотобійні у Києві, водночас друкувався у редакції «Літературно-наукового вістника» та у видавництві.

Доленосна зустріч

Визначальною подією у житті Олександра Олеся стала участь у відкритті памʼятника Іванові Котляревському в Полтаві 1903 року. Там він познайомився представниками української інтелігенції, зокрема Борисом Грінченком, Михайлом Коцюбинським, Лесею Українкою. Відтоді писав виключно українською мовою.

Першою його збіркою поезій була «З журбою радість обнялась» 1907 року, яку він видав під псевдонімом Олександр Олесь. Так його називала дружина. Того ж року вони повінчались, і в них народився син Олег.

Олександр Кандиба з дружиною, 1906 рік (фото НБУВ)

«Розірвавши народницьку традицію, Олесь став творцем нової поезії. Його можна вважати символістом і модерністом в українській літературі. Заглиблений у свою душу і почуття, став одним із найчуттєвіших українських поетів, який співав славень коханню. Знаковою для його подальшого життя стала назва першої збірки його поезій. Ця канва почуттів від яскравого захоплення до майже депресивного розчарування і печалі стала програмою його життя і позначилася на подальшому творчому здобутку», – зазначають на сторінці Національної бібліотеки ім. Вернадського.

Життя в еміграції

У період національно-визвольних змагань Олександр Олесь емігрує за кордон. Він працював аташе з питань культури посольства Української Народної Республіки у Будапешті. Разом із земляками збирав гроші для допомоги українцям під час голодомору 1921-1923 років. Згодом поет працював редактором журналу у Відні, а також очолив Союз українських журналістів.

У Відні друкує збірку сатиричних поезій «Перезва» під псевдонімом В. Валентін. У ній Олесь саркастично висміяв українців-емігрантів, через що отримав критику інтелігенції. «Його критикували ті, хто лишилися в Україні, і висміювали ті, хто виїхали за кордон», – пишуть на сторінці Нацбібліотеки.

Олесь прожив за кордоном 25 років

Наступною і останньою країною, де проживав Олександр Олесь, була Чехословаччина. У Празі він долучився до розвитку Українського вільного університету.

Особисте життя

Олександр все життя прожив з єдиною дружиною, педагогинею Вірою Свадковською. Однак кандидатка історичних наук, старша наукова співробітниця Інституту рукопису Нацбібліотеки Вернадського Лариса Гарбар пише, що Олександр Олесь був невірний їй. У фонді зберігаються листи до нього, вірші та щоденник відомої поетеси Олени Журливої (Олени Пашинківської), яка була закохана у поета.

1912 року у своєму щоденнику Олена писала: «О, Господи, що ж се таке? Завтра після 8 буду у Віри. Аж в душі холоне. Ну, я права свого не оддам. Нехай собі бере Сашу, як чоловіка, а мені з'оставить моє почуття. За нього я з'умію стоять, бо воно святе і велике як Бог».

А у вірші 1918 року, адресованих йому, Олена Журлива писала: «Цілуй мене, пʼяни до краю, піти від тебе сил не маю, і хочу випить з рук твоїх до дна весь келих мрій-утіх».

Олена Журлива, яка була закохана в Олеся (фото НБУВ)

За рік до смерті у віці понад 60 років Олесь став батьком позашлюбного сина від іншої жінки.

Син Олександра Олеся – Олег Ольжич – був теж відомим поетом. У Другу світову війну він був активним учасником руху опору, зокрема ОУН. Вірячи в перемогу українських сил, Олег повернувся в Україну 1941 року. Однак його заарештували нацисти і увʼязнили в концтаборі Заксенгаузен. Там він загинув 1944 року. Трохи більше ніж за місяць помер і його батько. Олександра Олеся поховали у Празі. Втім 2017 року його прах довелося ексгумувати через те, що за місце на цвинтарі перестали платити. Останки Олександра Олеся повернули в Україну: тепер поет разом з дружиною покоїться у Києві.

Найбільший поет після Шевченка

Доктор філологічних наук Ростислав Радишевський розповідає, що Михайло Грушевський називав Олеся найбільшим поетом після Шевченка. А Леся Українка казала, що їй нічого писати вірші після того, як зʼявився лірик Олександр Олесь. Софія Русова порівняла його з Гейне. А Тичина і Рильський вважали себе учнями Олеся.

У драматичній поемі «По дорозі в Казку» (1908), яку сам автор називав психологічним і драматичним етюдом, відтворена трагедія революційного провідника. Це зразок української драми символізму, представником якого й вважають Олександра Олеся.

Олеся можна назвати автором першого драматичного твору, де викриваються сталінські репресії, – «Земля обітована» (1935), який він написав після знищення родини Крушельницьких.

Олександр Олесь у 1939 році (фото ЦДАВО)

А поетичну історію Русі «Княжа Україна» Олесь написав після прочитання історії Крипʼякевича.

За шкільною програмою вивчають його вірші «Чари ночі» та «О слово рідне! Орле скутий!..». Зокрема вони є в тестах НМТ. Олександр Олесь написав також багато творів для дітей: драми-казки, інсценізації за українськими народними казками, «Ялинка», «Поєдинок», «Рак-рибалка», «Вовченя», «Іменини», поеми «Грицеві курчата», «Водяничок».

Коли Україна знову стала в оборону своєї незалежності, знову став популярним вірш Олеся «Памʼятай». Хоча він насправді написаний про голод і «криваві жнива», втім досі не втратив актуальності: «Коли Україна в нерівній борьбі вся сходила кровʼю і слізьми стікала і дружної помочі ждала собі, Європа мовчала».