Ми часто приймаємо у Львові гостей. Але про останній візит я розповім більше. На цих вихідних ми приймали у Львові Блаженнішого Епіфанія — Предстоятеля Православної церкви України. Він приїхав до вірних своєї Церкви, було кілька велелюдних богослужінь за його участі, зустрічі, спілкування, як все зазвичай відбувається під час першосвятительських візитів.
Все та не все!
Побули із загиблими захисниками
Перед тим як піти до живих, митрополит пішов до померлих.
Це важко передати словами, але вшанування Блаженнішим пам’яті наших захисників на Полі поховань і його щира, ненаграна постава залишили в моїй душі глибокий слід. Століттями саме Церква була душею нашого народу. І саме цю душу у нас завжди хотіли вкрасти. І те, що свій візит митрополит Епіфаній розпочав поклонившись загиблим воїнам, а не приймаючи поклон, це так по-українськи, а не як в орді.
Далі митрополит пішов до живих людей — освятив в селі Гійче на Жовківщині величний храм на честь Святих Безсрібників Кузьми і Демʼяна, цей, фактично, собор люди зводили 13 років. Потім митрополит Епіфаній очолив Божественну літургію на цілющому джерелі присілка Заглина. Святкові богослужіння там відбуваються в цей час щороку. Також Епіфаній відвідав у лікарні Святого Пантелеймона поранених захисників, які проходять тут лікування й реабілітацію. Були зворушливі моменти й тут — все не переповіси. Дещо пішло не за протоколом: Блаженніший владика подарував присутнім жінкам по троянді. Сказати, що були зворушені – це нічого не сказати.
Розчарування Фанару
На цьому можна було б і закінчити, але щось дивне відбувається у нас в православ’ї. І більшість людей не розуміє, що саме. Приймається (у дещо дивній редакції) закон про релігійні організації, а в Україну для чогось приїхала делегація від патріарха Варфоломія.
На мою думку, деякі щирі люди в церковному середовищі Вселенської патріархії мали сподівання, що митрополит Онуфрій відкритий. Їм здавалось, що він та його єпископи насправді є жертвами, яких утискає українська влада, і тим самим робить позицію УПЦ МП такою затятою. Мовляв, справа зовсім не у фанатичній лояльності Москві. Та коли делегація приїхала, то виявилося, що керівництво УПЦ МП не збирається відходити від свого канонічного «священноначалія» в Москві. Вони далі хочуть каламутити воду зображуючи з себе жертв та зберігати єдність з Росією. Також виявилось, що ані простягнута рука з Фанару, ані кров тисяч українців, зокрема й прихожан цієї структури (УПЦ МП), для них значення не мають.
«Це ж найбільша церква в Україні!»
Цю фразу ми чуємо ледь не з кожної праски. Для початку трішки статистики: треба розвіяти міф, який вже усім набрид, що мовляв, УПЦ МП — це найбільша конфесія в Україні.
Це неправда.
Підтримка УПЦ МП незначна до смішного, більшість – за їх повну заборону. А щодо ПЦУ, все повністю навпаки.
То ж скільки парафій в УПЦ МП? Самі вони заявляють, що 12 тисяч.
Ви здивуєтесь, але «сакральна цифра» — 12 тисяч, існувала ще у 2017 році, до Об’єднавчого собору українських православних церков, який відбувся у грудні 2018-го.
Минає п’ять років: тисячі парафій пішли від них до ПЦУ, близько 1600 парафій були анексовані РПЦ (до речі, без жодного позірного обурення УПЦ МП) — і знову ми чуємо про 12 тисяч.
У той час як ресурс Опендатабот у серпні цього року нарахував лише 8040 осередків УПЦ МП в Україні. Щоправда, до кінця не зрозуміло, чи не з тими ж парафіями, які «подарував» Кирилу Гундяєву митрополит Онуфрій. У такому випадку все ще сумніше для них. Водночас ПЦУ набирає оберти, об’єднуючи станом на сьогодні вже 9000 парафій.
Епілог
Великий контраст! Блаженніший Епіфаній, який щиро вшановує загиблих Героїв, молиться з нами рідною мовою, і просить за Україну, а опісля відвідує поранених захисників у лікарні. А з іншої — Онуфрій, який не схилиться над українським воїном, не вклониться могилі Героя, не подасть руки пораненому захисникові. І жодна масовка знята в Почаєві цього не замінить.