«Я бізнесмен доморощений, локальний»

Григорій Козловський в ефірі ZAXID.NET LIVE

10 травня

Останніми тижнями прізвище Григорія Козловського не сходить зі сторінок львівської преси і соцмереж. Причин тому багато – це і відкриття після реконструкції львівського «Гранд Готелю», дуже амбітні плани комерційної забудови Львова і суперечки про висушене Винниківське озеро та Львівську тютюнову фабрику.

Саме тому ми запросили Григорія Козловського у прямий ефір програми ZAXID.NET LIVE.

Отже, в якості представлення вас як сьогоднішнього гостя нашого ефіру, пропоную переглянути коротенький сюжет, який підготувала наша журналістка Вікторія Іваськевич.

***

Він привіз на відкриття власного готелю у Львові американську світську діву Періс Хілтон, відкрив ресторан з акулами й осушив Винниківське озеро. А ще збирається збудувати перший 90-метровий хмарочос на Сихові. Буквально за лічені місяці Григорій Козловський, який, до всього, ще й одружився цього року на День Валентина з естрадною співачкою Юлією Доманською, став найбільш цитованим у ЗМІ серед львівських бізнесменів і політиків.

Під контролем 47-річного Григорія Козловського перебуває Львівська тютюнова фабрика, він активно займається ресторанним та будівельним бізнесом, а також серйозно інвестує у власний футбольний клуб. А ще він є депутатом Львівської міської ради від Блоку Петра Порошенка.

***

До речі, вітаю принагідно з одруженням. Але давайте почнемо з Винниківського озера – кажуть, що ви хочете забудувати всі береги, а потім за грубі гроші пускати туди відвідувачів.

Ви знаєте, в сюжеті написали, що я висушив – ну, ви показали, що я його висушив, насправді було написано в соцмережах, що я випив усю воду з Винниківського озера.

Навіщо?

Напевно, спрага була велика, тому випив. Ну, деякі є у нас тут жартівники…

Навіщо – тому що ми проводимо геологію. Озеро є дуже… Ну, я думаю, ні для кого не секрет, хто хоча б раз відвідав це озеро, якої там якості була вода, дно. А зараз, коли спустили воду, тепер бачимо і дамби – там є великі загрози навіть їх проривів. Я розумію, що це, можливо, не так все реально, як говорять – але проблеми є.

Тому ми проводимо зараз геологічні дослідження, будемо його поглиблювати, будемо укріплювати береги, щоби не було зсувів. Будемо однозначно укріплювати дамбу. Вивчаємо питання альтернативної електроенергії – можливо, вода, яка падає з дамби, може давати енергію, подивимося доцільність економічну, на скільки грошей, за скільки років ми зможемо це повернути. Тобто йде вивчення цілого процесу й оформлення документів.

Коли озеро наповнять водою і туди можна буде повернутися – прогнози є?

Ну, я вам дам відповідь на це запитання, якщо ви мені відповісте на питання, коли всі чиновники дадуть всі дозвола на початок певних робіт.

Зрозуміло. Тоді скажіть – все-таки оці побоювання багатьох львів’ян і мешканців Винників про те, що там буде обмежений доступ до води…

Розумієте, це є ілюзія декількох людей, які собі щось придумали. Ну, ви знаєте, як у нас відбувається: тільки людина щось у Львові починає робити, будувати чи якісь має проекти (добре, недобре) – зразу починають накидуватися. Людину треба вимазати болотом, скажемо так, в м’якому випадку. Ну є таке.

Є така ситуація, але що означає «грубі гроші»? Це тисячу гривень, сто доларів?

Ну, неважливо.

Це дуже важливо.

Вхід буде платний – я правильно розумію?

А як ви хочете? Наприклад, так, як ми домовилися і як передбачено – для винниківчан користування самим озером, звісно, буде безкоштовним. Діти до 12 років при умові, що вони будуть з батьками – звісно, буде безкоштовно. А все решта безкоштовним не може бути.

А чому тільки винниківчанам, а не львів’янам?

Тому, що належить місту Винникам географічно озеро.

