П’ять перепон, що заважають дітям читати книжки

Результати торішнього дослідження, чи читають діти під час війни, засвідчило, що до такої щоденної практики вдаються лише 16% українських школярів. Причому доволі великий відсоток читачів вказав на примус дорослих до читання. Головна редакторка сайту «Ocвiтopiя. Meдia» Kaтepинa Kиceльoвa виокремила 5 бар’єрів, що заважають дітям читати книжки, і водночас запропонувала рішення, як це можна виправити.

Дорослі у телефоні

Якщо батьки цілий вечір скролять телефон, тоді не варто розраховувати, що дитина в цей час сяде читати. Навіть якщо дорослі придбали дітям найцікавіші книжкові новинки, читання дитини починається на колінах у батьків.

Корисною вправою на протидію цьому є завдання занотувати все, що ми читаємо протягом дня. Аналіз прочитаного за день підкаже, яке читання для вас є суттєвим, необхідним для роботи чи задоволення, а яке є просто механічним, поверховим, а часто – пожирачем часу, який можна використати для щоденного читання з дитиною.

Гонитва батьків за прочитаними сторінками

Читання – не перегони і не рекорди. Вимірювати книжки кількістю прочитаних сторінок немає сенсу. Це смакування тексту, слова і зображення, розглядання, обговорення, розмірковування над прочитаним. А все це найкраще розвивати саме через короткі історії. Шлях до задоволення від читання лежить через книжки-картинки.

На окремій полиці на рівні очей дитини поставте красиві коробки і наповніть їх різними за темами книжками-картинками. Але так, щоб дитина бачила обкладинки книжок і могла обрати ту, яка до душі. Вмостіться зручніше, під пледом і з чашкою гарячого напою, повільно читайте і обговорюйте з дитиною все: обкладинку книжки, її форзаци, кожну дрібничку на ілюстрації. Пробуйте читати діалоги почергово або різними голосами. Запитуйте в дитини її думку, почуття, передбачення, що може статись далі. За вечір ви прочитаєте одну книжку, де текст буде зовсім короткий, проте ви закладете фундамент для усвідомленого читання вашої дитини. А далі головне дотримуватись ритуалу читання щовечора.

Традиційні методи навчання не виправдовують ваших очікувань? Альтернатива є! Дистанційна школа «Оптіма» пропонує інноваційний підхід. Комбіновані уроки, інтерактивні завдання, авторські матеріали – усе це не просто забезпечує високу ефективність навчання, але й формує в учнів цікавість до нового. Дізнайтеся, як вступити до дистанційної школи, та розпочніть захопливу подорож до знань!

Біологічний і читацький вік дитини не збігаються

Іноді батьки купують дітям заскладні для розуміння книжки. Тоді між дитиною і книжкою виростає нездоланний бар’єр: вона не може осягнути текст, його складність й довжину речень і кидає читання.

Як перевірити, чи книжка відповідає читацькому віку дитини:

• Синтаксична складність тексту: речення довгі та складні? Чи може ваша дитина прочитати і зрозуміти складнопідрядні речення? Чи сама в щоденному мовленні вживає такі конструкції?
• Словниковий рівень: у тексті вживаються прості й зрозумілі слова чи складні абстрактні поняття? Чи є в тексті специфічна лексика, терміни? Чи будуть ці слова зрозумілими вашій дитині?
• Ідейна складність: чи будуть концепції та ідеї в тексті зрозумілими дитині? Чи має вона достатньо загальних міжпредметних знань для розуміння цього тексту?
• Когнітивне навантаження: якого рівня висновків та аналізу потребує цей текст? Чи зможе дитина робити ці висновки самостійно й обґрунтовувати їх?

Найкраще знайти книжки, що і за складністю тексту, і за тематикою та інтересами відповідатимуть читацькому вікові дитини. Якщо не вдається, можна читати паралельно дві книжки. Одну читатиме вам дитина: це мають бути книжки «до снаги» – не надто прості, але й не заскладні для її рівня. А ви читатимете дитині книжку, яка їй подобається за темою та відповідає захопленням і біологічному віку. Таким чином ви паралельно будете підтягувати читацький рівень і підживлювати її інтерес до читання. Кожна книжка для дитини повинна бути зоною найближчого розвитку: занадто простенька історія може занудити дитину, а занадто складна – зовсім відбити мотивацію читати.

«Не цікаво!»

Варто обрати візуальний образ, що символізуватиме шлях читача. Завдання таке: пригадати книжки вашого дитинства, які вам запам’ятались і вплинули на вас. І тоді намалювати річку, на одному березі позначити ці книжки, а навпроти них – події у вашому житті, коли ви цю книжку читали. Щойно ви поринете у спогади, як виринуть несподівані деталі: місце, де ви любили читати, звуки, які чули, можливо, навіть пригадаєте запахи свого дитинства. Така вправа дуже терапевтична. Обов’язково залучіть дітей до створення вашої річки: так ви покажете їм, як поступово ставали читачем.

Якщо дитині не цікава жодна книжка, можна створити «річку нечитання»: аналізувати помилки і провали. Допоможіть дитині пригадати, які книжки їй не сподобались і чому? Які книжки були просто нудними, а які – складними чи незрозумілими? Що відбувалось у шкільному та позашкільному житті дитини в цей час? Така рефлексія про нечитання виявить несподівані відкриття. Щонайменше, ви зможете скласти список книжок, зовсім протилежних за жанрами та темами, і почнете шукати нові читацькі шляхи.

Шкідливі стереотипи про читання

Часто дорослі є носіями дуже шкідливих читацько-деструктивних стереотипів. Наприклад, «дочитувати почату книжку», «не читати паралельно кілька книжок», «читати класику, бо все решта – то не література!» Насправді читання – це простір свободи, насолоди і пізнання.

Французький письменник та викладач літератури Даніель Пеннак написав цілу книжку про права читача. У них йдеться про те, що можна не читати або не закінчувати книжку, читач має право читати і перечитувати будь-що, будь-де і вголос.

Читання – не покарання, переконана Катерина Кисельова. І це не право, а читацький закон.