Залишити живими: чому українські бійці не стріляють у ворогів на Донбасі

Суспільство — 13:06, 17 травня 2016

0 0

Суспільство — 13:06, 17 травня 2016

0 0

Мені завжди чомусь цікаво, як наші військові оцінюють ворога. Знання ж військової справи практично однакові по обидва боки ... Питаю у Андрія - розвідника 53-й бригади: ну які вони - розумні, дурні, нарвані, ідейні?

А він розповідає одну історію, після якої стає ясно, що - хай і у нас не все добре в армії, але «сепари» цю війну програють.

Якось сепаратисти зав'язали вечірній бій, але на кілька годин пізніше, ніж звичайно. Стрілянина, гранатомети. Наші відповіли. Потрапили по їхніх позиціях. Далі спостерігали в тепловізор, як п'яний «герой ополченець» вирішив розібратися з «укропом». Він виліз з укриття і пішов вперед. Ще одне «тіло» йому крикнуло:

- Вася, ти куди?
- Я йду воювати! - Відповів той в п'яному угарі.
- Вася, ти деб*л, автомат візьми!

«Дивишся на нього, і стріляти не хочеться», - говорить Андрій. Там відстань між нашими і противником всього 50-70 метрів. Перекрикуємось і руками махаємо один одному».

Андрій зізнається, що за всю війну міг прибрати не одного ворога, але вони були в той момент беззбройними.

Можливо той, хто в кращому випадку, дивиться війну по телевізору, почне говорити, що ні до чого така толерантність. Але для Андрія це рівень власної честі та гідності - не стріляти в беззбройного. І ще він додає: «У нас перевага в одному - ми воюємо за свою землю, рідних і близьких, за Україну! А їх кадрові російські офіцери і мобілізовані «орки» відпрацьовують гроші. Якщо поновляться повноцінні бойові дії, буде багато жертв з обох сторін. Але «ополченці» цю війну програють. Я не хочу, щоб поновлювалися бойові дії. Це зрозуміло. Але поки війна не закінчена, не можна покладатися на випадок, «якщо», або розслаблятися.

Хочеться, щоб наші хлопці впевненіше дивилися в ніч, завдяки тепловізора Pulsar HD 38S.