Але це територія Львівської міськради.

Ну, давайте тоді зробимо комунізм! Я ж не є, в мене ж на спині нема червоного хреста – правильно?

Я розумію, що вкладаєте, це ваші витрати, бо озеро справді треба утримувати, і це коштує гроші...

Ну треба ж десь в туалет ходити! В туалет ходити, в душ, роздітися, а не в озеро. Це ж бізнес-проект, ну.

Яким чином це корелюється з українським законом, який передбачає, що має бути вільний доступ до всіх водойм? Як ви собі з цим раду даєте?

Ну, зараз оформляємо документи. Подивимося: якщо буде заборона – значить, буде доступ до озера, де не будуть надаватися ніякі послуги. Значить, будемо робити з нього…

Ви ж все одно послуги надаєте – ви ж чистите будете це все озеро, якось воду очищати.

Ну, ми зараз в процесі вивчення документів. В процесі оформлення документів. Як воно має бути – я вам скажу, в якому ракурсі воно буде. То, що я хочу зробити там Академію футболу, де буде займатися багато дітей. Те, що я хочу зробити послуги за дуже мінімальними цінами, де я хочу власне зробити власне такий оазис – це правда. А люди починають…

Не шукають, що ти робиш Академію футболу, де буде 200 дітей кожного року випускатися, де буде освіта даватися – про це ж ніхто не хоче говорити. А шукають «грубі гроші». А що таке «грубі гроші»? А сто гривень – це «грубі гроші»?

Але скажіть, який у вас інтерес вкладати – це ж достатньо великі гроші для того, щоби от лише Академія футболу для дітей...

А який інтерес вкладати, наприклад, в танцювальний гурток у Винниках, де в мене займається 350 дітей? Який інтерес?

Ну, це можна розцінювати як благодійність, а найняти тренера для гуртка не дуже дорого…

Благодійність. А який інтерес вкладати в футбольну команду?

Я просто питаю: це благодійність – те, що ви будете робити [на Винниківському озері]?

Ну, це є речі. Я народжений на цій землі, я народжений в цій області. Я заробляю тут гроші. У мене всі бізнес-проекти не в Монако, не в Нью-Йорку і не в офшорних зонах. Я бізнесмен доморощений, локальний. Я тут живу, я тут працюю, я тут заробляю – і я все, що можу (і навіть що не можу в деяких проектах), роблю тільки в цьому регіоні. Тому що я безмежно люблю це місто. Чому про це ніхто не хоче поговорити? А постійно шукають якісь цей – «там захватив землю, якийсь будинок будує». А що, більше ніхто будинків не будує у Львові?

Ні, будують, людей різних питаємо.

Ну, а якщо я роблю це краще всіх? Про це ніхто…

А ви краще всіх це робите?

Я вважаю, що так.

Реконструкція «Гранд Готелю» тривала чотири роки…

П’ять років. Майже п’ять років.

Можете сказати, скільки вклали в реконструкцію?

Не можу – бо не знаю.

Не рахуєте гроші?

Ну, це ми будували багато підрядним шляхом. Це ж не було – у нас немає такої… Принаймні, коли я починав реконструкцію, такої не було послуги, що тобі зробили проект, намалювали якусь ціну, ти взяв якусь кредитну лінію, так, як за кордоном роблять, ти розумієш, який в тебе процентний портфель, розумієш, за скільки часу в тебе бізнес-проект. У нас, на жаль, цього немає.

У нас ремонт в квартирі не можна розрахувати.

Почав з одного, потім зрозумів, що там десь докупив землю, там десь вирили підвал, там десь поміняли кут нахилу «криші»… Будуєм, як можем, ну.

Але в будь-якому випадку, люди, які вже відвідували реконструйований «Гранд Готель», кажуть, що багато грошей вклали. В 2016 році ви підписували навіть угоду з InterContinental, що це буде мережа Crowne Plaza.

