Це нацбезпека, а не релігія чи свобода слова

Сьогодні стало відомо, що РНБО наклала санкції на понад десяток священників УПЦ МП, зокрема настоятеля Лаври Павла «Мерседеса» та екс-нардепа Вадима Новинського. Це правильне рішення, але лише його – надто мало.

Нарешті багаторічні прохання релігійної спільноти, свідомих українців та народних депутатів почули – спершу обшуки СБУ в церквах та монастирях УПЦ МП, тепер – санкції. Краще пізно, ніж ніколи. Але це має бути лише початком.

Російська терористична федерація глибоко пустила коріння в українське суспільство. Через культуру, релігію, політику і церкву. Культура активно очищується стараннями кожного українця – це видно у музичних сервісах, на радіо й телебаченні. Настала черга рішучих дій в інших сферах. Давно настала.

Ось три важливих кроки.

Заборонити діяльність УПЦ МП та афілійованих з нею організацій. Це не питання віри чи релігії – це нацбезпека. Відповідні законопроекти уже давно зареєстровані у Верховній Раді, потрібно дати їм зелене світло якнайшвидше. Дійові особи російської церкви в Україні мають пройти перевірку СБУ, колаборанти – понести відповідальність за законами України.

Парафії мають перейти в юрисдикції Православної Церкви України, а вихідці з УПЦ МП, які пройдуть перевірку СБУ і вирішать долучитися до ПЦУ – повинні отримати обмеження в своїх правах впливати на діяльність церкви, зокрема – заборона на право бути обраними в керівні органи церкви.

Церковне майно – від перлин української архітектури, як Києво-Печерська Лавра, до технічних приміщень, мають бути передані державі для подальшого вирішення їх статусу і права власності.

Заборонити участь у політиці, держуправлінні та місцевому самоврядуванні вихідцям із проросійських партій, які є в санкційному списку РНБО. Щось на кшталт люстрації 2.0, тільки значно ретельнішої. Знову ж таки, після того, як ці люди пройдуть перевірку СБУ і колаборанти будуть покарані. Всі, хто «перевзувся» на ходу, можуть спокутувати свою провину перед Україною в інших сферах, але не в політиці чи держуправління.

Очистити медіапростір від локальних рупорів кремля. Роками у нас працювали проросійські канали, роками на них журналісти та редактори просували російські наративи українським глядачам. Так, багато цих медіа уже не працюють, але не всі. А їх журналісти продовжують працювати в інших медіа. Погодьтеся, це досить абсурдно. І ні, це не нищення свободи слова, це – нацбезпека.