Легенда «Шахтаря», якій не вдалося стати хорошим «Слугою народу»

29 листопада своє 47-річчя відзначає відомий український футболіст Андрій Воробей. ZAXID.NET пропонує згадати декілька цікавих фактів із життя форварда, який став одним з найкращих голеадорів в історії «Шахтаря» та символом донецької команди кінця 1990-х – початку 2000-х років.

«Шахтар»

Андрій Воробей народився 29 листопада 1978 року в Донецьку. Футболом почав цікавитись змалку: батьки працювали на одному з місцевих заводів, тож хлопчик багато часу проводив з м’ячем у футбольних вуличних баталіях. Цікаво, що в дитинстві він вболівав за київське «Динамо», яке згодом стане заклятим суперником майбутньої зірки «Шахтаря».

Займатись футболом почав у секції на стадіоні «Олімп», звідки його запросив в Академію «гірників» Олександр Пожидаєв. Згодом його забрав у «Шахтар-2» легендарний Віктор Носов. Дебютував Андрій у Другій лізі навесні 1995 року. Там він виступав до 1997 року, награвши у третьому за силою дивізіоні 91 матч, в якому забив 21 гол. Епізодично його залучали до тренувань з головною командою, але закріпитися в основі він зміг лише з третього разу – після літніх зборів 1997 року під керівництвом Валерія Яремченка.

У вересні 18-річний форвард дебютує у Вищій лізі, відігравши 10 хвилин у матчі проти івано-франківського «Прикарпаття». А в єврокубках вперше заявив про себе через 6 днів у матчі 1-го раунду Кубка УЄФА проти португальської «Боавішти» (3:2). Загалом у першому дорослому сезоні Воробей зіграв 12 матчів, але забити бодай раз так і не зумів. Попри це «Шахтар» тоді став другим у чемпіонаті України.

У наступній першості, що припала на 1998-1999 роки, нападник почав розкриватися та продемонстрував хорошу результативність. Дебютний гол оформив у ворота «Сімферополя». У 18 матчах чемпіонату України він забив 11 м’ячів, а в 4 кубкових іграх відзначився ще двічі. Також Андрій зіграв у 3 єврокубкових поєдинках.

Найкращий бомбардир і футболіст року

Після приходу на тренерський місток Віктора Прокопенка Воробей продовжив прогресувати, і в сезоні 1999/2000 років записав до свого доробку вже 15 голів у 28 іграх.

«Шлях у майбутнє дали мені два фахівці – Яремченко і Прокопенко. Ще перед приходом Прокопенка я був на хорошому рахунку, але при ньому досягнув свого піку в команді. З ним “Шахтар” вперше в історії пробився у груповий етап Ліги чемпіонів. За це нам тоді гроші насипали лопатами. Не пам’ятаю конкретної суми за вихід в ЛЧ, але на ті часи це були величезні гроші», – розповідав Воробей в інтерв’ю «Футбол 24».

Наступний чемпіонат Андрій завершив у статусі найкращого бомбардира, відзначившись 21 м’ячем у 24 поєдинках. А його 6 голів у Кубку країни допомогли Шахтарю здобути цей трофей. У 2000 році його визнали найкращим футболістом України.

У сезоні-2001/02 Воробей трохи зменшив оберти, забивши 16 голів у 37 матчах, чого цілком вистачило, аби оформити дубль: «гірники» вперше в історії стали чемпіонами України (під керівництвом італійського фахівця Невіо Скали), а також повторили кубкове досягнення. Згодом Андрій разом із «Шахтарем» виграв ще два чемпіонські титули та став володарем третього у своїй карʼєрі Кубка країни.

Після приходу Мірчі Луческу донецький клуб почав робити ставку на легіонерів. У сезоні 2004/05 конкурентами Воробея стали Джуліус Агахова, Брандао, Чіпріан Маріка та Олексій Бєлік, але Андрій грав доволі багато. Однак зміна стилю гри команди не пішла на користь нашому герою, і після появи у складі «гірників» Франселіно Матузалема, Жадсона та Елано «Шахтар» переважну більшість матчів закривав суперника в його штрафному майданчику. Тож легкому і швидкому нападнику було важко використовувати свої сильні сторони в обмеженому просторі. У 29-ти матчах Воробей забив лише 4 голи, а в останній грі сезону проти «Динамо» Луческу взагалі замінив форварда ще у першому таймі, продемонструвавши невдоволення його грою.