Дивіться, угода була – ну, там йшла спочатку за Indigo, потім за Crowne Plaza. Попередня угода дійсно була підписана. Я спілкувався з віце-президентом InterContinental, він особисто вів цей проект. Він мене запевняв, що все буде гаразд, ми по всім пунктам домовимося. А коли мені на стіл поставили основний контракт на 650 сторінок, наші діалоги закінчилися на 45-й сторінці. От геть на 45 сторінці.

А що не підійшло?

Ну, можу декілька пунктів вам назвати.

Просто в якихось загальних рисах, щоби зрозуміти.

Ну, для прикладу: якщо InterContinental вів [проект реконструкції «Гранд Готелю»] чотири роки і чотири архітектори світові приймали участь в тому процесі, вів повністю будівництво геть від розетки – скільки розеток має бути, якого кольору. Ну, там дрібничок немає – якщо ви були в «Гранд Готелі», ви зрозумієте, що це єдиний п’ятизірковий готель у цьому місті. Я не хочу нікого ображати, але це єдиний п’ятизірковий готель у цьому місті. Якщо хтось має…

Чому він не підійшов?

Вони мені не підійшли.

Тобто ви відмовилися.

Один із пунктів, наприклад, де пишуть: якщо «Гранд Готель» до відкриття не відповідає вимогам InterContinental, штраф – 20 років неотриманих прибутків. Це порядка 5 млн євро. Я пояснюю – кажу, можливо, написати, що якщо не відповідає, то договір не вступає в силу? Ну ви ж вели чотири роки, ви ж мені все радили, ви розмальовували, все ми з вами погоджували – я щось не погодив? Ні, все погоджував. То чому писати «20 років штрафу»? Для прикладу.

Вони настоювали, наприклад: мінімальна ціна – 300 євро. 300 євро – ну хто буде жити в цьому готелі? Там дуже багато нюансів.

Гості.

За триста євро?

Пятизірковий готель,єдиний у Львові.

Де ми маємо готель, де ми маємо?

Я не знаю – ви в нас готельєр.

Скільки в нас заселення буде? П’ять відсотків?

Зрозумів. Скажіть ще, будь ласка, щоб завершити з «Гранд готелем» – там якісь були претензії мерії стосовно надбудов. Одну знесли, а зараз ще якісь претензії є.

Дійсно, там була проблема, тому що архітектори, які це робили, на сьогоднішній день звільнені, особливо після того, що мені показували спочатку, що всередині…

У мене була розмова з Андрієм Івановичем Садовим, де він як мер, не хотячи нічого писати, просто мені як місцевому локальному бізнесменові сказав, що йому це не подобається як міському голові. Я з ним абсолютно погодився, і ми чисто без ніяких судів, без нікого «пожали» один одному руки. І я йому дав слово, і ми це зняли.

Цей другий дашок теж знесете, я правильно розумію?

Другий дашок – я ще в процесі переговорів, тому що знов були допущені певні помилки. Це не є щось вимушене, що я щось собі придумав. Просто там є діра зверху, її треба чимось накрити. Людина має вийти наверх – її треба чимось накрити фізично. От і все, там немає вже ніяких тих – ви бачите, що все абсолютно було знесено так, як ми домовилися.

На відкриття – було таке гучне відкриття «Гранд Готелю» – приїжджала Періс Хілтон. Правда, що заплатили 150 тисяч доларів?

А чому не п’ятсот?

А от фігурувала така цифра. Звичайно, і 500 фігурувала…

Розумієте, у нас журналісти – дуже цікаві люди. От прийшла собі одна – не хочу називати її фамілії. Не знаю, з перепою чи звідки, працює в одній газеті, яку я дуже сильно поважав до певних процесів.

Розумію, але давайте не будемо переходити на особистості…

Ну, я ж не називаю фамілії. Взяла собі придумала – і написала 500. Скажіть, як я маю з цією людиною бути – в суд подавати? Ну про що мені з нею говорити?

Ви зараз кажете 150. Як я маю з вами бути? Ні, це неправда. Наші деякі артисти українські коштують рази в три дорожче.

Цілком вірю. Але я от так зауважив, що взагалі ви любите популярних людей. Ви запрошували до себе на день народження соліста Modern Talking.

А в чому проблема? Це людина…

Boney M.

