Постійні обстріли, ракети, бомби. Завали, які нікому розбирати. Пожежі, які нікому гасити. Людські тіла, які нікому ховати. Не лишилось жодної лікарні, жодного безпечного будинку. Люди виживають у підвалах, набирають воду з калюж, голодують і моляться, щоб їх врятували. Більше двох тижнів Маріуполь рівняють з землею російські військові. Ті, які прийшли начебто визволяти, рятувати російськомовне населення від міфічних неонацистів.
ZAXID.NET поспілкувався з місцевими журналістами, яким вдалося пережити прихід руского міра і вижити і розповідає історію жаху.
«Люди беруть воду з брудних річок і калюж»
З початку березня місто-герой Маріуполь в оточенні російських військ. Вже понад два тижні росіяни винищують мирне населення. Обстрілюють і скидають бомби на житлові будинки, лікарні, школи, садочки. Цілодобово, безупинно. Через це життя у місті перетворилось у виживання, а фото і відео, які вдається зазняти, нагадують кадри з найгірших фільмів про кінець світу.
Місцева журналістка Марина Молошна виїхала з Маріуполя на другий день війни. Зараз вона в теробороні Києва, а її рідні залишились в Маріуполі. Зв’язку з ними немає.
«Сьогодні їхня сусідка, яка виїхала до Запоріжжя, сказала нам, що з ними все добре. Але їхати не планують, бо мають старших родичів, яких не можна покинути», – каже Марина Молошна. Інших методів поспілкуватись з людьми, які залишаються у Маріуполі, немає.
Мобільного зв’язку в Маріуполі взагалі немає два тижні. Спочатку місцеві знаходили кілька точок у місці, де хоч трохи ловила мережа. Тепер виходити з підвалів будь-куди, шукати місця для зв'язку, збиратися на вулиці – надто небезпечно. Обстріли відбуваються цілодобово, людей рятувати можливості майже нема.
«Через те, що у місті весь час обстріли та вуличні бої, які перемістилися у центр міста, важко дістатися поліції, військовим та рятувальникам до завалів. Через це буває так, що ракета потрапила в будинок, він завалився, а люди сиділи у підвалі і їх цілий день не могли витягнути», – розповідає Марина Молошна.
Зараз у Маріуполі зруйновано понад 80% житлового фонду – приватні будинки, багатоповерхівки. Понад 30% не вдасться відновити ніколи.
Маріупольцям немає що їсти, про ліки мова не йде взагалі. Усі магазини потрощені і порожні, в домівках місцевих теж нічого не залишилось та й більшість з них просто не має можливості дістатись свого помешкання.
«У перші дні війни розбомбили всі гуртові продуктові склади, великі торговельні центри. Потім почалося мародерство. Люди розуміли, що харчів не вистачає і просто трощили магазини. Якщо у центрі міста ще вдавалося контролювати ситуацію, поліція затримувала мародерів, то на околицях цей процес неможливо було стримати» – розповідає місцева жителька, журналістка Ірина Гусак.
Втім, за її словами, більшість мешканців об’єднуються, ділять між собою залишки харчів, пробують щось готувати на вогні, розносити голодним. Намагаються залишатись людьми.
У перші дні бомбардувань в Маріуполі зникла електрика, вода, газ та тепло. Люди топили сніг, щоб мати можливість варити їсти та пити. Коли сніг розтанув, воду почали брати з калюж і потічків. Інших варіантів просто нема.
«Спочатку люди раділи, що був сніг – це була єдина можливість набрати воду для приготування їжі. Зараз люди беруть воду з брудних річок і калюж в прямому сенсі. У багатоповерхівках люди об’єднуються під’їздами та на вогні готують їжу. Пиляють дерева, щоб розводити вогонь. Ситуація дуже складна. Те, що люди їдять – складно назвати їжею», – розповідає Ірина Гусак.
Багато людей у Маріуполі намагались сховатись у гаражних кооперативах, але їх теж почали бомбити. Усі місця, де переховується більш-менш значна кількість людей, винищують. Кілька днів тому російська ракета прилетіла у новий басейн, де видавали гуманітарну допомогу і лікували людей. Про долю маріупольців, які там перебували, нічого невідомо.
«Лише на одній вулиці нарахував 5 трупів»
Коли в Маріуполі розбомбили дитячу лікарню і пологовий будинок, про це написали усім іноземні ЗМІ. Фото вагітної жінки, яку виносили на ношах рятувальники, облетіло весь світ і стало одним із символів російського тероризму. Пізніше ця жінка померла, її ненароджена дитина також.
Точної кількості загиблих у Маріуполі не знають. Ідентифіковано понад 2600 тіл місцевих жителів. Ще тисячі людей просто зникли: опинились під завалами, в заручниках, були розстріляні росіянами. Багатьох поховали в братських могилах неідентифікованими. За інформацією місцевої влади, кількість загиблих може сягати 20 тисяч людей. Але ніхто не знає точно.
