Вже чотири місяці патрульною поліцією Львівщини керує 31-річний рівнянин Андрій Крутень. Його призначили на посаду після того, як оскандалився його попередник Роман Пилипенко, який подарував своїй дівчині перепустку для поїзду через пішохідну площу Ринок.
Раніше Андрій Крутень очолював патрульну поліцію Волині. Він має юридичну освіту, а кар’єру в патрульній поліції розпочав вісім років тому після служби в Збройних силах. ZAXID.NET вирішив поспілкуватися із майором та підбити підсумки чотирьох місяців його роботи у Львові.
Андрій Крутень розповів про службу у ЗСУ, як зустрів початок повномасштабного вторгнення, про дружину та навіть зізнався, що інколи може їздити з перевищеною швидкістю.
***
«У новий кабінет я зайшов 31 січня, а вперше ночував на квартирі 7 березня»
У Львові ви вже чотири місяці. Чи вже звикли до нового міста, посади?
Так, вже звик. Загалом відбулося масштабування процесів. До цього я три роки був керівником патрульної поліції Волинської області. І фактично усе те, що я застосовував до підрозділів там, перенеслося сюди.
Невже ніяких відмінностей?
Порівнювати Рівне з Волинню чи Волинь зі Львовом не можна. У кожній області є щось своє унікальне, своя проблематика. Якщо взяти Волинь, то там у нас було багато спрацювань, які були пов'язанні саме з перевезенням підакцизних товарів через митну територію України.
З чого ви почали роботу у Львові?
Щойно я приїхав сюди, то почав спостерігати, перевіряти і аналізувати. У перший місяць я зрозумів, що кількість розкриттів кримінальних правопорушень по гарячих слідах, пов'язаних з незаконним обігом наркотиків, не відповідає статусу великого міста.
Тобто менша цифра, ніж мала би бути?
Ну, так, я ознайомився зі всіма даними і дійшов до висновку, що наша праця в цій сфері може бути більшою.
Це ваш попередник недопрацював?
Я ніколи не порівнюю, що там, де і як. Коли я прийшов, то порівняльним аналізом не займався. Я просто знаю, що наше основне завдання – виявити якомога більше людей, які розповсюджують і вживають наркотики. І це лише один з прикладів, адже ми займаємося багатьма питаннями.
Ви зраділи, коли вас перевели до Львова?
Зараз воєнний стан. Є наказ, його виконують.
Це ясно, але чи були ви раді з того приводу, якими були ваші емоції?
Львів – прекрасне місто, я обожнював приїжджати сюди на каву. Але одна справа, коли приїжджаєш сюди відпочити, а інша, коли йдеться про роботу. Коли тобі треба влитися і знати, чим живе місто вдень, чим – вночі. На Волині я вже знав, як спеціалізовано вирішити ті чи інші питання, і мене там знали. Коли ж сказали нести службу тут, то я просто відповів: «Так точно». Наказ є наказ, у мене не було якихось інших цікавих умов для переїзду у Львів. І от з 31 січня я тут. Скажу вам чесно, я зайшов у кабінет 31 січня, а вперше ночував у квартирі 7 березня.
Ви ночували в кабінеті?
Так, спав на розкладному стільці. Мені треба було все побачити та зі всім ознайомитися. Дізнатися, чим живе колектив. Розумієте? Я хочу не збити жагу патрульних до виконання обов'язків, а, навпаки, збільшити її, заохотити...
Як щодо матеріального забезпечення?
Зараз воно менше, ніж було у Волинській області.
Вам зменшили зарплату?
Ну так, ще й з урахуванням того, що я винаймаю квартиру. І ще я забрав свою дружину до Львова, вона вже не працює, це ще мінус.
Скільки заробляє начальник патрульної поліції?
З урахуванням вислуги років і спеціального звання, моє грошове забезпечення становить 38 тис. грн.
Вам цього достатньо?
Зараз це не мало. Якщо врахувати коло моїх обов'язків, штат патрульних, а це 1102 людини, то це таке трохи риторичне питання. Якщо говорити не про начальника, а про патрульного поліцейського, то гроші, які отримує патрульний, абсолютно не відповідають ризикам, які є у нього під час несення служби.
«Я ніколи б не подумав, що буду патрульним»
Десять років тому ви служили в ЗСУ, хотіли стати військовим?
Ні, я взагалі-то хотів працювати у прокуратурі. Якщо повернутися трохи назад, то, коли я закінчував Київський університет права НАН України, мені пропонували залишися на кафедрі кримінального права. У той час я активно писав наукові роботи.
