Архітектура та суспільство: хто кого?

В Україні запрацював сайт «Енциклопедія архітектури України». Це – мультимедійний онлайн проект, який у фестивальному форматі розкриває панораму архітектури України, в сучасній та популярній формі аналізує й демонструє різними медіа інструментами, як суспільство формує архітектуру і як архітектура формує суспільство. Куратори проекту та його запрошені учасники у своїх відео роботах, фото, перформансах та колажах прагнуть проаналізувати насамперед роль архітектури в сучасному світі, процеси та часові зміни архітектури України.

Спочатку куратори поставили запитання – що є архітектурою України, які відносини людей з архітектурою і чому вона саме така, як є? Категорії «влада», «релігія», «мова», «праця» або «ресурс», зведені разом, дозволять отримати цілісну картину української архітектури та історії. Всі обрані категорії супроводжуються документальними відео або фотопроектами, текстами, архівними матеріалами тощо.

Робота над проектом у Львові

Користувачі можуть подорожувати мультимедійною онлайн платформою, переглядати відеоісторії, наче епізоди справжнього документального серіалу про архітектуру, що послідовно виходитиме упродовж жовтня 2020 року.

Серед учасників є й декілька львів’ян: режисери Євген Червоний та Вікторія Гайбонюк, архітектори Володимир Палій та Юрій Томищ, експертка Юлія Богданова.

Що є архітектурою України й чому вона саме така, яка є?

Актуалізація цих питань у суспільстві та намагання краще зрозуміти стосунки людей з архітектурою проявили чимало больових точок в українській історії, та зрештою переросли у дослідницький міждисциплінарний онлайн-проект «Енциклопедія архітектури України». Реалізацією займається ГО Urban Forms Center у складі 3 кураторів і 14 членів команди, із залученням понад 40 учасників з усієї України.

Робота над проектом у Львові

Проект «Енциклопедія архітектури України» став логічним продовженням пам’яткоохоронної роботи ГО Urban Forms Center, яка з 2014 року займається дослідженням архітектурної та культурної спадщини України та світу. Перефразовуючи відомий вираз, якби такого проекту не було, його треба було б вигадати. Адже українська архітектура вже давно потребує критичного погляду, натомість продовжує «консервуватися» в умовах інформаційного та аналітичного вакууму – в Україні немає ані практики по систематизації знання про матеріальну культурну спадщину, ані професійних медіа в цій ніші.

Спочатку «Енциклопедія» замислювалася командою як виставка у фізичному просторі. Але в березні 2020, з настанням карантинних обмежень, довелося перейти в онлайн-формат, і від цього задум тільки виграв.

Євгенія Губкіна

«”Енциклопедія архітектури України” – це проект, який було дуже легко кинути з самого початку, бо він складний, великий, непіднімний. Описати всю архітектуру України – це надто відповідально і страшно, надто великий рівень узагальнення. Узагальнити дуже привабливо, але це означає відмову від глибини. Тому наш проект – не про глибину, а про ширину, з неймовірним рівнем масштабування» – коментує ініціаторка проекту та його співкураторка Євгенія Губкіна.

Кураторське тріо

У спробі охопити грандіозну тему, до складу кураторської групи поряд з Євгенією Губкіною, яка передусім є архітекторкою та дослідницею культурної спадщини України, увійшла Катерина Радченко – дослідниця фотографії та засновниця фестивалю Odesa Photo Days. Саме вона відповідає за візуальну частину «Енциклопедії» та все, що з цим пов’язане.

«Мене зацікавила ідея проекту, як спроба розказати про різні архітектурні та соціальні феномени – не лише історичні, але і сучасні. У роботі над візуальними матеріалами “Енциклопедії” я замислилася над міждисциплінарністю архітектури, адже це завжди складне поєднання матеріального об’єкта з інтелектуальними та візуальними напрацюваннями, які допомагають його створити – креслення, фотографії, ідеї та концепції», – говорить Катерина.

Катерина Радченко

Історичний фокус проекту передбачав відповідну підтримку у складі команди. Саме тому і був запрошений третій куратор – Ярослав Переходько, фаховий історик, який спеціалізується на темі публічної історії, аспірант ЛНУ.