Наступний сезон-2005/06 став майже провальним – лише два голи і два асисти в 22 матчах. Останній рік в «Шахтарі» став ще гіршим – 3 м’ячі у 26 іграх. Усього за донецьку команду форвард зіграв 319 матчів, у яких забив 114 голів, ставши одним із найкращих бомбардирів в історії «гірників» та членом Клубу бомбардирів Олега Блохіна.

«Дніпро» та оренда в «Арсенал»

В липні 2007 року Воробей на запрошення Олега Протасова за 2,5 млн євро перейшов у «Дніпро». Там він продовжив регулярно забивати голи, але вже не вирізнявся високою результативністю, властивою йому під час виступів за «Шахтар».

Андрій Воробей у складі «Дніпра»

За два сезони у дніпропетровському клубі нападник зіграв 54 матчі та забив 13 голів, після чого вирушив у довгострокову оренду до Олександра Заварова у київський «Арсенал»: Володимир Безсонов не бачив Андрія у складі «Дніпра» й відправив його в дубль.

Андрій Воробей під час виступів за київський «Арсенал»

В «Арсеналі» форвард провів 24 поєдинки, поповнивши гольовий доробок 9 мʼячами та 5 результативними передачами. 30 квітня 2010 року, відзначившись забитим голом у грі проти полтавської «Ворскли», довів лік мʼячам, забитим у найвищому дивізіоні чемпіонату України, до 100 та увійшов таким чином до символічного Клубу Сергія Реброва.

«Металіст», конфлікт з Маркевичем і Перша ліга

Повернувшись із оренди, Андрій отримав статус вільного агента і приєднався до харківського «Металіста», підписавши з клубом дворічний контракт. У сезоні-2010/11 він стабільно зʼявлявся на полі у складі «жовто-синіх», зігравши за харківський клуб 29 матчів і забивши 4 голи. Згодом, однак, він почав програвати конкуренцію легіонерам – Джонатану Крістальдо і Тайсону. Як наслідок, у сезоні-2011/12 Воробей зіграв лише 5 матчів і не забив жодного гола.

Андрій Воробей в харківському «Металісті»

Перед початком нової першості форвард продовжив угоду з «Металістом» до літа 2013 року, але до заявки на чемпіонат його не включили. Зрештою, у лютому 2013-го на правах оренди перебрався у першоліговий «Геліос» (6 матчів без результативних дій) через конфлікт з головним тренером Мироном Маркевичем, який звинуватив гравця у симуляції травми перед матчем з «Шахтарем» і, таким чином, підігруванні «гірникам». З того часу Андрію заборонили з’являтися у корпусі основної команди: він міг тренуватися лише з юнацькою командою.

«Справді, у Харкові я мав певні труднощі, повʼязані із взаєморозумінням з тренерським штабом – був конфлікт із Мироном Маркевичем. Але навіщо ворушити минуле? Скажу тільки, що Бог все бачить, і рано чи пізно кожній людині віддасться за заслуги», – коментував цю ситуацію Воробей.

Після завершення контракту став вільним агентом і два роки не грав. У травні 2015-го став виступати в чемпіонаті Київської області за «Десну» з Погребів, поєднуючи гру з роботою тренера. За аматорів пограв чотири роки й в липні 2019-го остаточно повісив бутси на цвях.

Андрій Воробей і Віктор Вацко під час виступів за «Десну» (Погреби)

Збірна України

За молодіжну збірну України дебютував 26 травня 1998 року у товариському матчі проти Угорщини (3:1). Загалом за команду U-21 провів 11 ігор, в яких відзначився три рази. Виклик у національну команду отримав від Валерія Лобановського на товариський матч проти Болгарії у квітні 2000 року, однак на поле так і не вийшов. Вперше ж зіграв у синьо-жовтій футболці 31 травня 2000 року у спарингу проти збірної Англії та легендарному стадіоні «Вемблі». Українці поступились 0:2, а Воробей вийшов на поле на 71 хвилині замість одноклубника Сергія Попова.

У складі збірної брав участь у чемпіонаті світу 2006 року, де зіграв у чотирьох з пʼяти матчів і допоміг команді пробитися у чвертьфінал Мундіалю. Останній матч за національну команду провів 26 березня 2008 року в товариській грі проти збірної Сербії (2:0) в Києві, де вийшов на поле на 89 хвилині замість Дениса Голайдо. Загалом у її складі він взяв участь у 68 міжнародних матчах та забив 9 голів.

