«Інтернет – це соціальне право, як електрика чи вода»

Електронне врядування істотно спрощує бюрократичні процедури, скорочує черги, зменшує кількість чиновників і взагалі полегшує життя. Однак потребує фінансування та справжньої підтримки й сприяння з боку влади. В Естонії, яку багато хто вважає зразком е-врядування, робота над його облаштуванням тривала два десятиліття, розповідає Яніка Меріло. Естонка українського походження, зараз вона працює заступницею міністра економічного розвитку, а раніше впроваджувала електронне урядування у своїй країні.

Під «справжнім сприянням влади» Яніка Меріло має на увазі не лише згоду на розробку електронних систем, але й ухвалення відповідних законів, створення чи відкриття баз даних, а також докладання зусиль до поширення інтернету в цілій країні. Зараз активними користувачами мережі є приблизно 20 млн українців – трохи більш ніж половина дорослого населення країни. В Естонії цей показник становить близько 90%.

Інтернет – це соціальне право, як вода чи електрика», - пояснює Меріло. Проте без поширення доступу до мережі на всій території країни, особливо в маленьких містечках і селах, а також уміння користуватись комп’ютером електронне врядування ні до чого.

«Ідеальне е-врядування – повністю в інтернеті, коли не потрібно йти до чиновника, а можна робити все онлайн», - говорить Меріло. В Естонії можна не лише проголосувати на виборах, але навіть отримати лікарський рецепт, не виходячи з квартири. Абсолютно всі школи та державні установи країни мають доступ до мережі. 

«99,8% банківських платежів в Естонії проходять через інтернет. Завдяки е-врядуванню банки змогли закрити багато маленьких філій та заощадити гроші – люди користуються їхніми послугами через інтернет», - розповідає чиновниця. Те саме стосується податкової звітності: в Естонії працює департамент електронного оподаткування, й 95% документів приймається й видається онлайн.

Кожен громадянин Естонії має ID-картку, яка дає доступ до цілої системи е-уряду. За її допомогою можна сплачувати податки, бачити інформацію про себе в різних базах даних, а також голосувати онлайн; на останніх виборах у цей спосіб проголосувала третина естонських виборців. Картка була запроваджена ще 2002 року.

Цікаво, що людина бачить, хто переглядав її інформацію – наприклад, якщо лікар захоче подивитися профіль свого пацієнта, то побачить лише медичну частину; співробітник поліції може отримати доступ до приватної інформації лише на офіційних засадах.

«Система е-урядування добре захищена, бо не існує якогось мастер-файла, що містив би всю інформацію про вас. Є кілька баз даних із різною інформацією, доступ до якої обмежений, - розповідає Меріло. – Ніхто не може залізти у ваш профіль просто так – це карається законом».

Та хоч яким досконалим є механізм електронного урядування, формування баз даних – справа чиновників. Тому вони повинні бути відкритими до інновацій. Натомість, усвідомлюючи, що електронне врядування неминуче призведе до зменшення кількості державних службовців та змін у житті тих, що залишаться, бюрократи неохоче йдуть назустріч нововведенням.

«Поки від чиновників не вимагають конкретних дій, усі вони публічно підтримують електронне врядування,  але коли потрібно буде шукати фінансування, змінювати структуру, адаптуватись до нових правил, охочих істотно поменшає. Для ефективного е-врядування потрібна воля всіх», - констатує Яніка Меріло.

Поки Верховна Рада не ухвалить відповідні закони й не буде сформований орган, що займається впровадженням електронного врядування, процес не зрушить із місця.

«В Україні поки що немає єдиного органу, що працює над впровадженням електронного врядування в усій країні: для його появи потрібні гроші та чітка стратегія держави, - говорить Меріло. – Проте є приклади місцевих ініціатив, як у Львові, де міська влада пробує щось робити самотужки».

Ініціативи місцевого самоврядування на зразок львівської, де електронні сервіси впроваджуються вже кілька років – це добрий старт, каже Яніка Меріло, але важливо, щоб нововведення діяли по всій Україні. Водночас українці повинні розуміти, що нова система не дискримінуватиме тих, хто ще не вміє або не має охоти користуватись інтернетом і комп’ютерами. Не все перейде в інтернет: система «паперового» документообігу буде скорочена та стане менш обтяжливою для бюджету, але не буде ліквідована остаочно.

«Е-врядування – це одна з опцій, і громадянам вирішувати, якою їм зручніше користуватись», - заспокоює українців заступниця міністра.