Новий український фільм «Крашанка», знятий за приватні кошти Mamas Film Production та FILM.UA Group, вийшов в прокат. Очікування, що цей фільм стане у ряд малобюджетних, зроблених нашвидкуруч фільмів, не справдились. Це трагікомедія з дотепними жанрами, добрими акторськими роботами, а її проста історія виглядає зворушливо.
За сюжетом дві доньки (Олеся Жураківська та Даша Легейда), син (Володимир Гладкий) та онук (Михайло Полянський) приїздять на Великдень до тата та діда (Станіслав Боклан). Стосунки у родині Забіяк далекі від ідеальних, вони давно не бачились та кожен з них має власні проблеми. До того ж приїзд дітей сильно заважає планам старшого Забіяки: він таємно ремонтує пульт управління ракетної установки, знятий з «потяга номер нуль», щоб запустити ракету на Кремль.
ZAXID.NET поставив деяким авторам фільму два запитання: «Для чого глядачі мають подивитись фільм?» та «Про що не можна знімати комедії?». І от що ми почули.
Чому глядачі мають подивитися фільм?
Алла Липовецька, продюсерка: Це кіно дуже свіже, про наш час, про обставини, у яких ми перебуваємо просто зараз. Але це комедія.
Ми думаємо, що після фільму у людей буде добрий настрій. Зараз ми перебуваємо у пригніченому стані. І нам здається, що комедійна нота у нашому фільмі може допомогти з нього вийти.
Але це не весела комедія. Я думаю, що вона дасть змогу відчути надію на перемогу та нове життя. Принаймні ми таку ідею закладали у сценарій, який є трохи фантасмагоричним.
Наш герой робить ракету, щоб вдарити по Кремлю. І звичайно всі ці обставини трохи кумедні. Але насправді це лірична комедія про родину. Наші герої – звичайні люди з купою недоліків. Вони збираються у батьківській хаті, батько не хоче їх бачити, у кожного з них своя маленька драма.
Тарас Дудар, Даша Легейла та Станіслав Боклан на зйомках фільмф «Крашанка» (фото Mamas Film Productionу)
Тарас Дудар, режисер: Мені мій друг казав: «Ніхто не скасовував головного призначення художника – приносити людям радість». Тим більше це не чиста комедія. Це наша історія зараз, про те, що війна нас зробила кращими, ми змогли об’єднатися. У фільмі дуже проста історія і глядач зможе і посміятись, і поплакати.
Володимир Гладкий, актор: Це для нас дуже щемлива історія. Працювати було дуже цікаво, адже зібралися дуже професійні люди, крім того, дуже людяні, щоб зробити добрий продукт. Працювати було в задоволення.
Це світла комедія з елементами драми. Думаю, в глядачів залишиться добрий посмак. В нас зараз не найкращий моральний стан через війну. Я впевнений, що цей фільм може людей підтримати.
Даша Легейда, акторка: Для мене цей фільм про ті відчуття та почуття, що дуже потрібні кожному з нас, щоб трошки випірнути з тієї темної гидоти й трагедії назовні та подихати. Крім того, це про підтримку, яка необхідна. Адже повага, допомога та любов – це те, що дозволить нам взятися за руки та перемогти. Це про сім’ю, про кохання, про дружбу. І про те, що нас об’єднує, а не розділяє.
Тарас Дудар, режисер: Я не люблю широких мазків і фарб. Якщо ми і малюємо з акторами, то тоненьким пензликом. В нас про посмішку.
У нас було дуже мало часу, щоб зняти кіно, але в нас акторське кіно. Я вважаю, що наші актори створили дуже цікавих персонажів. Не хочу хвалитись, але мені здається, що це такий фільм, який глядач подивиться, а потім захоче подивитись знову.
Про що не варто знімати комедії?
Алла Липовецька, продюсерка: Для мене є багато заборонених тем. Але сценарій «Крашанки» переборов страх робити комедію саме зараз. До того я багато працювала над документальним кіно, і надивилась багато такого, про що не можу навіть говорити. Зараз безліч болючих тем, від мовної, наприклад, до мобілізації. І зараз треба йти буквально між крапельками, коли хочеш щось знімати. Треба бути дуже обережним.
Даша Легейда у фільмі «Крашанка» (кадр з фільму)
Даша Легейда, акторка: Я точно вважаю, що не можна говорити людям, що їм знімати або що дивитись. Ми всі різні, мільйони українців. Треба розуміти, що потреби в людей дуже різні і ми маємо поважати один одного. Якщо так не буде, ми самі себе знищимо навіть без ворога.
Якщо є люди, яким потрібно трохи свіжого повітря, які хочуть піти та трохи перепочити, вони мають мати таку змогу, мають мати куди піти. Насправді все дуже просто: поважати один одного.
Для мене, ці десять днів, які ми знімали фільм, були можливістю зрозуміти, що я жива, що в мене є професія. Для мене це перша велика роль на великому екрані, тобто це мрія, яка здійснюється під час війни. І це сюр. Але все наше життя це сюр. І ми або живемо далі, або лягаємо в могилу та помираємо.
Володимир Гладкий, актор: Я вважаю, що сміятись можна з усього. І знімати комедії зараз потрібно. Ми везли людей на деокупованій території на Херсонщині і мені одна жінка сказала: «Знаєте, ваш серіал “Дільничий з ДВРЗ” допоміг нам пережити окупацію».
Ми недооцінюємо свою професію, а виявляється, вона допомагає та підтримує. Я принаймні зараз намагаюся грати лише у комедіях. Хоча, можливо, хтось відчуває катарсис від драми, кожному своє.
Володимир Гладкий у фільмі «Крашанка» (кадр з фільму)
Я думаю, зараз треба робити все можливе, щоб не збожеволіти, все можливе, щоб наша нація не стала депресивною та не втратила мотивації. В нас зараз нерви, як натягнуті струни і їх треба хоч ніколи розслабляти. Але, звичайно, не можна забувати про війну. Треба донатити, треба допомагати.
Ми використовуємо