«Якийсь рух починається після того, як справа доходить до телебачення»

Одна з елементарних ознак якісного життя – це нормальні дороги. Та не всі мешканці Львівської області їх мають. Чому? Про це поговоримо із гостями нашої студії. Роман Кокотайло, виконувач обов’язків директора департаменту дорожнього господарства, транспорту та зв’язку ЛОДА, вітання вам. А також Олександр Клімов, голова правління громадської організації «Дорожній контроль Захід».

***

Мар’яна Романяк: Село Реклинець. Від Великих Мостів його відділяє 7 км от такої дороги. Її відсутність суттєво впливає на життя мешканців.

Продавець: Хліб не хочуть доставляти і продукти. Ми мусим самі довозити і мусимо виїжджати навіть до Мостів, щоби привезти, допустим, молочну продукцію.

Жінка 1: «Швидка» – то взагалі катастрофа; важко, бо довго їде – ями, дороги нема. Все важко, і свої машини ломляться, навіть ходити важко.

Чоловік 1: Тут робилась дорога років 30 тому. Обіцяла нам влада, що зроблять дорогу ще осінню 2017 року – до сих пір ніхто ніяких дій не приймає. Найгірша проблема у нас – це маршрутки, вони у нас не їздять – жалуються на погану дорогу.

Водій маршрутки: Звідки дороги можуть бути? Тут нема їх.

Мар’яна Романяк: Часто ремонтуєте маршрутку?

Водій маршрутки: Машину? Щодень.

Жінка 2: Одна тільки маршрутка ходе, в пів одинадцята – одинадцята, за двадцять одинадцята, як вона добереться. Бо по таких дорогах, як вона може скоріше їхати?

Мар’яна Романяк: Ще одне село, Стремінь. Сьогодні ми тут також перевіримо дорогу разом із паном Василем, який нам покаже більше.

Добрий день. Мар’яна, програма «Що не так?». Покажете нам вашу дорогу в вашому селі?

Пан Василь: Звичайно, залюбки.

То ж треба танк мати, щоб їхати по таких дорогах. Мені як треба десь їхати – в мене серце кров’ю обливається. Отут, від цієї розвилки, від цієї каплички – 3 км до центра села Стремінь. Дорога тут ніколи в житті не робилася. Асфальту тут не було ніколи. Оце – центр села, отут зупинка автобуса, якого немає зараз. Дуже погана. Навіть якщо народиться людина або, не дай, Боже, помре – її навіть винести неможливо.

***

Пане Романе, до нас звернулися мешканці села Реклинець через якість їхньої дороги. Чи відомо вам взагалі про цю проблему, що вона існує, що люди живуть з такою дорогою і не можуть добратися до інших міст?

Роман Кокотайло: Я вам більше того скажу – що таких доріг ще досить багато є по території області. Можливо, не таких, можливо, десь місцями гравійних. Але це частина дороги Рава-Руська–Гайок, яка з’єднує три райони між собою. Сформована територіальна громада – і дані населені пункти є її частиною. Ми повинні говорити, що центром території Сокальського району по цій дорозі є населений пункт Великі Мости. І чомусь мало хто говорить, що 29 км доріг від Великих Мостів і до Рави-Руської ми зробили минулого року – це також та сама дорога. Цього року ми плануємо її продовжувати дальше. Знаємо, що ця дорога доходить дальше аж до Старого Добротвору і з виходом практично за виїзд міста Кам’янки-Бузької. Це важлива стратегічна дорога місцевого значення, яка з’єднує декілька районів між собою, і ми плануємо її цього року продовжити дальше.

Коли?

Роман Кокотайло: Ну, дивіться. Будівельний сезон починається кінець березня – початок квітня. Тендерна процедура була проведена ще минулого року. Є визначена підрядна організація, ми проходимо процедуру затвердження переліку доріг, які будемо ремонтувати у 2018 році, – і, відповідно, розпочинаємо ремонтні роботи.

Олександре, ви як громадський активіст неодноразово відстоювали багато доріг у Львівській області. Як вважаєте, чи є шанс у мешканців села (які вважають, що їх просто забули і на них не зважають), що саме їхня проблема буде вирішена? І який шлях їм треба пройти, щоб цю проблему розв’язати?