«По місту лежить дуже багато трупів. Мій знайомий, який виїхав позавчора, розповідає, що на лише на одній вулиці, довжиною десь кілометр, нарахував 5 трупів. Рятувати людей неможливо, кілька днів тому захопили останню лікарню, яка працювала і рятувала цивільних. Захопили її росіяни і утримують там в заручниках як персонал, так і поранених. У цій лікарні рятувала людей відома волонтерка Тайра, і її взяли в полон. Що з нею чи іншими полоненими – невідомо, зв’язку з ними немає», – розповідає Марина Молошна.
Попри жахливу ситуацію в Маріуполі місцева влада, волонтери і військові намагаються роздавати хоч якусь допомогу. Один з таких пунктів видачі їжі облаштували у драматичному театрі в центрі міста. Їсти роздавали дуже мало – по пів пластикового стаканчика і лише дітям. Коли росіяни дізнались про цей штаб в театрі, на нього скинули бомбу.
Рятувальникам дістатись туди вдалося аж наступного ранку, 17 березня. Під постійними обстрілами почали витягати людей і виявилося, що ніхто не загинув – бомбосховище театру дивом вціліло.
Зараз у місті та на його околицях перебуває близько 15 тис. російських військових. З ними борються бійці полку Національної гвардії «Азов». Військові, маючи абсолютну нерівність у силах, намагаються нищити ворога, який тероризує мирне населення. Лише за одну добу, 16 березня, бійці «Азову» знищили чотири російські танки, 2 БТР та близько 100 росіян. За можливості наші бійці роздають хліб та консерви мешканцям.
«Ми зайшли додому, до нас залетів снаряд»
Автобуси з гуманітарною допомогою у Маріуполь заїхати не можуть – їх не впускають росіяни. Масово вивезти людей з міста теж неможливо. Лише кілька днів тому вдалося добитися відносного режиму тиші, щоб з Маріуполя змогли виїхати мешканці на приватних автомобілях.
Журналістка Ірина Гусак з сім’єю не чекали на допомогу і вирішили вибиратись з пекла самі. Жінка мешкала у приватному секторі, якого зараз вже немає – його повністю знищили російські військові.
«У нас починаючи з 4 березня були постійні обстріли – змінювалися тільки види снарядів: міномети, гради, артилерія. Кожні 15 хвилин щось прилітало, кожні 15 хвилин знищувався будинок. Ми дві доби просиділи у підвалі, а коли 6 березня повернулись додому, щоб відпочити, до нас прилетів снаряд. Нам вдалося врятуватися і ми до ранку сиділи підвалі, бо неможливо було вийти – постійно обстрілювали», – згадує Ірина Гусак.
Наступного ранку сім’я Ірини виїхала в інший приватний сектор і оселилася у друзів. У будинку загалом ховалося 14 людей, у тому числі діти. 15 березня російський снаряд прилетів і у це тимчасово безпечне місце.
«До нас прилетів снаряд десь о 13:00. В сусідньому будинку жінку розірвало, відірвало руку і ногу. І ніхто не приїхав, жодні рятувальні служби не змогли сюди дістатись. Її поховали прямо на подвір’ї», – розповідає Ірина Гусак.
Мешканці будинку, де перебувала Ірина, всю ніч молилися, щоб вціліла їхня машина – вона була єдиним шансом на порятунок. Зранку виявилось, що з машиною все гаразд і люди почали виїжджати.
«Моя рідна мати була в 5 км від мене, але я не змогла до неї потрапили і довелось залишити її з сестрою, виїхавши з міста. Такі там обстріли йшли сильні, розумієте? І коли ми їхали, натрапили на російський танк, ми були шикарною мішенню – одні на розгромленій вулиці, але нам дивом вдалося виїхати. Коли потрапили у центр міста, скрізь лунали гради, лежали обірвані дроти, повалені стовпи, розбитий вщент асфальт. Просуватись було важко. Палала багатоповерхівка, поруч лежав обвуглений труп. Ми через приватний сектор виїхали на трасу, і вже там зустріли колону інших машин», – пригадує Ірина Гусак.
Так виглядає місто Маріуполь зараз (відео «Азову»)
Щоб виїхати з Маріуполя, потрібно проїхати російські блокпости. Шансів, що тебе не розстріляють на місці – небагато, втім інших варіантів, як виїжджати, в людей просто немає. Колона, яку згадує Ірина Гусак, це сотні автомобілів, який вдалося скористатися режимом тиші і виїхати з оточеного Маріуполя. Люди їхали до Запоріжжя, втім дорогою їх обстріляли.
Ірина Гусак разом з рідними дісталась Запоріжжя, тепер виїхала ще далі. Загалом за останні чотири дні з міста вибралось близько 30 тисяч мешканців, ще 350 000 залишаються в пеклі. Усі маріупольські чати, сторінки у соцмережах забиті фотографіями мешканців міста, з якими втратився зв'язок: подружжя пенсіонерів, мама з дітками, жінка з собакою, сестра, бабуся. Тисячі невинних душ.
Усі використані у матеріалі фото з Telegram-каналів Маріупольської міської ради, полку «Азов» та від очевидців