Перші 10 багатоцільових винищувачів F-16 прибули в Україну в останній день липня. Понад два роки від початку повномасштабного вторгнення знадобилось, щоб переконати Захід надати Україні винищувачі, навчити пілотів та наземний персонал та передати самі літаки. Британський журнал The Economist пише про довгоочікувану появу важливої зброї в Україні та її вплив на ситуацію на фронті, ґрунтуючись на думці експертів колишнього командувача американськими силами в Європі Бена Ходжеса, Дугласа Баррі, експерта з питань військово-повітряних сил Міжнародного інституту стратегічних досліджень та Ніко Ланге, колишнього начальника штабу міністерства оборони Німеччини.
ZAXID.NET публікує переклад тексту.
Від початку повномасштабного вторгнення Росії в лютому 2022 року Володимир Зеленський, президент України, благав про винищувачі F-16. Перші десять (з можливих 79) прибули в Україну в останній день липня, через рік після того, як адміністрація Байдена нарешті неохоче дала зелене світло своїм більш рішучим європейським союзникам на їхню відправку. До кінця 2024 року Україна має отримати 20 винищувачів американського виробництва. Решта, обіцяні так званою коаліцією F-16 на чолі з Данією та Нідерландами, прибуватимуть партіями протягом 2025 року.
За словами Бена Ходжеса, колишнього командувача американськими силами в Європі, розчарування з приводу того, скільки часу пішло на доставку літаків в Україну, дуже велике. Однією з причин затримки з наданням достатньої кількості F-16 для того, щоб мати вплив, він називає «жалюгідну» нестачу навчальних місць для українських пілотів – «політичне рішення адміністрації». Свою лепту внесли і мовні труднощі. Україна має чудових, загартованих у боях пілотів. Але навіть відносно старі літаки F-16 дуже відрізняються і є більш складними, ніж радянські МіГ-29 і Су-27, до яких вони звикли.
Іншим чинником є час, необхідний для створення інфраструктури для винищувачів. Літаки потребують більшого технічного обслуговування, ніж їхні російські аналоги. Бортовим інженерам потрібна така ж підготовка, як і пілотам (хоча деякі західні цивільні підрядники майже напевно вже працюють в Україні). Частина ремонту і технічного обслуговування може також здійснюватися в сусідніх країнах НАТО – Польщі і Румунії, що розлютить Росію.
Літаки, що прибувають, є пріоритетною ціллю для росіян, каже Ніко Ланге, колишній начальник штабу міністерства оборони Німеччини. Саме тому вони були розгорнуті з великим ступенем секретності, на розосереджених базах з підземними або укріпленими укриттями, разом з приманками. Але така розпорошеність ускладнює логістику: потрібно більше людей і більше запчастин.
Наскільки велике значення матимуть F-16? Дуглас Баррі, експерт з питань військово-повітряних сил Міжнародного інституту стратегічних досліджень, вважає, що головна їхня цінність – це підвищення бойового духу. Початкові кількості невеликі, і українці будуть використовувати їх обережно, щоб уникнути втрат, які б дали Росії пропагандистську перемогу. Але вони повинні почати приносити поступову користь.
Згідно з повідомленнями, Америка оснащує F-16 сучасними ракетами класу «повітря-повітря» (такими як далекобійні AIM-120 і AIM-9X, новітня версія Sidewinder), а також високошвидкісними протирадарними ракетами. Вони зможуть нести до чотирьох плануючих бомб GBU-39 (по суті, це снаряд з крилами, який можна запускати з літака), які, хоча і менші за свої російські аналоги, є набагато точнішими і далекобійнішими. Вони також можуть нести касетні боєприпаси для застосування проти військ і бронетехніки. Як повідомляється, модернізовані радари вже в дорозі.
F-16 могли б зменшити безкарність, з якою російські Су-34 обстрілюють лінію фронту в Україні. Росіяни щодня запускають понад сотню важких, але ефективних плануючих бомб без необхідності залишати повітряний простір Росії. Пріоритетним завданням, за словами пана Ланге, буде змусити російських пілотів триматися далі, інакше вони ризикують бути збитими. AIM-120D – це всепогодна ракета з власним активним радаром, яка, як вважається, має дальність польоту до 180 км, хоча, коли ціль намагається ухилитися, ракета повинна повертати і розвертатися, що зменшує її дальність.
F-16 можуть використовувати дешевші ракети з тепловим наведенням AIM-9X для знищення крилатих ракет, які завдають шкоди цивільній інфраструктурі України. 20-мм шестиствольна гармата Гатлінга має бути ефективною проти повільних російських безпілотників «Герань», копій іранських Shahed. F-16 також можуть запускати протикорабельні ракети «Гарпун» проти рештків російського Чорноморського флоту.
Але оскільки кількість літаків збільшується повільно, може пройти деякий час, перш ніж F-16 зможуть мати значний вплив [на фронті]. У нещодавній доповіді Центру стратегічних і міжнародних досліджень (CSIS), іншого аналітичного центру, стверджується, що Україні потрібно набагато більше літаків, ніж було обіцяно. Із 79 обіцяних літаків щонайменше десять – це двомісні навчально-тренувальні літаки. Деякі з інших можуть бути в такому поганому стані, що слугуватимуть переважно як джерело запасних частин. У підсумку Україні може вистачити три-чотири ескадрильї. У звіті стверджується, що для досягнення переваги в повітрі і підтримки наземного наступу їй потрібно 12 ескадрилій із 18 літаками в ескадрильї.
Україна була задоволена пропозиціями Франції та Швеції щодо винищувачів Mirage та Gripen. Але через переваги польотів на одному типі літаків, вона воліла б отримати більше F-16. Сет Джонс з CSIS каже, що Україна може подолати розрив у кількості винищувачів, об'єднавши F-16 з саморобними безпілотниками дронами. Україна будує все більш ефективні безпілотники всіх видів і використовує їх в інноваційний спосіб.
Потрібен час для інтеграції F-16 в українські системи протиповітряної оборони і набуття досвіду експлуатації. Координація польотів літаків з кількох аеродромів буде складним завданням, каже генерал Ходжес. Одним з ключів до розкриття їхнього потенціалу є літаки управління і спостереження ASC 890; у травні Швеція оголосила про передачу двох таких літаків. Але поки що не зрозуміло, коли українські екіпажі будуть готові до польотів на них.
Тим не менш, прибуття F-16 знаменує собою початок розбудови військово-повітряних сил за стандартами НАТО. Це підключає Україну до добре розвиненого ланцюга постачання F-16. Системи озброєнь НАТО, такі як ракети Storm Shadow/Scalp, будуть набагато ефективнішими, якщо вони будуть запускатись з літака, для якого вони були розроблені, а не встановлювати на застарілі МіГи і Су. Українські F-16 також оснащені системою Link-16 – тактичним каналом передачі даних НАТО, який забезпечує безпечний зв'язок і покращує ситуаційну обізнаність. Незважаючи на те, що винищувачів F-16 надто мало і вони запізнились, не можна недооцінювати їх важливість.