Українці здали комунізм у музей

У четвер, 9 квітня 2015 року, Верховна Рада ухвалила історичне рішення про заборону пропаганди комунізму, що передбачає заборону на використання будь-якої комуністичної символіки. Фактично це означає повне очищення України від будь-яких нагадувань про комуністичне минуле, зокрема демонтаж радянських пам’ятників і радикальні зміни в топоніміці – законом передбачене перейменування усіх вулиць, площ і назв населених пунктів, що містять тавро комунізму. Окрім тисяч вулиць Леніна, що досі збереглись в Україні, перейменування торкнеться і таких великих міст, як Дніпропетровськ і Кіровоград.

Ухвалений більшістю українського парламенту закон «Про засудження комуністичного та націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів в Україні та заборону пропаганди їх символіки» стосуватиметься, зрозуміло, насамперед комуністичної символіки, оскільки нацистська символіка була заборонена і раніше.

Закон, який ще повинен підписати голова Верховної Ради Володимир Гройсман і президент Петро Порошенко, вступає в силу з наступного дня після публікації. Сумніватись у тому, що спікер чи президент його підпишуть, нема підстав, тож уже найближчим часом Україну очікує масштабна хвиля антикомуністичних чисток.

Дніпрогес, Запоріжжя

Заборона стосується зображення чи використання прапорів, гербів та гімнів СРСР чи УРСР, а також будь-якої символіки, у якій відтворюється поєднання серпа та молота; серпа, молота та п’ятикутної зірки; плугу (рала), молота та п’ятикутної зірки.

Заборонена також сама назва «комуністична партія», а жодна політична чи юридична організація більше не зможе використовувати похідні від слова «комунізм» у своїй назві.

Втім, забороною прапорів і комуністично-соціалістичної символіки депутати не обмежились. Значно більш резонансним стане втілення в життя вимоги закону про демонтаж радянських пам’ятників (за винятком тих, що пов’язані з опором та вигнанням нацистських окупантів з України або з розвитком української науки та культури), а також перейменування всіх географічних об’єктів, у яких використані імена чи псевдоніми комуністичних діячів.

Хостел у радянському стилі, Львів

Якщо детальніше, то до комуністичної символіки у законі віднесені, зокрема, «назви областей, районів, населених пунктів, районів у містах, скверів, бульварів, вулиць, провулків, узвозів, проїздів, проспектів, площ, майданів, набережних, мостів, інших об’єктів топоніміки населених пунктів, підприємств, установ, організацій, у яких використані імена або псевдоніми осіб, які обіймали керівні посади у комуністичній партії починаючи з посад секретаря районного комітету і вище, вищих органах влади та управління СРСР, УРСР (УСРР), інших союзних або автономних радянських республік, працювали у радянських органах державної безпеки, назви СРСР, УРСР (УСРР), інших союзних або автономних радянських республік та похідні від них, а також назви, пов’язані з діяльністю комуністичної партії (включаючи партійні з’їзди), річницями Жовтневого перевороту 25 жовтня (7 листопада) 1917 року, встановленням радянської влади на території України або в окремих адміністративно-територіальних одиницях, боротьбою  проти учасників боротьби за незалежність України у ХХ столітті (крім назв, пов’язаних з опором та вигнанням нацистських окупантів з України або з розвитком української науки та культури)».

Отже, під перейменування підпадають не лише тисячі вулиць та площ Леніна, Артема чи Дзержинського, але й такі міста, як Дніпродзерджинськ, Кіровоград чи Дніпропетровськ (перейменований 1926 року на честь одного з майбутніх організаторів Голодомору Григорія Петровського) і десятки, а то й сотні менших населених пунктів.

В Україні мають також зникнути товари і послуги, які містять комуністичну символіку – наприклад, масло «Советское» чи кафе, оформлені у радянському стилі. Їхнім власникам на це відвели шість місяців.

Очевидно, доведеться перейменуватись і футбольному клубу «Іллічівець» з української Прем’єр-Ліги.

Де можна використовувати комуністичну символіку?

Новий закон про заборону комуністичної символіки містить лише кілька винятків, коли ці символи можуть демонструватися відкрито.

Заборона не поширюється на символіку, що використовується на надгробках чи пам’ятниках, розташованих на території кладовищ. Дозволяється також колекціонування комуністичної/нацистської символіки.

Ця символіка також може використовуватися у музеях, на тематичних виставках, у наукових монографіях та навчальних підручниках, однак лише за умови, що це не призводить до заперечення злочинного характеру комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 рр.

Дозволяється також використання цієї символіки під час історичних реконструкцій символіки. У законі не згадується використання символіки під час театральних вистав чи кінозйомок, однак можна припустити, що в цьому випадку таку діяльність можна трактувати як історичну реконструкцію.

Хто і коли прийматиме рішення?

Рішення про перейменування вулиць і міст чи про демонтаж пам’ятників комуністичної епохи ухвалюють депутати місцевих рад у кожному населеному пункті. Однак якщо депутати сільради чи міськради не можуть чи не захочуть цього зробити у встановлений законом термін (шість місяців), таке рішення протягом трьох місяців має прийняти мер міста чи сільський голова. Якщо ж і вони цього не роблять, рішення прийматиме голова облдержадміністрації, який теж має максимум три місяці на роздуми.

Тож найпізніше через рік після вступу в силу закону про заборону комуністичної символіки у громадському просторі та топоніміці України не повинно залишитися жодної згадки про комуністів.

Телебачення

Тепер телеканали не зможуть демонструвати значну частину старих радянських фільмів (особливо періоду 30-70-х рр. XX ст.), оскільки їм заборонено поширювати аудіовізуальні твори, у яких заперечується або виправдовується злочинний характер комуністичного режиму чи створюється позитивний образ осіб, які займали керівні посади у компартії, починаючи з посад секретаря райкому партії – це вже не згадуючи керівників вищого рангу у комуністичній Україні чи СРСР загалом.

Заборонена також трансляція фільмів з позитивними «чекістами» з ГПУ-НКВД-МГБ-КГБ, виправданням діяльності цих «органів» і встановленням радянської влади на території України чи в її окремих регіонах, а також фільми, де негативними героями виступають учасники боротьби за незалежність України у ХХ ст.

Зміїв, Харківська область

Покарання

Виготовлення, поширення, а також публічне використання символіки комуністичного режиму, навіть у вигляді сувенірів, а також публічне виконання гімнів СРСР чи УРСР або їх фрагментів на всій території України карається в’язницею на строк до п’яти років.

Якщо ж комуністичними символами скористається представник влади чи організована група, термін тюремного ув’язнення може сягнути і 10 років з конфіскацією майна. Те саме стосується пропагування комуністичної символіки у ЗМІ. Тому, наприклад, «Комсомольской правде в Украине» доведеться не лише забрати комуністичні ордени зі «шапки» газети, але й взагалі змінити назву, бо у випадку непокори її вихід і поширення можуть бути припинені судом.

Хто буде платити?

У пояснювальній записці до закону «Про засудження комуністичного та націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів в Україні та заборону пропаганди їх символіки» його автори зазначають, що закон «не потребує додаткових матеріальних чи фінансових витрат з Державного бюджету України».

Однак платити все ж доведеться – за нові таблички з назвами вулиць, нові бланки для місцевих органів влади, зрештою, за демонтаж та утилізацію пам’ятників, однак це відбуватиметься коштом місцевих бюджетів.

Доведеться також вносити зміни у документи, пов’язані з перейменуванням вулиць та інших об’єктів топоніміки, і юридичним, і фізичним особам, проте реєстраційні служби зобов’язали робити це безкоштовно.