Який Boney M.? Перший раз про це чую.

Хіба не було? Ну, Селезньов, футболіст Євген Селезньов, в Instagram публікував фото з Boney M.

Так ми були в «Ріксосі» разом на Новий рік.

Ну, о’кей. Андерса запрошували?

Запрошував. Людина, як і всі.

Подобається вам?

Це мій кумир дитинства! Я все життя на його музиці ріс. Людині там зараз 50 з чимось років, він коштує взагалі копійки. Роздули цілу історію з цієї історії! Це – мій кумир.

Я все життя – бізнесменом, я не є політиком, я не є чиновником, я все життя займався бізнесом. І мені 45 років – дякувати Богу, я до них дожив. Я мав мрію. І я доріс до того періоду, де я можу реалізувати свою мрію – за дуже недорого, повірте. Якщо ви поцікавитеся, скільки коштує Томас зараз, я думаю, вам буде смішно з того, що взагалі в той час роздули. Просто написали в соціальних сітях, що там якісь космічні гроші.

А ви, до речі, часто імпульсивно реагуєте на журналістів?

Розумієте, на чесних – ні, взагалі не реагую. В мене є гірка практика, досвід, де журналісти дуже непорядно поступають. От є один з репортажів (не буду називати, на якому каналі), де мене попросили дати інтерв’ю про футбол. Ми дві години говорили про футбол – і буквально за 15 секунд задали два питання, після чого все понарізали, повирізали – зробили такий сюжет, що я аж спотів. Це чесно?

Ну, але дуже часто так…

Просто в одному реченні ви можете повирізати ті слова, які потрібно.

Так, це вже геть зовсім некоректно. Скажіть про футбол: які у вас стосунки з «Карпатами»? Якось так дуже цікаво виходить… Навіть оця історія, коли ви вирішили питання з Володимиром Гудимою, який пробачив свій клуб «Карпатам», вона стала такою несподіванкою для багатьох. Для «Карпат», таке враження, так само.

Я не розумію, в чому несподіванка. Добро робити людям – хіба це несподіванка?

Ви є президентом іншого футбольного клубу, так?

Але львівського. Я ж не поміг футбольному клубу десь там в Конго, да? Це львівські клуби. Завтра може бути біда і зі мною – і я би хотів, щоби і мені допомогли.

Чи це якось пов’язано з тим, що там, здається, два місяці перед тим вашого сина запросили на тренувальні збори «Карпат»?

Абсурд повний. Щоб ви зрозуміли: я навіть не зрозумів, чому його запросили. Ну, в мене є здогадки, але я не одобрював цих речей і ніяких документів не віддавав.

А які у вас стосунки з власником «Карпат» Петром Димінським?

До аварії в мене було три діалога, дуже довгих. Ми, власне, з Петром Петровичем говорили про львівський футбол, про клуби, про структури, про те, що один одному мають помагати, що, в принципі, ми львів’яни. Що філософія «одне місто – одна команда» є трошки недоречна. Ми багато говорили.

Говорили про покупку «Карпат» чи ні?

Ні. От знов якась цьотка написала під закритим якимось видуманим іменем…

Все ж таки, буквально зараз у квітні «Карпатам» продовжили цю пільгову оренду – за гривню рік…

Щоб ви розуміли, я сам активно участь в цьому приймав.

Власне, і ви навіть перед виконкомом виступали.

Так, я хотів захистити.

Що, в «Карпат» немає інших людей, які зарплату за це отримують?

Ну, це питання до «Карпат». Якби у вас була така можливість помогти «Карпатам» – ви б не помогли?

Ну, просто ви зараз так поводитеся, як [власник]…

У мене зараз є можливість їм помогти – і я помагаю. Я думаю, якби у вас така можливість була, чи буде завтра-післязавтра, ви як львів’янин «Карпатам» поможете. Головне – щоб була така можливість. А мені Боженька сьогодні дала таку можливість помогти. Чому ні?

Кажете, що ви мали серйозні розмови до аварії з Димінським. Після того не спілкуєтесь?

Ні.

