За лаштунками виборчого штабу «Самопомочі»

Одним із найбільш несподіваних результатів дострокових парламентських виборів в Україні стало проходження у Верховну Раду партії «Самопоміч», яка змогла не просто подолати виборчий бар’єр, а отримала третє місце, і представники якої зараз беруть активну участь у формуванні нової коаліції.

Про феномен «Самопомочі» зараз багато говорять – політологи та соціологи намагаються пояснити, як маловідомій ще кілька місяців тому в Україні партії вдалось, задавалося б, неможливе. Натомість ми вирішили поговорити із одним із тих людей, які безпосередньо «зробили» ці вибори – 25-річним керівником львівського обласного виборчого штабу «Самопомочі» Андрієм Шевцівим.

Передвиборча кампанія «Самопомочі», без сумніву, була успішною. То як вдалось зовсім молодій партії потрапити до ВР з такою великою перевагою?

Думаю, що «Самопоміч» до ВР привела системна праця і волонтери, люди, які повірили нам і продовжують вірити. Загалом по Україні кампанія пройшла за дуже вагомої допомоги волонтерів. Можливо у інших регіонах їх не було так багато, як у Львові, але це й не дивно, бо у Львові «Самопоміч» працює вже 10 років, люди знають нашу роботу.

Те саме у Києві. Чому, думаєте, Київ дав таку велику підтримку «Самопомочі» на цих виборах? Бо кияни вже знають нас по роботі фракції у Київраді. Вона маленька, там 5 депутатів, але працюють вони як 25. І ніхто не закине їм корупційні дії, вони не мали стосунку до грабунків землі чи вигоди від роботи «комуналки» Києва. Просто кияни побачили реальну дію. Можна сказати, що «Самопоміч» робить роботу, яка дає реальний результат, тому до нас долучаються люди.

Ви залучали до роботи політтехнологів?

Ми не залучали до передвиборчої кампанії жодного політтехнолога, ні у Львові, ні у Києві. Нам це було непотрібно. До ВР наші кандидати самі себе завели, тому що вони - це ті дієві люди, які мають за плечима реальні результати.

А та велика кількість людей, які приєднались до команди після заклику Садового, то була просто «казка». Нам не потрібно було наймати когось для креативу, бо волонтери були неймовірними.

Скільки волонтерів було у вашому штабі і хто ці люди?

По області ми залучили близько 2,5 тис волонтерів. В місті [Львові] у нас працювали 800 людей, а ще 200 в нас було в резерві.

До нас прийшли люди різних вікових категорій, з різним рівнем освіти, і різними видами діяльності – студент, працівник, директор кампанії, власник бізнесу. Середній вік нашого штабу - 27 років, тобто це молоді люди. Знизився середній вік за рахунок студентів, які до нас приходили, але є в нас і досвідчені люди.

У Львові ми працюємо вже давно, а в інших регіонах було складніше, бо довелось покладатись тільки на заклик Садового до співпраці. У Львові ми підняли базу тих людей, яких ми залучали до інших наших проектів і запитували, чи могли б вони нам допомогти в нашій кампанії на волонтерських засадах. Люди відповідали «Так, з задоволенням – кажіть, що робити». А ще ми помітили, що багато з наших волонтерів брали участь у виборчій кампанії президента.

Наша специфіка в тому, що ми не платили гроші. Ми не платили агітаторам, спостерігачам, членам дільничних виборчих комісій. Ми відчули для себе задоволення в тому, що будуємо нове громадянське суспільство– відверте, чесне. Люди приходили з розумінням, що треба пожертвувати свій час, свої сили для того, щоб не стикатися з негативом в майбутньому. Хоча іноді люди працювали фізично важко, іноді до 5 ранку. Але наш результат – великий рівень довіри.

Чому, на вашу думку, так багато людей прийшли до вас просто так, безкоштовно і важко попрацювати?

По-перше, люди дуже хочуть змін, а у нашій команді, мабуть, вони побачили цю можливість. По-друге, це реальна самоорганізація. Ми не можемо рівнятись на самоорганізацію, яка була на Майдані, бо тоді і запит був інший і ситуація інша. Але, напевно, якби люди не пройшли Євромайдан, то й нам було б важко уявити, що така велика кількість людей захочуть нам допомогти. Ми очікували різного від цієї кампанії, але тисяч волонтерів не очікували.

