«Бандерівські діти» намагались зірвати презентацію на 20 Форумі видавців у Львові

Прес-реліз Центр Візуальної Культури й Об’єднання «Ліва опозиція»

12 вересня 2013 року під час презентації книги «Український Троцький. Тексти Лева Троцького про Україну», що проходила в рамках програми Центру візуальної культури на 20 Форумі видавців у Львові, до зали піцерії «La Piazza» в центрі міста, де відбувалася акція, увірвалася організована група з близько 20 бойовиків. Серед них присутні впізнали футбольних фанатів «Карпат» з відомого хуліганського угрупування «Pride», що ідейно та організаційно є близьким до ВО «Свобода» та депутата Юрія Михальчишина. Зокрема, серед фанатів були помічені охоронці Михальчишина.

 Спочатку провокатори сіли в кінці зали і намагалися зірвати захід голосними вигуками, нецензурною лайкою, співом націоналістичних речівок та музикою з мобільних телефонів. На адресу учасників презентації персонально лунали погрози, що вони ризикують власним здоров’ям, презентуючи у Львові подібні книги. Багато гостей презентації покинули залу майже одразу після приходу неонацистів. Присутня на заході міліція, незважаючи на явну небезпеку, ніяк не реагувала і відмовлялася вивести найбільш активних хуліганів. Фінальною точкою стало «зігування» неонацистів на свою фотокамеру після завершення презентації.

 Коли більшість бойовиків залишили приміщення, міліція пояснила учасникам презентації, чому вони не можуть гарантувати їхню безпеку, що жодного порушення не відбулося і вони не мали право навіть зробити зауваження. Власник піцерії, де проходив захід, відмовився надавати приміщення для проведення запланованих на цей же день презентацій Центру візуальної культури - журналу «Політична критика» та мистецького видання «Українське тіло», - оскільки, за його словами, вони становлять потенційну загрозу для його закладу. Оргкомітету Форуму видавців, який знайшов інше приміщення для наступних презентацій, чомусь не вдалося навіть розмістити оголошення про ці зміни в програмі на своєму сайті. Заплановані акції так і не відбулися через відсутність публічно доступної інформації про зміну локації і, відповідно, непоінформованість аудиторії.

 Загалом ситуація засвідчила, що інтелектуальна дискусія з актуальних питань, принаймні у Львові, можлива лише в рамках, визначених хуліганами-неонацистами, і це мовчки толерується відповідальними як за організацію заходів, так і за безпеку їхнього проведення. Порожнє місце публічних дебатів - перший наслідок наступу неофашистської ідеології в Україні.

 Нагадуємо, що за день до презентацій у Львові, 11 вересня у Києві неонацисти, ймовірно, з угрупування «С14», також близького до ВО «Свобода», побили випускника НаУКМА 2013 р., активіста громадського руху «Чесно» та профспілки «Пряма дія»  Павла Миронова, який потрапив до лікарні зі струсом мозку та частковою втратою пам’яті. А 22 серпня неонацисти вчинили напад на активіста профспілки «Пряма дія» Богдана Білецького, який також був госпіталізований зі струсом мозку. Систематичні зриви заходів та фізичні розправи є частиною ультраправого насильства, що останнім часом заполонило вулиці українських міст.

Від автора

Німецький протестантський богослов, пастор євангельської церкви Мартін Німьоллер став відомим завдяки своїй антигітлерівській позиції. Німьоллер, притримуючись антикомуністичних поглядів схвально оцінив прихід націонал-соціалістів до влади. Проте вже у 1937 році, коли Гітлер розпочав гоніння на протестантську церкву, пастор не зміг мовчати. За свою антигітлерівську позиці був запроторений спочатку до Заксенхаузена, а в подальшому в Дахау. В 1945 році визволений союзними військами.

В ситуації авторитарного правління сьогоднішньої влади і стрімкого зростання праворадикальних рухів вважаю доцільно ще раз згадати відомі рядки Мартіна Німьоллера «Коли вони прийшли…»

Коли нацисти прийшли за комуністами,

я залишався безмовним. Я не був комуністом.

 Коли вони садили соціал-демократів,

я промовчав. Я не був соціал-демократом.

Коли вони прийшли за членами профспілки,

 я не протестував. Я не був членом профспілки.

 Коли вони прийшли за євреями,

 я не обурився. Я не був євреєм.

Коли вони прийшли за мною,

 не залишилось нікого, хто б заступився за мене.

Слід пам`ятати: фашисти не здатні на інтелектуальну дискусію чи свободу думки.  ``Для Ур-Фашизму незгода є зрадою``.- Умберто Еко