Як спілкуватися з батьками дітей з інвалідністю

Батьки дітей з інвалідністю не потребують особливого ставлення чи специфічного спілкування. Вони такі ж батьки, як усі інші. Поради, як спілкуватися з батьками дітей з інвалідністю, зібрали за ініціативи радниці-уповноваженої президента України з прав дитини і дитячої реабілітації Дар’ї Герасимчук у межах інформаційної кампанії «Діти як діти».

Діти з інвалідністю — такі ж діти, як і всі, так само і їхні батьки. Насамперед, щоб проявити повагу, потрібно добирати слова, бути ввічливими.

«Якщо вас щось цікавить, поясніть, чому хочете про це запитати, насамперед цікавтеся внутрішнім самопочуттям людини/дитини, а вже тоді – усім іншим, уникайте стереотипів», – радять фахівці.

У спілкуванні потрібно використовувати лише етичну термінологію – дитина з синдромом Дауна, незрячий хлопчик, дитина з порушенням слуху, дівчинка на колісному кріслі, дитина з інвалідністю, дитина з аутизмом тощо.

Також потрібно памʼятати, що та чи інша дитина на майданчику може мати певні порушення розвитку чи функціонування, тож не варто поспішати критикувати її поведінку та робити зауваження батькам. Не потрібно встановлювати дитині діагноз, давати поради, якщо не просять, пропонувати «вилікувати дитину», давати якісь ліки чи контакти спеціаліста-чудодійника.