Після того, як заступник львівського міського голови з питань розвитку Андрій Москаленко оголосив про те, що у Львові почне діяти програма з ревіталізації промислових об’єктів, на Форумі електронного урядування 4510Е 21 жовтня відбулась дискусія про те, як на місці промислових об’єктів створювати креативні простори.
Участь у розмові взяли ресторатор та співзасновник мережі ресторанів «!Fest» Андрій Худо, представники Львівського ІТ Кластеру Андрій Павлів та Степан Веселовський, головний архітектор Львова Юліан Чаплінський та проектна менеджерка управління ІТ Львівської міської ради Вікторія Олішевська.
Фабрики ідей
У згаданому списку заводів, які претендують на ревіталізацію – 15 об’єктів. Як пояснює Вікторія Олішевська, у переліку цих «фабрик ідей» (як називається список) не лише об’єкти, що потребують втручання інвесторів – але й вже готові, що можуть слугувати прикладами успішної ревіталізації, або ті, робота над якими триває.
Загалом цей перелік заводів та фабрик можна поділити на три категорії:
Ті, з якими все (умовно) добре: «!FESTrepublic» на вулиці Старознесенській, 24-26; «Фабрика повидла» на Богдана Хмельницького, 124; «Lem Station» на Вітовського, 57; завод «РЕМА» на Заводській, 31; бізнес-центр «Промисловий» на вулиці Промисловій 50/52; бізнес-сіті «Технопарк» на Героїв УПА, 72.
У цих заводах і фабриках або є власники чи орендарі, які вже займаються їхньою ревіталізацією, або вона має невдовзі початись.
Цього року на місці старого трамвайного депо почали створювати новий мультифункціональний креативний простір Lem Station (фото Lviv IT Cluster)
Ті, з якими не все добре, але вони ще тримаються на плаву: «Мікроприлад» на вулиці Ніщинського, 35; Львівський мотозавод на Городоцькій, 174; Львівський керамічний завод на вулиці Сяйво, 12; «Львівсільмаш» на Городоцькій, 207.
Будівлі цих об’єктів у доволі хорошому стані, а частина приміщень навіть здається в оренду. Втім, говорити про якесь комплексне оновлення цих промислових зон не можна.
Проблемні і потребують негайних змін: Львівський комбінат хлібопродуктів «Крупзавод» на вулиці Шевченка, 200; «Полярон» на Угорській, 10; Дослідно-експериментальний завод технологічного обладнання на вулиці Зеленій, 115-б.
Ці об’єкти вже почали руйнуватись і терміново потребують втручання.
Окремо можна виділити художні майстерні у Стрийському парку та Львівську експериментальну кераміко-скульптурну фабрику, які фігурують у скандалі довкола майна львівського осередку Національної спілки художників України.
Крупзавод у Рясному (фото explorer.lviv.ua)
Район найбільшої концентрації айтішників
Звісно, це не всі львівські заводи чи фабрики, які можна було б оновити - та навіть не всі, що вже встигли змінити мешканців та призвичаїтись до постіндустріального життя. Як приклад голова наглядової ради Львівського ІТ Кластера Андрій Павлів наводить заводи «Електрон» та «Кінескоп», де орендують приміщення для своїх офісів ІТ-компанії.
«Зараз в районі Привокзальної, в районі «Електрона» та «Кінескопа» працює 5-6 тисяч ІТ-спеціалістів. ІТ-компанії змінюють простір довкола себе. ІТшники є людьми з досить високим доходом, і у місцях їхньої великої концентрації розвивається креативний бізнес. Одне місце в ІТ створює чотири робочих місця в інших індустріях. Центри зосередження ІТшників призводять до того, що змінюються цілі райони: вони стають більш продуктивними, більш веселими, більш безпечними тощо. Район Привокзальної, біля «Електрону» таким став», - вважає Андрій Павлів.
Офіс компанії EPAM, розташований у приміщенні заводу "Електрон" (фото dou.ua)
Галузь ІТ справді чимало вкладає у розвиток Львова. За сім років Львівський ІТ Кластер перетворився на впливову інституцію, яка вносить зміни у життя міста не лише на рівні створення нових робочих місць, але й міняє інфраструктуру довкола себе. Останній великий проект Кластеру - Innovation District IT Park, територія площею 10 гектарів, на якій мають збудувати офіси для ІТ-компаній, лабораторії та навчальний корпус для студентів, дитячий садочок тощо. Зараз на цій ділянці, на вулиці І. Чмоли, 1 - промислова зона.