Ну і це були неймовірні люди, які багато вміють і багато знають, і, головне, мають бачення, як ці знання використовувати для того, аби в країні відбулись реформи, зміни на краще. Коли волонтери зустрічались із командою «Самопомочі», було видно, як вони тягнуться до тих, хто щось робить і має результат. Вони теж цього хочуть.

До нас навіть школярі приходили: ми казали, що вони ще малі, а вони дуже хотіли допомогти. Тоді ми попросили їх прийти на Пагорб Слави, 14 жовтня, на свято Покрови, аби підняти державний стяг і вшанувати героїв всім містом. Ну вони і прийшли, та ще зі собою привели школярів, підняли прапор. Тепер вони хочуть дописувати у нашій газеті, і сюжети хочуть знімати, і долучились до ініціативи по боротьбі з вживанням алкоголю серед школярів.

До речі, під час кампанії була в нас показова історія із сайтом. У процесі роботи виявилось, що у нас в спостерігачі записались айтішники, то ми попросили їх модернізувати сайт. І вони з радістю це зробили.

Сьогодні разом з волонтерами ми займаємось проектом «Інтернет-безпека». Він актуальний зараз, особливо для дітей. Волонтери вже почали ходити школами, роздрукували буклети, як для батьків, так і для дітей: діти мають розуміти, що іноді, реєструючись у соцмережах, особливо російських, треба вказати і невірний номер телефону, можливо, не треба вказувати детальної адреси і таке інше.  До цього проекту зараз долучилось багато студентів.

Будемо реалізовувати багато інших програм у нашому місті, і я вже точно знаю, що активних однодумців не бракуватиме.

З чим ви приходили до виборця в інших регіонах, який не дуже знайомий із роботою «Самопомочі» і Андрія Садового?

Наприклад, команда «Реанімаційного пакету реформ», за плечима якої 60 законопроектів та законодавчих ініціатив, 12 з яких уже прийняті і реалізуються. Це люди, які не мали доступу до вищого керівництва, до владних коридорів і лобістів, але зробили вже більше, ніж багато діючих депутатів ВР. Команда Єгора Соболєва – це люди, які розробили люстраційний закон, він теж уже діє.

Семен Семенченко та Павло Кишкар - батальйон «Донбас». Вони фахівці військової справи, вони були активні на Майдані і вони ж пішли захищати свою землю на Сході. Вони люди нашого часу, і вони показали, що їхня робота має результат.

Андрій Іванович [Садовий], він теж представляв свою роботу – це місто, яким воно зараз є чудовим. Це його робота і робота його команди. Багато українців побували у Львові і могли пересвідчитись, що тут не сидять без роботи. Понад те, Садовий як ніхто розумів проблеми людей у інших містах, бо він знає, що це таке, і як за цим всім треба стежити.

От із цим ми йшли до виборця, і він нам повірив. Волонтери, які невтомно працювали, вони теж повірили, і було відчутно оцей драйв, задоволення від того, що ми працюємо на реальних людей, які не просто говорять, а діють – і тоді самому хочеться діяти.

Якими були основні запити від людей на зустрічах?

У людей комплексно міняється ставлення до державних інститутів, зокрема, уявлення про свою роль у розбудові держави: люди готові працювати, платити податки, але вони хочуть бачити при владі чесних, незаплямованих корупцією людей, які теж будуть працювати. Це основний запит від громади, на мою думку, на сьогодні.

З іншого боку, мене дивувало і зараз дивує, чому так багато людей проголосували за якісь зовсім невідомі партії, які просто взялись нізвідки, обіцяли золоті гори, і при цьому брехали безбожно.

Мене дивує, особливо після Майдану, після всіх трагічних подій у країні, що люди йдуть заробляти на виборах, розповсюджуючи чорний піар, роблячи шкоду комусь іншому.

Багато бруду на «Самопоміч» було на цих виборах?