Тим часом друзі з прокуратури запропонували спробувати себе там. У той час прокурори мали спеціальні звання, і тому правильно було тоді відслужити в Збройних силах. І я пішов в ЗСУ, це було у 2013 році. А потім був Майдан, почалася війна, я демобілізовувався 5 травня 2015 року у зовсім інший світ. Коли я повернувся з армії, мої принципи, життєві позиції не те щоб змінилися... але саме тоді мені захотілося спробувати щось нове.
Тоді відбувався набір у патрульну поліцію. Я просто спробував і пройшов. Спершу я думав, що це буде лише певний етап мого життя, а ось вже 8 років минуло, і тепер я тут. А починав з посади командира роти, потім був заступником командира батальйону, згодом став заступником начальника управління – і ось я вже начальник управління патрульної поліції Львівщини.
Тобто ви були простим поліцейським, який їздив на виклики? Розкажіть якийсь найдивніший випадок.
Одного разу був виклик від бабусі, яка стверджувала, що сусіди її опромінюють. Казала, що беруть якусь пічку, розвертають в її сторону, і ті хвилі її опромінюють. На місці ми зробили для неї віник з фольги і сказали, що це такий оберіг. Потім та пані передзвонила, і диспетчери зареєстрували від неї подяку.
Було більше жорстких речей. На руках помирали люди після ДТП, неодноразово шукав частини тіла після аварії, щоб зібрати людину до купи. І ще я не сильно люблю висоту, але доводилося залазити у квартиру на четвертому поверсі. Насправді служба патрульного поліцейського настільки крута! Але хотілося б, щоб цю роботу оцінювали і люди, і держава.
24 лютого
Як для вас почалася повномасштабна війна?
Управління Волинської поліції розташоване неподалік військового аеродрому. Тієї ночі я не спав, не пам'ятаю точно, о котрій годині це було, але я почув зліт літаків, тоді я зайшов до свого заступника, який тепер є начальником управління патрульної поліції Волинської області, і сказав: «Дмитре, вставай, війна почалася». Тоді вже прийшла інформація, що відбувається, хто, звідки йде і як.
Чи чекали ми, що росіяни зайдуть з нашої сторони? З комунікації серед правоохоронців ми розуміли, що, якби росіяни не отримали відсіч від героїв, які полягли в той час на території Київщини, то сили, які були сконцентровані на кордоні, мали б зайти на Волинь. Але вони не зайшли. Того дня усі зібралися по сигналу бойової тривоги, і не було жодного патрульного, який би не з'явився.
Як тоді працювали?
Ми виявили тоді дуже багато причетних до дестабілізації в України. І мали справу з тими, хто дрони запускав, і з тими, хто фарбою позначки різні робив. А ще тоді з Волині люди почали масово виїжджати, і ми робили все, щоб не було колапсу на дорогах.
А ваша родина виїхала?
Один раз моя дружина виїхала за кордон до свого батька, але через два тижні повернулася назад. Я її випихав з дому, щоб мені було простіше тут працювати. На ті два тижні я повністю відддався роботі. А вона взяла і повернулася, сказала, що буде вдома.
А батьки?
Батьки були тут увесь час, почали допомагати волонтерам. Я сам з Рівненщини, мої батьки працюють у школі, тато охоронцем, а мама завгоспом.
Повернімося до роботи патрульних на початку вторгнення...
Тоді ми сформували підрозділи з патрульних, які одразу ж поїхали воювати. Вони брали участь на всіх напрямках, були в Ірпені, Бучі, потім виїхали на Херсонський, Миколаївський напрямки. Деякі з тих патрульних досі воюють на сході. На Волині не було жодного села, де б не обговорювали, чи буде той наступ з Білорусі.
Та у Львові теж стільки розмов про це було.
От бачите... Але в мене зараз є відчуття, що Львів і львів'яни трохи забувають, що на дворі війна насправді. Різниця у відчутті та оцінці подій, які відбуваються зараз в країні. Це не стосується усіх і кожного, це стосується окремих людей. Це не означає, що не потрібно веселитися, відпочивати. Але є межа, і має бути якесь внутрішнє відчуття, щоб не переходити цю межу.
Вас щось обурило чи здивувало?
Мене не обурило і не здивувало, бо я вже стільки бачив за час служби у поліції... Але, коли вранці на площі Ринок ховають героїв, а за кілька годин ввечері на тому ж місці ми затримуємо п'яних людей, хуліганів, які б'ються і так далі... Це не означає, що на Волині чи у Рівному такого немає, звісно є. Але в мене склалося враження, що десь баланс порушився. Повторюся, це не стосується всіх. Просто деякі люди дозволяють собі більше, ніж мали б, у країні, яка воює.