Олександр Клімов: Зараз кожен у селі звик, що можна перекрити дорогу – і тоді влада на них задивляється або бачить. Але в мене питання: коли саме мала бути закінчена дана дорога, Рава-Руська–Гайок?

Роман Кокотайло: Коли саме? Дорога має близько ста кілометрів: 90 км, якщо мені пам'ять не зраджує. Припустимо, що 1 км ремонту вийшов, в середньому, по проведеній процедурі закупівлі десь близько 5 млн грн, оскільки там влаштовується нова основа. Бо, як ми можемо бачити, що там потрібно перемелювати існуюче місцями… ну, це важко назвати асфальтобетоном, бо ці всі дороги ремонтувалися…

Там земля.

Роман Кокотайло: Земля – ну, це можуть бути і комунальні дороги. Ви також не можете стверджувати, що це є дорога загального користування, бо, думаю, вам потрібно буде більш детально дослідити дане питання. Але питання полягає в тому, що якщо, припустимо, ми хочемо відремонтувати 90 км доріг і беремо в середньому 4,5–5 млн грн за 1 км ремонту дороги місцевого значення (бо це, якщо мені пам'ять не зраджує, третя категорія дороги – ширина 7 метрів – в середньому маємо 5 млн). Тобто, грубо кажучи, 450 млн, щоб відремонтувати повністю по трьох районах, кудою дорога проходить – це орієнтовна вартість. Я по пам’яті не пригадую, але тендер проводився на три ділянки – це в межах Жовківського району, в межах Сокальського району і в межах Кам’янко-Бузького району.

То коли ця дорога мала бути відремонтована?

Роман Кокотайло: Ми розпочали її ремонт у 2017 році. Капіталовкладень потрібно значно більше. Наша стратегія по ремонту доріг на території Львівській області (я думаю, ви це можете самі побачити) – щоб з’єднати обласний центр з нашими сусідніми територіями: Львів – Самбір – Ужгород, Львів – Радехів – Луцьк. Чому ви про це не говорите?

Олександре, чи задоволені ви стратегією, про яку говорить пан Роман? Можливо, у вас є якісь зауваження до того, що відбувається, можливо – навпаки, вам подобається. Ми знаємо, що Львівщина ніби перша по ремонту доріг в регіоні. Так, принаймні, про це говорять в облдержадміністрації.

Олександр Клімов: Я не знаю, чи можна хвалити нашого Синютку Олега Михайловича, який прийшов на свою посаду. Дійсно, після того, як він став, дороги почали робити. І це на всю Україну всім відомо, що ми є перші в Україні, які роблять. Але чомусь, коли питання доходить до телебачення, ще до чогось, як я сам знімаю сюжети, висвітлюю їх в інтернеті – тоді починається якийсь рух. Завжди так, що коли сьогодні студія вирішила відзняти сюжет по Реклинцю – значить, завжди у посадовців знайдеться відповідь, що дана дорога має бути відремонтована, і то навіть цього року. Чомусь завжди так. Скільки і по Сокалю, і по районах, куди би ми не поїхали, де б ми не почали якусь акцію або не почали працювати в тому напрямку – «ця дорога буде відремонтована цього року». Але, як завжди, цього року нічого не відремонтовано.

Ви знаєте, не тільки мешканці села Реклинець не задоволені тим, що у них немає дороги. Також усі ті, що проїжджають дорогою Львів–Жовква–Червоноград–Сокаль також мають багато претензій до того, яка якість цього покриття і взагалі коли цю дорогу зроблять. Ми також там проїхалися із нашою командою і заїхали в місто Сокаль. Пропоную подивитися наш наступний сюжет.

***

Мар’яна Романяк: Дорога Львів–Червоноград–Сокаль–Великі Мости. Насправді тут яма на ямі. Про що думає водій, коли тут їде такою дорогою?

Водій 1: Щоб в яму не попасти.

Водій 2: Напевно, навіть десь в Афганістані такої нема. Чесне слово, я в шоку з тої дороги. Моя пропозиція чиновникам з Автодору: поставити десь там «бісєдку», а на роботу кожний день їздити по тій дорозі. Кожний божий день, і на маршрутці. То буде супер – тоді дорога, повірте мені, буде зроблена. Або тещу поселити отут…

Мар’яна Романяк: Ми вже у Сокалі. Це місто теж славиться своїми не найкращими дорогами. Проте деякі з них вдалося відремонтувати. Зараз подивимося, як.