«В цьому парку має працювати 10000 спеціалістів. Коли вони там почнуть жити і працювати, то забудовникам стане економічно цікаво перебудовувати приміщення, будувати поруч офіси для інших бізнесів. Я думаю, що ІТ, зі своєю концентрацією доходів, стають великим економічним фактором розвитку районів», - пояснює Андрій Павлів.
Візуалізація майбутнього ІТ-парку (фото Lviv IT Cluster)
«Вчора, їхавши на роботу, я почув на радіо рекламу нового житлового будинку, який позиціонується як «розташований в районі найбільшої концентрації ІТ-парків в Україні». Мова про те, що добрі ідеї притягують інші ідеї навколо. Потрібно починати реновацію чи ревіталізацію таких просторів не з тусовок. Повинна бути ідея. А тусовка – це вже засіб комунікації», - додає СЕО Львівського ІТ Кластеру Степан Веселовський.
Додана вартість заводу
Відмінністю та особливістю заводу «РЕМА», який і приймає цьогорічний Форум е-врядування, у тому, що поруч із новими дизайнерськими майстернями та коворкінгами тут продовжують виробляти медичне обладнання: дефибрилятори, апарати для мікрохвильової терапії тощо.
«Чим мені подобається «РЕМА» - тут є можливість створити готовий продукт з різних частин. Тут виникають спільні проекти. Таким, мені здається, і має бути шлях розвитку дійсно креативних просторів. Це не може бути просто оренда, куди люди приходять і працюють з 9-ї до 18-ї. Тут треба створювати міні-систему взаємодії, яка виходитиме назовні», - каже Вікторія Олішевська.
Нове життя на заводі «РЕМА» почалось із двох майстерень та офісів: дизайнерів Hochu rayu та майстерні з переробки пластику Zelenew. Та зголом кількість мешканців ZAVOD'у (як його тут називають) зросла.
«Це формула співжиття. Завод на 10% виробляє медичну апаратуру, але тут є близько 200-300 людей, які створюють креативну додану вартість: вони є на міжнародному ринку, виграють гроші на Kickstarter'і. І сьогодні тут є місто, щоб показати сигнал», - каже Андрій Москаленко.
Нові мешканці заводу "РЕМА" називають його просто ZAVOD (фото Lviv.com)
Заступник львівського мера каже, що рішення провести форум саме на заводі стало великим викликом для команди. Та, на його думку, ці зусилля того вартували.
«Це спроба подивитися ширше. Спроба поставити в центр не завод заради заводу, не його приміщення чи бетонні конструкції. Я би хотів, щоби ми акцентували на людині. Чому ми хотіли дати поштовх для цього заводу? Бо тут є класні люди, які, можливо, не мають всього набору знань, як це виводити на міжнародний рівень. І, говорячи про те, що вони цього не мають, я би ставив питання інакше: що ми маємо дати їм це. І форум - це спроба додати, звести різні середовища», - переконаний Андрій Москаленко.
Місто-модератор
Головний архітектор Львова Юліан Чаплінський іронічно зауважує, що цю розмову – про нове життя для «закинутих» районів, що колись обертались по орбіті довкола своїх заводів – варто було б провести у Рясному.
«Насправді Рясне дуже недолюблене. Воно було сплановане як острів, як анклав роботи для заводу. Завод помер, і вони залишились покинутими», - каже архітектор.
На думку Чаплінського, проблема нинішніх девелоперів полягає у тому, що вони вважають: будівля обов’язково мусить бути дорога і пишно оздоблена. Цілковитою протилежністю такого підходу є «!FESTrepublic», бо «дизайн там відсутній», як каже Чаплінський. У цьому випадку це - комплімент.
Колишній завод «Галичскло» викупив відомий ресторанний холдинг «!FEST». На територію заводу перенесли головний офіс компанії, там же відкрили одноіменний клуб, їдальню, майстерні. Поволі «!FEST» дійсно перетворює «Галичскло» на власну республіку.
«100 років тому Підзамче жило і процвітало, тут крутились великі гроші. Але потім все вмерло. І зараз ми починаємо відроджувати цю дільницю різними креативними просторами. «!FESTrepublic» зараз є більше акселератором для наших проектів. Але ми його запустили всього лише два роки тому, а там вже працюємо не лише ми – минулого тижня переїхало «Видавництво Старого Лева», там буде будинок Старого Лева, з дитячим садочком. Ти твориш простір, де хочеться перебувати і працювати», - каже Андрій Худо.
