У спекотні літні дні хочеться сховатися в прохолоду. Насамперед на думку спадають ліси, озера та гірські річки, біля яких можна освіжитися. Обласне управління туризму зробило підбірку печер Львівщини, де крім історії і природи, можна знайти затишну прохолодну оазу. У минулому ці печери використовували з різною метою – для житла, ритуальних дійств, оборони, молитви, зберігання майна.
У самому Львові є Медова печера. Вона розташована біля студентських гуртожитків університету в районі Майорівка. Назва печери походить від жовтого відтінку вапняку, схожого на мед, в якому утворилися ходи, загальна довжина яких – близько 56 м. Печера доволі простора, середня висота там сягає 4,5 м, ширина – 8,5 м. Печерні коридори з’єднуються вузьким проходом у дві великі зали. Медова печера є геологічною пам’яткою природи місцевого значення, у ній живуть дев’ять видів кажанів.
Ще одна печера у Львові розташована біля Брюховицького лісу – Пісочна. На перший погляд, через її лаз можуть пролізти лише тварини, людині доведеться буквально у неї заповзати. Однак ті сміливці, які наважились на це, змогли випростатися всередині на повний зріст.
Печери біля Крехівського монастиря на Жовківщині були першою обителлю ченців Йоіла та Сильвестра, які примандрували сюди з Києво-Печерської лаври і заснували новий монастир в 1590 році. Первісний монастир у скелі посеред лісу мав дві частини – печерну церкву та житлову печеру. Зараз для зручності туристів там влаштували сходи і поручні. А по дорозі до печер б’є джерело, де можна освіжитись прохолодною водою. Ця територія входить до парку «Розточчя».
Страдч – це ще один печерний монастир на Львівщині, за 20 км на захід від Львова. В ХІ столітті там поселилися двоє ченців, видовбавши у піщаному пагорбі невеличку печеру. Підземний монастир розширювався і став другим за значенням після Києво-Печерської лаври у період Русі. У вхідній галереї влаштована церква з кам’яним хрестом XI століття та давнім кам’яним стільцем. Біля головної стіни — витесаний із каменю престол, за яким у заглибленні розпалювали вогонь. Загальна довжина ходів цієї пам’ятки природи місцевого значення – понад 270 м.
На Стрийщині цікавою пам’яткою і природи, і історії є скельно-печерний комплекс в селі Розгірче. Ці скелі використовували ще в дохристиянські часи, а з XV ст. тут існував чоловічий монастир. Три печери розташовані на двох рівнях. На першому ярусі була житлова кімната і комора, на другому, до якого ведуть видовбані в скелі сходинки, монастирська церква.
Миколаївські печери є тунелями, видовбаними в пісковику в 1910-1913 роках під час будівництва оборонного передмостового укріплення для захисту переправ через Дністер. Напередодні Першої світової війни австрійці створили низку наземних і підземних оборонних споруд, які використовували як склади боєприпасів, майна та продовольства. Деякі із них призначалися для укриття гаубиць та обстрілу по гірському проходу, що веде до Миколаєва.
Цей список доповнює «гобітон» у Стільському. Хоча рукотворні печери там зараз використовують місцеві ґазди для зберігання картоплі та інших продуктів. Втім, у минулому піддатливий пісковик видовбували для різних потреб, зокрема і для ритуальних релігійних обрядів. Саме городище, де жили білі хорвати у VIII-X ст., розташоване у с. Стільське. Печери з пісковика розкидані у селах Ілів та Дуброва.
Там же, недалеко від Миколаєва в лісі біля села Верин є печера Прийма, відома тим, що в ній свого часу виявили рештки неандертальців, які жили 46 тисяч років тому. Завдяки цьому грот є не тільки пам’яткою природи, але й археології європейського значення.
До слова, ще одним дозвіллям, яке дає гарну прохолоду є водні сплави. Перелік туристичних клубів, які організовують водні сплави на Львівщині, дивіться тут.