«Ідея проекту повністю відповідає моїм професійним інтересам. З радістю прийняв запрошення та взяв на себе кураторство над текстовою складової “Енциклопедії” – формулювання певної наративної лінії, редагування текстів, які пишуться учасниками для сайту, висвітлення в них погляду на те, як архітектура співвідноситься з гуманітарними науками, та як можна дивитися на неї крізь призму цінностей людини», – підкреслює Ярослав.

Енциклопедія навпаки

Куратори кажуть, що під час дослідження у них постійно виникало питання – на чому сфокусуватися? Адже варіантів фокусу, як і методології та способів репрезентації отриманої інформації нескінченно багато. Вирішили обрати формат енциклопедії, але не в сучасному її розумінні, а більш класичному.

Дмитро Сисоєв

«Ми створюємо не Вікіпедію з архітектури, а скоріше робимо зріз дійсності, як свого часу робив і видатний французький мислитель доби Просвітництва Дені Дідро, працюючи над своїм тлумачним словником наук, мистецтв і ремесел», – пояснює координатор проекту Дмитро Сисоєв.

«Наша робота – це зріз проблемних питань і больових точок. Отих, в які хочеться ткнути паличкою. Це питання, які зазвичай не ставлять, люди, яких не питають. Це трохи маргінальна енциклопедія, енциклопедія навпаки, яка про аутсайдерів і про те, що залишалося в тіні», – продовжує Євгенія..

Не відповіді, а запитання

Основним медіа інструментом проекту обрано документальне відео, що розкриває поняття української архітектури через людей та їх історії. Комплексний погляд дозволяють отримати супровідні матеріали – фотографії, критичні тексти, рідкісні архівні документи. Усе разом це складається в захопливий документальний серіал про український культурний спадок.

Робота над проектом у Львові

«Сьогодні ми вже звикли до швидкого споживання інформації, і мені видається, що відеоформат у нашому проекті дуже відповідає часу. З іншого боку, ці відео є авторськими інтерпретаціями, спостереженнями і, так само, цей матеріал запрошує до рефлексії самих глядачів», – говорить Катерина.

«Наша мета – не надати відповіді, а поставити якомога більше актуальних запитань тим, хто буде переглядати сайт», – наголошує Ярослав.

Для цього куратори обрали 15 широких суспільно-політичних категорій, таких як «влада», «релігія», «мова», «праця», «ресурс»..., і заклали їх в структуру сайту. Категорії складаються в єдиний наратив, який постає особливим типом репрезентації та розкриття теми.

Ярослав Переходько

Елементи великої структури

До реалізації проекту були запрошені кілька професійних груп учасників: люди, що безпосередньо пов’язані з відео продакшеном – відеографи, режисери, документалісти, які спробували розкрити ті чи інші категорії проекту за допомогою звичної їм візуальної мови; архітектори – яким було цікаво проаналізувати те, з чим вони працюють і той контекст, в якому знаходяться; та сучасні митці – які за допомогою відео, фото й колажу також інтерпретували ті чи інші архітектурні феномени.

Усі ці автори абсолютно по-різному осмислили урбаністичні явища та спробували показати реакцію архітектури на суспільні виклики у різні часи. Результатом їхньої роботи стали 26 відео, 4 фотопроекти, 2 серії колажів.

Робота над проектом у Львові

«”Енциклопедія архітектури України” – наш перший досвід роботи з відео продакшном. Для нас це був справжній виклик, як і для тих учасників, які дебютували у відеоформаті завдяки проекту. Цікаво, як ці відео – абсолютно окремі елементи, створені різним людьми – вбудувалися в кураторський задум і стали частиною великої структури. Ми сподіваємося, що після перегляду цих творчих доробків, людина отримає комплексне уявлення про проблеми, які існують в історії та архітектурі України», – говорить Дмитро.

У планах команди – продовження проекту, залучення нових митців до співпраці та створення відео на теми, що дотичні до архітектури, містобудування та культурної спадщини.

Проект «Енциклопедія архітектури України» реалізовує Громадська організація Urban Forms Center у партнерстві з малою культурною столицею України 2020–2021 року – містом Славутич, Славутицькою міською радою і Центральним державним науково-технічним архівом України за фінансової підтримки Українського культурного фонду та Zagoriy Foundation.

Фото: Urban Forms Center