Це – Юрій Ковалик, він громадський активіст та депутат міської ради. Що зараз відбувається з Сокалем? Бо доїхати до цього міста не так легко. Проте в місті ситуація трошки покращилася.

Юрій Ковалик: Доїхати важко. Бо дороги від Мостів до Сокальського перехрестя взагалі нема, хоча обіцяли, що минулого року мали виділити 223 млн грн на 23 км дороги.

Мар’яна Романяк: І не виділили ці гроші?

Юрій Ковалик: Не виділили. І дороги не зробили. Зробили тільки в Мостах кусочок дороги – і все. Цього року вже обіцяють робити дорогу з Червонограда в напрямку Рави-Руської через Острів, Белз. Ну, не знаю… Може обіцяють, а може, щось і зроблять.

Мар’яна Романяк: Щодо Сокаля – яка тут зараз ситуація?

Юрій Ковалик: Дороги ремонтують, хоча не так все добре, як хотілося б.

Мар’яна Романяк: Це нещодавно поклали цей асфальт?

Юрій Ковалик: Цього року. По-перше, ми говоримо, щоби ремонтували суцільними кусками, тобто по 300–400 м в один рік, 300–400 м в другий рік. Нас ніхто не чує, роблять дальше ямкові ремонти. А як ямкові ремонти цього року зробили – приклад вулиця Шашкевича. Робили в 2016 р., робили в 2017 р. і будуть, знову ж таки, робити в 2018 р. Ті самі ямки вилазять. Бо якщо тут одну залатали – зразу збоку вилазить інша яма.

***

Болюче питання, особливо для всіх водіїв. Я впевнена, що зараз вони хочуть вас запитати: коли цю дорогу зроблять, пане Романе? Чому ще досі не зробили і чому постійно обіцяють?

Роман Кокотайло: Ми можемо говорити і по-іншому – чому досі багато доріг не поробили, і не тільки в Сокалі?

Чому?

Роман Кокотайло: Давайте говорити відверто. Левову частку доріг до міжнародних пунктів пропуску відремонтували до Євро-2012. Це реально був пік, бум. До цього року інвестиції в дорожню галузь як такі – їх не можна назвати. Якщо брати останні три роки і робити порівняння – 2015-й, 2016-й, 2017-й, тільки одна Львівська область (я не можу говорити про комунальні дороги міста Сокаля і інших міст, Львова, бо це відповідальність органів місцевого самоврядування). Що стосується доріг загального користування, то якщо в 2015 році це було 1,1 млрд грн, в 2016 р. – 2, 2 млрд грн, а в 2017 р. – 3,1 млрд грн – і це реально можна побачити. Звісно, щоби поробити всі дороги, принаймні державного значення і основні дороги обласного значення, які з’єднують декілька районів, або два, або просто в межах району, та ж сама дорога Червоноград–Перетоки. Ніхто ніколи не міг подумати, що дорога від Червонограду і до перехрестя буде зроблена, хіба не так? Катастрофа була, дороги не було, не було як проїхати. Успішно стали – і за рік зробили. Дорога Р-15 потребує більших капіталовкладень. Була зроблена одна, перша проблемна ділянка, якщо мені пам'ять не зраджує, в 2015-му або 2016 році. Це було 6 км доїзду до міста Червоноград. Минулого року ми інвестували понад 25 млн грн саме в другу критичну ділянку, яка в межах нашого фінансового ресурсу нам дозволяла її зробити – це було в межах міста Великі Мости, бо там також була надзвичайно погана дорога.

А ця ділянка болюча коли буде зроблена?

Роман Кокотайло: У нас зараз залишається остання ділянка, це є 9 км від кінця населеного пункту Великі Мости і до повороту на так зване місто Сілець. В свою чергу, є вже проект постанови і Кабміну, і цього року як підтримали Волинську область, і нашу, Львівську, Службу автомобільних доріг. Я був також присутній при захисті планів на 2018 рік. Бо ми повинні говорити про те, що дороги державного значення залишаються за Укравтодором, дороги місцевого значення перейшли на баланс облдержадміністрацій.