А як оцінюєте, до речі, принагідно його дії після ДТП?

Мені не морально про це говорити.

О’кей. Вас відсторонили від футболу на два роки у вересні 2017-го. Оскільки ви імпульсивна людина, я так розумію…

Я чесна людина.

Як ви тепер спостерігаєте за власним клубом, якщо не можете…?

Там є два моменти. По-перше, мені заборонили відвідувати стадіон. Але мені заборонити відвідувати ресторан ніхто не може. А ресторан не входить у паспорт стадіону.

Ага. Тобто ви з ресторану в ложі дивитесь?

Мені заборонили на стадіон ходити, но на ресторан мені ніхто не заборонив, а він не є в паспорті стадіону. А не було би ресторану – я би взяв вишку (таку, що лампочки міняють), думаю, поставив би собі крісло, за забором би мене би підняли – і дивився би футбол. До речі, в Турції недавно був такий випадок: одного фаната не пускали на ігри, він взяв таку вишку і спостерігав. Ну, виходжу з ситуації, що маю. Але в той момент я боровся за справедливість.

Ви анонсували багато будівельних проектів. От будівництво 90-метрового хмарочоса на Сихові, готелю найбільшого.

Я не тільки анонсував – вже почали будову.

Це зараз такий вигідний бізнес – будівництво комерційної нерухомості?

Розумієте, любий бізнес є вигідним, геть любий. Бізнесів невигідних не буває.

Залежить від маржі.

Ну, повірте, щоб була хороша маржа, потрібно мінімум вкласти – максимум заробити. Ми йдемо іншим шляхом.

Ми весь будівельний сегмент свій в компанії поділили на три сегменти: тобто там преміям-класу, середнього класу, медіум-класу, де ми даємо можливість кожній людині вибрати по її можливостях. Але не дивлячись, в якому сегменті ми присутні – якість по матеріалах, по якості робіт. Я думаю, якщо ви зробите ще один репортаж з тих, хто купив квартиру в нас, і будь-де в інших – ви все поймете.

Дуже багато проектів. Інвестуєте свої чи кредитні кошти?

Фактично ми своїх взагалі не інвестуємо. Ми просто правильно розвиваємо бізнес, правильно залучаємо кошти і правильно розпоряджаємся тими коштами.

Тобто це кредитні кошти, чи ви до спілки входите?

Щоб ви зрозуміли, коли людина купляє… Ну, в нас є власників чотири в тій компанії. В нашій компанії, щоб ви зрозуміли, я єдиний – ну, ми єдині, хто не переживає, якщо начнеться якась криза. Щоб ви зрозуміли, в нас є резервні фонди. Будь-яка будова, яку ми почали, ми маємо своїми коштами вже гарантію того, що ми це закінчимо. І, знаючи наше ім’я в бізнесі, тому і такий позитивний ривок ми зробили в бізнесі. Ми в будівельний бізнес ввірвалися за два роки. І люди купляють у нас, тому що вони прекрасно розуміють, хто власники – бо власників відкрили. Люди мають розуміти, хто відповідає за дану будову. Це говорить про велику довіру, дуже велику!

Мало часу, мушу ще кілька питань поставити… Податківці періодично звинувачують Львівську тютюнову фабрику в несплаті за акцизні марки. Ви це заперечуєте.

Ні-ні-ні, ви неправильно поставили питання. Податківці якраз нам дають грамоти за одних з кращих платників. У Львові ми входимо в трійку найкращих платників, а в Україні (увага!) ми 52-га компанія по сплаті податків. При тому, що є металургійні заводи, міністерства…

Чому виникають тоді ці…

Тому що от назвемо приклад останніх подій. Я був в Києві два дня тому – дізнався, що за нас хотіли заплатити 12 500 доларів, щоби зняти негативний репортаж. На іншій студії було 5000.

Тобто ви хочете сказати, що це просто медіа-кампанія?

