«Весь фільм – сцена»: шість стрічок про театр

27 березня у світі відзначають міжнародний день театру. Театр та кіно – близькі види мистецтва, хоча театр виник за пару тисяч років до кіно. Але вони ділять акторів, режисерів та часом навіть прийоми. Тож пропонуємо подивитись кілька вдалих зразків того, як показали театр у кіно.

«Діти райка»

Les Enfants du paradis, 1945, режисер: Марсель Карне, у ролях Арлетті, Жан-Луї Барро, П'єр Брассер

На початку ХIХ століття у Парижі на «бульварі злочинів», де знаходиться театр пантоміми «Фюнамбюль», розігруються неабиякі пристрасті. Кохання, злочини, відданість, зради. І усе це у поетичній формі.

Зйомки стрічки були розпочаті в серпні 1943 року в Ніцці на студії Victorine, вони двічі переривалися через воєнні дії та завершилися в Парижі. Прем'єра фільму відбулася у звільненому від окупації Парижі 9 березня 1945 року. Він користувався великим глядацьким успіхом, безперервно демонструючись в кінотеатрах впродовж 54-х тижнів.

Головні герої фільму ‒ реальні історичні особи. Видатний мім Батист Дебюро на сцені паризького театру «Фонамбюль» переосмислив образ П'єро. Фредерік Леметр ‒ легендарний реформатор французького театру. П'єр Ласенер ‒ поет та вбивця.

«Бути Джулією»

Being Julia, 2004, режисер Іштван Сабо, у головних ролях Аннет Бенінг, Джеремі Аронс, Шон Еванс, на головному фото

Екранізація роману Сомерсета Моема «Театр». Видатна актриса Джулія Ламберт готується зіграти свої найкращі ролі як на сцені, так і поза нею. Лондон, 1938 рік. Чарівна Джулія Ламберт – у повному розквіті сил: і творчих, і фізичних. Проте її успішна театральна кар'єра і вдалий шлюб зі спритним імпресаріо Майклом Ґосселіном перестають приносити їй задоволення. Вона шукає нових захоплень. У її житті з'являється молодий коханець Том Феннел. Джулія вирішує, що любовна інтрига – найкращі ліки від нудьги. Проте в якийсь момент коханець намагається відсунути Джулію на другий план. Вона розробляє блискучий план помсти, в результаті якого опиняється саме на тому місці, що належить їй по праву: у центрі сцени, перед захопленою публікою.

Не встигли подивитися фільм у кінотеатрі? Не біда! Зі SWEET.TV прем’єри приходять до кожного додому. Насолоджуйтеся найсвіжішими кіноновинками на улюбленому дивані абсолютно легально та в найкрутішому дубляжі разом з онлайн-кінотеатром SWEET.TV.

«Нью-Йорк, Нью-Йорк»

Synecdoche, New York, 2009, режисер Чарлі Кауфман, у головних ролях Філіп Сеймур Гоффман, Кетрін Кінер, Седі Голдстайн, Том Нунан

Режисер провінційного театру Каден Конрад займається постановкою нової п'єси на Бродвеї, коли його звичне життя починає руйнуватися. Від Конрада йде дружина Адель, яка вирушає займатися живописом у Берлін, забравши з собою їхню маленьку доньку. Його психотерапевт Мадлен Гревіс, абсолютно зациклена на особистих проблемах, не допомагає Кадену впоратися з депресією, а його нові стосунки з чарівною Гейзел безперспективні. Стурбований швидкоплинністю життя, Конрад з головою занурюється в репетиції нової постановки, не помічаючи як стирається грань між акторською грою і реальністю.

Роздуми про безглуздість буття ‒ режисерський дебют сценариста «Адаптації» та «Бути Джоном Малковичем».