Ми це знаємо. Я хочу запитати в вас, коли точно зроблять цю дорогу, чи є у вас якісь дати?

Роман Кокотайло: Ну, дивіться. Ми цього року почнемо її робити. Передбачено 65 млн грн.

Все, я почула, дякую. Олександре, чи ви задоволені якістю тих доріг, які зробили? Бо ми чули про те, що зробили, ми знаємо те, що зробили. Як їх зробили? Я впевнена, як представник дорожнього контролю ви можете сказати, чи це ямковий ремонт, чи це нормальний ремонт.

Олександр Клімов: Деякі ділянки доріг зроблені дійсно якісно. Але більшість із них зараз не в хорошому стані. Якщо взяти дорогу з села Добрячин до Сокаля якраз (там теж була проблема, ми там також влаштовували акцію, приїжджали представники Автодору і т.д.), то на даній ділянці асфальт вже просідає.

Коли її зробили?

Олександр Клімов: Її зробили минулого року, якщо не помиляюся, Сокаль–Червоноград. Минулого, позаминулого року максимум.

Роман Кокотайло: Сокаль–Червоноград?

Олександр Клімов: Сокаль–Червоноград. Жвирка.

Роман Кокотайло: Жвирка? Жвирку робили в кінці року, одну невеличку ділянку. Це є дорога Сокаль–Стоянів, десь порядку 400–500 м.

Олександр Клімов: Це не то, ми плутаємо. Якщо ви бачили колись, це та ділянка дороги (це показували колись не на одному телеканалі, бо туди приїжджали представники, Служба автомобільних доріг), де по свіжому асфальту проїхалася техніка, зробила колію. Це – тільки викладений асфальт. І якби громадськість не втрутилася, то дану ділянку навіть ніхто б не переробив. Але вдалося, вирізали великий кусок – і переробили.

Роман Кокотайло: Я знаю про що ви говорите, це 2016 рік.

Тобто без громадськості, без Дорожнього контролю (і не тільки), дороги не зроблять, я так розумію?

Роман Кокотайло: Однозначно, тільки так. Ще би вони брали лопати в руки і разом з автодорожниками рубали чагарники – взагалі би їм ціни не було. Але давайте говорити не про те. Я пригадую цей випадок, Сокаль–Червоноград називається автомобільна дорога, щоб ви правильно розуміли. Ми її почали ремонтувати ще в 2015 р. і практично її завершили в 2016 р. Там був факт: аграрії технікою своєю (якщо мені пам'ять не зраджує, трактором) – були присутні дорожники на місці, вони клали верхній шар асфальту – і по свіжо вистеленому асфальті, ще не втрамбованому дорожніми катками, проїхалися трактором. Збіг обставин такий, що ми направду дякуємо громадськості, що вони дійсно підтримують і контролюють процес ремонту доріг. Направду, це стимулює навіть тих самих автодорожників чи ту ж саму Службу автомобільних доріг, щоби ретельніше на цьому акцентувати увагу. Але я вам можу сказати, що дорога в хорошому стані. І вона була відремонтована, принаймні, тими ділянками, де робили суцільне асфальтування.

Олександр Клімов: Якби ви сьогодні проїхалися навіть по ділянці дороги від Великих Мостів, от в лісі, буквально цього року покладено асфальт – вже є просадка, вже є колії. Але хочу сказати на рахунок того, якби ми брали лопати і допомагали… Якщо пригадуєте, от в той самий час, в нас є така підрядна організація ПП «Рома», вона ямковий ремонт проводила по Сокалі. Якраз Юрій, який є в сюжеті, знімав відео, як вони клали асфальт – прямо в «лужи», без смоли, не видували ями від сміття, просто клали. Ми підняли шум, ми це все показали. ПП «Рома» взагалі, тоді психанув їхній керівник, повернувся, встав, вийшов з залу, звинуватив всіх. І також влада Сокалю нас звинуватила в тому, що якщо ми будемо так продовжувати – то не буде доріг. Ви мене вибачте, є ділянки в Жвирці, в Сокалі, де кожен рік вкладають туди в ямковий ремонт – і там би можна було відремонтувати, суцільний асфальт покласти, стільки, скільки вже там просто поховано асфальту.

