Пролетарі-ідеалісти

Як правило вони великі фантазери. Більшість часу вони проводять у полоні своїх казок та прожектів.

Тільки у своїх фантазіях вони мужні і безстрашні, багаті і щедрі, справедливі і безкомпромісні. Найкомфортніше вони почуваються в ідеальному, видуманому світі – реальність їх гнітить і принижує. Тому робота для них справа навіть не третьорядна. Кінцевий продукт не цікавий.  Вони швидко втрачають інтерес до початої справи, тому що світу фантазій не притаманні наполегливість і послідовність у діях. В ілюзорному світі можна перестрибнути «неприємний» момент і шугонути у вир благородних і приємних… фантазій.  Закони в їхньому світі мрій для них не існують, вони для інших, тих хто заважає … фантазувати.  Вони – оголений нерв несправедливості, тому вони мріють про царство всезагальної справедливості. Але їм заважають…

Груба і жорстока реальність вириває їх із приємного світу фантазій, змушує йти на осоружну роботу і заробляти на прожиття. Утилітаризм навколишнього світу душить їх, важким тягарем тягне назад у сіру реальність.

Єдина нагода вирватися із лабет матеріального світу – це опанувати його. Для цього  існує вона – демократія. Це єдиний засіб піднятися над ними, тими, хто заважає. А після виборів, обрані відразу матеріалізуються у реальному житті.  Побудову того ідеального світу обрані починають із себе, своєї родини.  Щоб зберегти «матеріалізоване» обрані гуртуються і починають творити непроникну касту. І так обрані «матеріалізують» світ аж до наступних виборів, а фантазери, обурені зрадою священних ідеалів, знову знаходять прихисток і заспокоєння в ідеальному світі фантазій. До наступних виборів!

PS. Малозабезпеченим Литвинові, Януковичу і Ющенкові присвячується.