Політична кар’єра і скандали

У жовтні 2015 року президент Донецької міської федерації футболу Віктор Звягінцев заявив, що екснападник збірної України Андрій Воробей залишився в «ДНР» і працює тренером в дитячо-юнацькій спортивній школі олімпійського резерву.

«Я – тренер “Десни” з Погребів, а не СДЮСШОР з “ДНР”. Наскільки я знаю, там двоє людей – Звягінцев і Шарафутдінов (екскоментатор каналу “Футбол 1”, – прим. ред.) – вирішили пропіаритися. Напевно, просто інших слів не підберу. Вони запускали там якийсь проєкт, вирішивши, схоже, залучити людей, назвавши прізвища різних знаменитих футболістів. Можливо, випадково назвали і моє», – сказав ексфутболіст в інтервʼю «Вацко Light».

У жовтні 2020 року Воробей заявив, що балотуватиметься в депутати Курахівської міської ради від партії «Слуга народу».

Легенда «Шахтаря» переміг на виборах і увійшов до постійної комісії з питань освіти, охорони здоров’я, культури, фізичної культури і спорту, роботи з молоддю і захисту прав дітей та соціального захисту населення. Паралельно працював експертом на телебаченні, зокрема на каналах «Футбол 1/2».

У січні 2025 року вибухнув черговий скандал – депутата помітили на гірськолижному курорті в Андоррі в той час, як його округ був під щільним обстрілом окупантів. Щобільше, ЗМІ звинуватили ексфутболіста у невиконанні своїх прямих обов’язків: після обрання той жодного разу не був на своєму окрузі, натомість незрозумілим чином виїхав з України та замість допомоги людям відпочивав з дружиною в Барселоні та інших містах Європи.

«Повернення» в «Шахтар» і збірну України

У вересні 2021 року генеральний директор «Шахтаря» Сергій Палкін представив Андрія Воробея в ролі амбасадора Shakhtar Social. Планувалось, що екснападник братиме участь у соціальних заходах клубу та фонду, аби звертати увагу громадськості на такі соціальні питання, як розвиток масового футболу, гендерна рівність та інклюзія у спорті.

Згодом Воробей виступав за збірну України серед ветеранів (цікаво, що у складі «синьо-жовтих» він пліч-о-пліч грав зі своїм «найгіршим тренером в кар’єрі» – Мироном Маркевичем).

Збірна України серед ветеранів перед вильотом на турнір в Норвегію

Сім’я

У Андрія є дружина Оксана, з якою вони виховують сина Максима. Цікаво, що під час знайомства з майбутнім чоловіком дівчина навіть не підозрювала, що її майбутній обранець є відомим футболістом.

Андрій Воробей з дружиною

До слова, Максим вирішив піши шляхом батька і стати футболістом. Він розпочинав у ДЮФК «Арсенал», а згодом займався в Академії «Шахтаря». У січні 2023 року він перебрався в Італію, де виступав за молодіжні команди «Спеції» та «Феральпісало». Влітку 2024-го перейшов у «Болонью», де захищає кольори команди U-18. 18-річний юнак виступає на позиції центрального півзахисника.

Титули та досягнення

• чвертьфіналіст чемпіонату світу з футболу у складі збірної України – 2006;
• триразовий чемпіон України – 2002, 2005, 2006 (всі у складі «Шахтаря»);
• вісім разів брав срібло чемпіонату України – 1998, 1999, 2000, 2001, 2003, 2004, 2007 (7 – у складі «Шахтаря»), 2013 («Металіст»);
• двічі ставав бронзовим призером чемпіонату України – 2011, 2012 (обидва рази у складі «Металіста»);
• триразовий володар Кубка України – 2001, 2002, 2004 (всі у складі «Шахтаря»);
• володар Суперкубка України – 2005 («Шахтар»);
• футболіст року в чемпіонаті України – 2000 («Шахтар»);
• найкращий бомбардир чемпіонату України сезону 2000/01 – 21 мʼяч («Шахтар»);
• найкращий бомбардир Кубка України сезону 2000/01 – 6 мʼячів, 2001/02 – 5 мʼячів, 2002/03 – 5 мʼячів (всі у складі «Шахтаря»);
• член клубу Сергія Реброва (понад 100 голів у вищому дивізіоні України);
• член клубу Олега Блохіна (понад 100 забитих голів у вищій лізі чемпіонату України, Кубку України, європейських кубках, офіційних і товариських матчах збірної України);
• член клубу Олександра Чижевського (понад 300 матчів за кар’єру);
• кавалер ордена «За мужність» III ступеня (2006).