Олександре, ми вас почули. Маємо ще один сюжет для вас і для наших глядачів про те, де ж зробили все-таки дороги у Львівській області, і чому їх зробили та яка ж їх якість. Про це ми поговоримо, пропоную подивитись.

***

Мешканцям сіл, які живуть біля траси Львів–Тернопіль, пощастило більше, адже минулого року їм зробили дорогу. Ми вирішили запитати, чи суттєво це вплинуло на їхнє життя та чи відчувають вони зміни.

Чоловік: Скільки я років живу, ще такої дороги не було.

Жінка 1: Ми швидше добираємося до міста.

Жінка 2: Ну та звичайно, пилюки нема такої, звичайно, приємно. Так само, як в хаті порядок – і в селі як порядок, для людей приємно.

Жінка 3: Принаймні, воно хоч трохи починає здаватися на європейське. Ну, ще би більше розвинути інфраструктуру, оскільки цього тут дійсно бракує. Ну хоча би те, що тут зробили дороги і будинки односельчан не так сильно розвалюються – це вже великий плюс.

Жінка 4: Ну не акуратно зроблені обочини, розумієте? От ідеш, он там в нас біля зупинки до кафе. До магазину ідеш через дорогу, і зразу провалюєшся в якісь надра, 70-ті роки Радянського Союзу.

А швидкість – так. Буває так, що стоїш і півгодини не можеш дороги перейти в селі. Ніхто не звертає уваги. Оці круті машини – вони так їдуть, нас як мух давлять.

***

Ось такі думки мешканців там, де зробили дорогу. Тож підбиваємо підсумки сьогоднішньої телепрограми. Пане Романе, що в пріоритеті? Як ви обираєте, яку дорогу робити, яку дорогу не робити? Щоби наші глядачі зрозуміли, чому у них немає дороги ще досі.

Роман Кокотайло: Щоби ми розуміли, пріоритети є такі. В першу чергу, у 2018 році ми будемо продовжувати ті основні дороги, які ми розпочали, тобто ті, які з’єднують нашу область із сусідніми. Відповідно, наступний пріоритет – це є так зване велике і мале кільце Львівської області. В чому воно полягає? В тому, що ми кожен район, кожен районний центр повинні з’єднати між собою, щоби покращити логістику. Ну, і третій етап – це вже сполучення населених пунктів із районними центрами або іншими великими містами на території району. Бо ремонтувати сільську дорогу, коли ти не можеш доїхати до районного центру – по-перше, логіки немає, а по-друге, має бути якийсь порядок логіки речей.

Ми надіємося на те, що ми з вами зустрінемося в 2018 році і ви скажете: «Ми зробили цю ділянку дороги».

Роман Кокотайло: А ви частіше запрошуйте, я буду частіше приходити.

Я тільки за. Пане Олександре, які ваші наступні плани як представника громадської організації? Що будете перевіряти, як будете відстежувати, що роблять?

Олександр Клімов: В першу чергу, я хотів би звернутися, чи були такі моменти, коли підрядник зробив ділянку дороги, а через рік часу там вилізли якісь моменти. Чи відшкодовував підрядник, чи переробляв?

Роман Кокотайло: Так, переробляв.

Олександр Клімов: Дуже багато таких випадків є по Сокальському району, де підрядники переробляли?

Роман Кокотайло: Я не можу точно сказати по Сокальському району – знаю, по яких конкретно дорогах було. В тому числі, було і по Р-15, одна ділянка була, вилізло просто.

Олександр Клімов: Там і є зараз, на Р-15, біля Червонограда є просадка і горби появились. Але я хочу сказати, що ми як громадська організація, наші представники будемо зараз якомога більше намагатися впливати на представників влади місцевої, які заключають угоди з підрядниками. Просто виїжджати на місця, фіксувати порушення і щоби даний підрядник переробляв за свої кошти. Завжди в нас так – підрядник нібито переробить, але в кінці кінців далі виділяються кошти – і дальше продовжується за міський бюджет, за районний бюджет і т.д.

Я думаю, що якість доріг – це буде одна із тем наших наступних програм. Колеги, я дякую вам за розмову. Бажаю нашим глядачам завжди писати нам на сторінку Facebook, що у вас не так.

Мене звати Мар’яна Романяк, побачимось за тиждень.