Вигляд на територію «!FESTrepublic» згори (фото «!FEST»)
Виглядає на те, що «Галичсклу» пощастило опинитись у приватній власності – і під керівництвом людей, які знають, що з ним робити. Адже, як каже Юліан Чаплінський, чимала кількість підприємств постраждали від приватизації, що відбувалась у 90-х.
«У нас стільки безхозних приміщень, які стали жертвою хаотичного рвання, де ми вчилися приватної власності. Всі нахапали заводів, а потім не знають, що з ними робити. Мені здається, потрібно тлумачити, що креативність – це не якесь заморське чудо, а це звичайний образ життя і мислення. А по-друге, світ показує, що будь-який дворик чи покинута територія можуть отримати життя. Тут не треба бути сильним архітектором чи урбаністом – достатньо стати модератором», - каже головний архітектор Львова.
Саме у модерації, на думку Чаплінського, і полягає головна роль міста у процесі ревіталізації промислових зон.
«Як на мене, місія Львівської міської ради - підказати місця тим, хто про них питає. Так було з «Креативним кварталом»: коли до мера міста прийшли і запитали, де таке можна зробити – і їх скерували до трамвайного депо. Бо це місце, яке було потрібно сформувати у Львові. Ми насправді тільки вчимося тим західним підходам, як модерувати такі процеси. Раніше інвестор чи співвласник просто інстинктивно вирішували на свій розсуд», - каже Юліан Чаплінський.
Заступник мера Львова Андрій Москаленко додає, що ревіталізація львівських заводів має відбуватись шляхом діалогу із усіма учасниками цього процесу, а не за допомогою вказівок згори.
«Це спроба не диктувати умови: «тут має бути креативний простір, бо ми так сказали», це спроба спільно поміркувати, що треба місту. Щоби на цьому просторі народились нові ідеї, виключно через менторський спосіб, в жодному разі не через адміністративний. У кожного заводу має бути окремий підхід. Другого «РЕМА» не має бути, другого «!FESTrepublic» не може бути», - запевняє чиновник.
На мрію міської ради перетворити львівські заводи у креативні простори Юліан Чаплінський дивиться напрочуд тверезо.
«Моя думка, як архітектора-практика: я не можу сказати, що я такий романтичний в цій темі. Я далекий від думки, що всі закинуті заводи через 10 років перетворяться на офіси Google чи музеї. Бо у нас інші гроші і інше законодавство», - каже він.
Архітектор пояснює, що у випадку більшості з цих будівель не стоїть питання про «етичне ставлення до первинних споруд», адже вони не несуть архітектурної цінності, та й для виробничих функцій ще діючих підприємств може бути вигідніше збудувати нові невеликі павільйони. Є приміщення, які вже майже втрачені, та дещо ще можна і треба врятувати.
Інвестори врятують місто
Розмова викристалізувала принаймні три основні способи створити новий креативний простір на місці промислової зони: побудувати з нуля (як ІТ-парк), купити (як «Галичскло», яке стало «!FESTrepublic») і взяти в оренду його частину (як на заводі «РЕМА», де на діючому заводі поруч живуть різні орендатори).
Втім, Андрій Павлів наполягає, що існує й четвертий – «віддати ІТшникам».
«Завод «Електрон» - зараз це офіси в стилі Google, де працює до трьох тисяч працівників із середнім доходом до 40 тис. грн. І я думаю, що цей варіант – найбільш правильний. Тому що ІТ-компанії інвестують в роботу таких надсучасних офісів, а не в якісь майстерні», - вважає він.
На думку ж Андрія Худо, найкращим варіантом все таки є передача приміщень у приватні руки.
«Секретів нема. Для того, щоб це все працювало, потрібен ефективний приватний власник. Треба залучати приватних інвесторів, і задача міста – створити середовище, сприятливе для того, щоб інвестори заходили і фінансували. Візьмемо приклад ІТ-парку на Стрийській: потрібні десятки мільйонів доларів, щоб збудувати його. ІТшники це можуть зараз зробити? Ні, навіть вони зі своїми доходами цього зробити не можуть. Треба підтягувати інвесторів, які будуть інвестувати в цю інфраструктуру. І вони ж потім будуть споживачами цієї інфраструктури. В нашому випадку ми самі інвестуємо в цей завод, і нам легше: він у приватній власності, ми самі вирішуємо, що там робити і як перетворювати. Іншого шляху нема. Тільки інвестори, приватна власність, ефективне управління – і тоді все це діло можна перетворити на нове місто», - переконаний Андрій Худо.
Ми використовуємо