Та я не хочу – я це знаю. Я знаю навіть, хто замовник - і знаю, за які цифри вони платять. Це наші прямі конкуренти. Це є Філіп Морріс, це є JTI, це є BAT. Це є люди, які цього року хочуть зробити мінімальну ціну [пачки цигарок] – цього року вже 26,50. На слідуючий це буде вже 33. І ми порахували, що 2025 року, якщо курс збережеться, це буде 96 гривень. Ви чуєте? 96 гривень!

Вони хочуть вбити такі бізнеси, як локальні, вони хочуть «Імперіал». До речі, нашим союзником є ця англійська компанія, яка з нами виступає против. Ми стали поперек горла тій тютюновій мафії. Тому найкраща ситуація – обілляти брудом.

Скажіть, будь ласка, ви постійно ходите (один з дуже небагатьох людей, яких я знаю у Львові) з озброєною охороною. Навіщо?

Ну, я думаю, що ті люди, які загинули, яких взірвали в машині, вони б теж запитали: «А чому я не ходив з охороною?»

А ви відчуваєте якісь ризики?

Я – людина, яка живе вільно, яка говорить те, що думає. Як ви вважаєте, я розумію, в мене є вороги?

Вороги є у всіх, не всі з охороною ходять.

З охороною державною, ви хотіли сказати. Не просто охороною – а державною.

Ну, в будь-якому випадку це охорона.

А чому ні? А чому? Що тут кримінального?

Та нічого, я тільки запитав чому.

Я собі можу позволити. Тому, що я дорожу своїм життям. Тому, що в мене троє дітей, які я виховую сам. І я не хочу, щоб мої діти лишилися сиротами, бо комусь щось там може здатися.

Останнє питання. Ви є ще депутатом міськради. При такому активному бізнесі, при такому завантаженні – навіщо вам це взагалі? Чи це така умова ведення бізнесу – бути якось при політиці?

Я завжди говорю одну фразу. Кожен з нас, хто помре, прийде до Бога. І Бог задасть одне запитання: «Що ти зробив людям? Я тобі дав владу, я тобі дав гроші. О’кей, купив машину дітям, чи збудував будинок – це супер, але це твоїм рідним. Людям що ти зробив?»

Я хочу мати відповідь на це запитання – що я зробив людям. Бо ні гроші, ні влада – це не наше, це те, що нам дав Бог.

Чому?

Тому, що я маю можливість помогти людям. Заїдьте у Винники…

Без мандата депутата міськради ви не мали би цієї можливості?

Ну, я не думаю, що я би мав можливість такого хорошого діалогу з міським головою [Львова], який, враховуючи наші непогані стосунки, міг приїхати в місто. Там цього року він був разів десять. Я думаю, що у всіх каналізаціях був, на всіх дорогах – де тільки міг, я його привіз. Тому що, враховуючи нашу комунікацію, Винники отримали вже мінімум 170 мільйонів дотацій з міста Львова, прийнята ціла програма до 2020 року розвитку Винників.

Я так розумію, з чинним мером Винників у вас теж чудові стосунки? Колишній ваш партнер.

Я цю людину обожнюю, тому що він дуже чесна людина. І я точно знаю, що гроші, які дає Андрій Іванович на Винники – я точно знаю, що будуть не вкрадені.

Це не Андрій Іванович дає – це міський бюджет, гроші платників податків.

Дякую – це, можливо, правильно поправили.

На жаль, наш час вичерпався. Нагадаю, що сьогодні у нашій студії був відомий львівський бізнесмен і депутат Львівської міськради Григорій Козловський. Мене звати Олег Онисько, побачимось через тиждень. Дякую.

Дякую.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ
Мати Кузьми «Скрябіна» заявила про неправомірне використання похоронними бюро портрета її сина
Дубневича і Синютку зловили за руку
Українські військовослужбовці взяли під контроль хутір Вільний у Луганській області
В гостях у богомола
У Перемишлянському районі стався витік нафти через незаконну врізку у нафтопровід «Дружба»
Чи допоможе Америка врятувати українську газотранспортну систему?
Головні новини Львова за 21 вересня
Шляхово-ремонтні підприємства Львова працюватимуть за японською технологією 5S
Чорна декада для Росії
РАГУlive. Випуск за 21 вересня