«Я жорстко реагую на проступки своїх підлеглих»
А як люди взагалі ставляться до патрульних?
Дехто починає забувати, хто такий поліцейський і які в нього обов'язки. У львівському управлінні зараз вже є 158 учасників бойових дій. Наші патрульні служать і працюють з мінометами на Бахмутському напрямку. Є люди, яких, наприклад, патрульний зупинив, а вони починають питати, чого це він тут, а не воює. Люди мають зрозуміти, що велика ймовірність, що саме цей поліцейський десь вже й був і повернувся, на відміну від того, хто питає.
Часто трапляються випадки, коли люди конфліктують з поліцією, самі ж нападають і це все знімають на відео. Чому так? От був випадок із велопатрульним і водієм...
У суспільстві були певні ярлики, що в поліцію понабирали по оголошенню, що це не професіонали. Є окремі люди, які навмисно займаються повною дискредитацією правоохоронних органів. Так, не всі поліцейські – молодці і професіонали, я про це говорю відкрито. Але у людей чомусь виникла думка, що вони можуть спокійно послати поліцейського чи завдати йому тілесні ушкодження.
Чесно скажу, я досить жорстко реагую на проступки моїх підлеглих, але я ніколи не дозволю нікому ображати поліцейського, завдавати йому травм або погрожувати. Якщо людина вважає, що поліцейський помиляється чи не діє в межах чинного законодавства, то є правові інструменти для такого. Не треба переходити на особистості.
Часто люди говорять, що ми займаємося не своєю роботою. Коли, наприклад, допомагаємо замінити комусь колесо на дорозі чи коли старша людина заблукала і не орієнтується в просторі, а ми допомагаємо віднайти рідних. А яка тоді наша робота? Відколи це стало не модним робити добрі справи? Патрульні поліцейські завжди будуть робити добро і допомагати людям.
Але часом люди скаржаться, що поліція просто не приїхала на виклик.
Як правило, ми обслуговуємо усі виклики, але ми ж ці виклики самі не приймаємо. Нам скидають інформацію, куди їхати.
У вас вже є робочі плани на завтра?
Головне – відкриття злочинів по гарячих слідах. Також в пріоритеті сфера безпеки дорожнього руху.
А що може зробити поліція, щоб не було смертельних аварій?
Дуже багато. Ми аналізуємо кожну аварію в області. Перша причина аварій – це перевищення швидкості. На таких ділянках ми ставимо додаткові знаки, працюємо з TruCam. Інша проблема – з пішоходами, які переходять дорогу у не встановлених місцях. Зараз ми активно працюємо з пішоходами, от минулого місяця оштрафували 2,5 тис. пішоходів. Третя проблема – водії, які їздять за кермом п'яними. Я особисто підписую кожен такий протокол, в мене їх гора.
Але все ж багато п'яних водіїв уникають реального покарання...
Так, частину справ по 130 статті закривають. Відсотків 10 уникають покарання, але не через недоліки у протоколах: позиція захисту вибудувана таким чином, що немає даних чи то доказів, що саме ця людина була за кермом.
А боді-камери в патрульних?
Звісно, всі записи з камер передаються в суд, який і приймає рішення. Деякі рішення суду в нас викликають сумніви. Але ми не суб'єкт, який може таке рішення оскаржувати. І от за 5 місяців ми маємо понад 300 ДТП за участі п'яних водіїв, у яких 4 людини загинули, а десятки травмувалися.
А ви порушуєте правила дорожнього руху?
Порушую, не буду брехати. Але я можу зробити це несвідомо, це стосується переважно рекомендованої швидкості. Це таке основне, бо я не паркуюся там, де не можна, і не їжджу на червоне і закликаю всіх не порушувати. До речі, я і не перехожу дорогу в невстановленому місці.
Вас штрафували?
Ні, до адміністративної відповідальності мене не притягували.
Ваша дружина керує авто? І чи перепустка на площу Ринок їй потрібна?
Так, моя дружина керує машиною. Вона сама вчилася, я туди не ліз. Я навіть не знав, в яку автошколу вона записалася. Я тільки знав, коли в неї екзамен, бо вона мені казала: «В мене там екзамен...», а я їй тоді відповів: «Молодець». Вона ходила на кожне заняття і тепер, коли ми переїхали до Львова, спокійно їздить. І моя дружина знає, що заїзд на площу Ринок неможливий.