До теми
Квентін Тарантіно дасть друге життя колишньому порнокінотеатру. Відомий режисер планує оновити старий «Нью Беверлі», який знаходиться в Лос-Анджелесі.
Тарантіно встановить у кінотеатрі плівковий проектор замість цифрового, а також поставить стереозвук.
Режисер «Кримінального чтива» планує стати директором кінотеатру та показувати тут ретроспективи, насамперед свої. Порнофільмів не буде.
«Тепер у «Нью-Беверлі» буде багато змін, адже тут буде плівковий проектор. Так, ніякого цифрового все, що буде тут показуватися, буде виключно на плівці », - підкреслив Тарантіно.
Як відомо, Квентін Тарантіно був довший час покровителем найстарішого кінотеатру в Каліфорнії, він купив будівлю у колишніх власників, причому розплатився з ними готівкою.
Загалом Тарантіно є не лише режисером, а й справжнім фанатом кіно. Особливо фільмів категорії В. Саме їй він та його друг та спільник Роберт Родріґес присвятили проект «Ґріндхауз».
Ось що розповідав Тарантіно на різних кінофестивалях про старе кіно та власні уподобання:
- Мудрагелі дивилися фільми на фестивалях і в дорогих кінотеатрах, а ми задовольнялися ось такою продукцією - погоні, кров, секс, бійки на задньому дворі і так далі. Тому в моїй підсвідомості застряг саме такий тип кіно - іншого я не знаю. Та й, чесно кажучи, знати не хочу.
- Зараз і дурня не та, що раніше. Ех, от раніше! Яка, однак, дикість! Яке непідцензурне місивово з тіл, зламаних щелеп, який секс, лайка, бійки! Кайф! Дивишся і дивуєшся - наскільки все ж сучасне кіно стало стерильним, ввічливим та нудним. А наші сучасні супермени стали жахливими занудами - весь час борються то за мир у всьому світі, то когось рятують, по ходу справи читаючи нотації. Нудно!
- Пам’ятаю себе 21-22-річним, коли сказав собі, що хочу робити картини, які надихатимуть таких, як я, на створення кіно. Тоді не знав, як робитиму це та чи взагалі можливо. Нині пишаюся, що таки досягнув цього. Коли мав 20, деякі фільми так вражали мене, що не міг прожити дня, щоб не подивитися їх іще раз. Можу лише мріяти, щоб мої роботи справляли таке ж враження на інших.
- У «Ґріндхаузі» ми спробували відтворити незабутні переживання юності, створити вечір кіно 70-х років, зі всіма заставками й таке інше... І, власне, враження від цього є важливішим, аніж самі картини.
- Плівку з картиною передавали із штату в штат, з одного великого міста в друге, прокручували в найгірших кінозалах на найгірших проекторах в Америці. Тому навіть не пройшовши чверті кола, плівка перетворювалася у спагеті. Тепер це створює дивовижний ефект, якого доводиться досягати навмисне.
Ми використовуємо