Було, і було багато, особливо по регіонах. Була листівка, розкинута дуже великим накладом по районах області, по Львову – про те, що Садовий зробив місто успішнішим тільки тому, що мав тісні зв'язки з олігахами Януковича, які продали Україну Росії і таке інше. Це був дуже дорогий друк, якість висока, цупкий крейдований папір.

Я знаю, що в Києві на двох друкарнях готували «чорний піар» проти «Самопомочі» та «Народного фронту». Мені відомо, що 500 тисяч листівок розповсюдили по Львову та області. Ще 5 мільйонів просто не вийшли з тої друкарні, можливо, і я на це надіюсь, люди просто не захотіли це віддавати. Потім були газети з різними гидкими карикатурами.

На 115 окрузі на Сихові [у Львові] розповсюджували листівки з таким змістом, що, мовляв, «Самопоміч» не підтримує одного із кандидатів «Народного фронту». Це була брехня, бо ми не заявляли про підтримку чи непідтримку жодного кандидата. А пізніше, на одному із місцевих телеканалів з'явився сюжет, у  якому говорили, що «Самопоміч» поширює листівки, чому не варто підтримувати цього кандидата. Наша юристка Зоряна Христина, яка є одним із активних учасників спільноти «Євромайдан SOS», зараз вона замається пошуками солдатів, які пропали безвісті у зоні АТО – от вона просто не могла зрозуміти, як так: ще недавно ми всі стояли як стіна на Майдані, і так швидко це забули.

Дуже гидка була акція проти Садового, така картинка для телеканалу «Інтер» на пікеті під міськрадою, яку зробив «Громадянський рух України»  – організація під керівництвом кримінального авторитета. Це було прикро тому, що там, серед тих людей, я побачив багато молодих людей, студентів, яких я знаю по спортивних секціях, по кубках з боксу, з якими ми часто зустрічались і вони знають, чим і як працює «Самопоміч».

Які тактичні заходи ви використовували під час ведення кампанії?

Ми не робили гучних рекламних кампаній, не бомбардували людей обіцянками, не обіцяли, які вони будуть вже завтра щасливі. Ми йшли до громади і казали: от є команда, яка вже має результати, і ці люди ще більше зроблять, маючи повноваження. Важливо було показати, що жоден з команди «Самопомочі» не зобов'язаний нікому, ніяким олігархам, нічиїм великим грошам.

Активно працювали із середовищами у кожному місті: починаючи від студентів і закінчуючи бізнесом. Ми приходили до них із фахівцями у своїх галузях: чи то бізнес, чи освіта, чи право, чи гуманітарна сфера, чи спорт – ми всюди говорили предметно. І люди приєднувались до нас.

Що мене приємно вразило – наші волонтери абсолютно щиро і відверто підтримували команду «Самопомочі», співпереживали і відстоювали кандидатів. Був випадок в одному із університетів Львова: до студентів, серед яких були наші волонтери, завітав один добродій і назвався членом нашої команди. Наша дівчинка йому не повірила і вирішила передзвонити до мене пересвідчитись, чи такий чоловік серед нас є. Виявилось, що ні, і було кумедно спостерігати, як ця дівчинка, розмовляючи по телефону, водночас гучно заявляла на всю аудиторію: ні, він не наш, то чужий. Тобто, я це веду до того, що волонтерів було не просто багато – вони були своїми.

Ну, і якщо про засоби, то це були агітаційні палатки, ми мали чотири випуски газет, і зовсім мало бігбордів. Використовували ілюстраційні куби - чотиристоронні стенди, на яких було розміщено інформацію про те, чим «Самопоміч» займеться у ВР і там люди могли дописувати свої побажання маркерами.

Можна сказати, що гасло «Візьми і зроби» не залишилось просто гаслом на цих виборах?

Так, воно спрацювало і це довели, як наша команда, так і наші волонтери, багато з яких залишаються з нами. Є два моменти, які показала ця компанія: перше –  кожен з нас є особистістю, має освіту, свої проекти, це самодостатні люди, і саме такі люди формують «Самопоміч» сьогодні. По-друге, робота ніколи не зупиняється, треба просто брати і робити. А найліпше робити те, що тобі найкраще вдається, в чому ти є фахівцем.