«Цезар має померти»

Cesare deve morire, 2012, режисери Паоло та Вітторіо Тавіані, у головних ролях Козімо Рега, Сальваторе Стріано, Джованні

Керівництво римської в'язниці суворого режиму вирішує поставити драму Шекспіра «Юлій Цезар» з ув'язненими у головних ролях. Новоявлені актори намагаються зрозуміти мову класики, по-новому поглянути на вічні питання дружби, зради, кохання. Але спектакль закінчується і артисти повертаються в камери, щоб і далі відбувати свої терміни далеко від театральних підмостків та залів для глядачів.

Фільм-лауреат двох премій Берлінського кінофестивалю, а головні ролі у ньому виконали справжні в'язні. Реалії упаковані в декораціях реальної в'язниці, де в’язні на рідних діалектах вимовляють шекспірівські репліки, час від часу розбавляючи їх своїми коментарями.

Одним із найбільш пам'ятних моментів - кастинг на головні ролі, в ході якого кожен кандидат повинен розповісти про себе спочатку жалісливо, немов прощаючись з невидимою родиною, а потім сердито, ніби доводячи щось якомусь хамуватому чиновнику. Італійські мафіозі в процесі видають таку міць і енергію, яка їх колегам з театральних шкіл і не снилася, а з їхніх облич цілком можна б скласти виразну портретну галерею і возити її по музеях в якості цінного експоната.

Вибір кольору – одне з найкращих рішень творців картини. Кольоровими сценами у фільмі показане тільки справжнє життя – або поза стінами в'язниці, або, коли самі ув'язнені відчувають себе живими.

«Венера у хутрі»

La Vénus à la fourrure, 2014, режисер: Роман Поланскі, у ролях Емманюель Сеньє, Матьє Амальрік

Камерна комедія Поланскі розповідає про режисера Тома Новачека (Матьє Амальрік), який безуспішно намагається знайти актрису для нової постановки твору Захера-Мазоха у паризькому театрі. Кастинг не задався, Тома в розпачі дзвонить своїй нареченій і вже збирається додому, як на порозі театру зʼявляється Ванда (Емманюель Сеньє) в екстремально короткому шкіряному костюмі і панчохах. У Ванді є все, що так ненавидить Тома: вульгарність і груба простота. Але як тільки Ванда входить в роль, вона змінюється до невпізнання. Здається, що Тома вже зробив свій вибір, але питання тільки в тому, до чого він призведе.

«Я прочитав п'єсу Айвза всього рік тому. Якраз приїжджав на Каннський фестиваль на показ відреставрованої версії "Тесс", і мій агент дав мені цей текст. Втомлений, я повернувся у свій номер, почав читати цю п'єсу і подумав: "Дійсно, це моє!". Текст був настільки смішний, що, незважаючи на втому, я реготав шалено. Там були шматочки, в яких іронія переходить у сарказм. І я негайно вирішив переробити п'єсу для фільму», ‒ розповів Поланскі на прем’єрі у Каннах.

«Я відразу вирішив зобразити це все в театрі, можливо, тому що я сам з театру. Театральна творчість ‒ інший вимір, важлива атмосфера», ‒ пояснив режисер.

Це найкамерніший і, можливо, найбільш особистий фільм Романа Поланскі, а заразом і дотепний майстер-клас з того, як перетворювати театр на кіно.

«Бердмен»

Birdman, 2015, режисер Алехандро Гонсалес Іньярріту, у головних ролях Майкл Кітон, Емма Стоун, Зак Галіфіанакіс

Голлівудський актор, відомий за роллю супергероя (у цій ролі невипадково з’явився Майкл Кітон, який свого часу зігра Бетмена), намагається повернути колишню славу на бродвейській сцені. Дивовижна суміш комедії та драми, приправлена дрібкою містики. У фільмі добрим є все: сценарій, режисура, оберемок акторських робіт та післясмак, який він залишає. Фільм отримав декілька «Оскарів» та примирив фанатів мексиканця Алехандро Гонсалеса Іньярріту з тим, що той обрав Голлівуд.