Мережу партизанського руху в Україні створювали кілька років до початку повномасштабної війни. Якби не зрадники, яких виявили серед місцевих поліцейських та працівників СБУ, українське підпілля на півдні могло б досягти великих успіхів. Втім навіть зараз партизанам вдається завдавати удари по ворогу, знищувати техніку та шляхи поставки зброї з РФ в Україну. Головним центром партизанського руху є місто Мелітополь, але підпільна боротьба ведеться і в інших населених пунктах.
Британський тижневик The Economist опублікував матеріал про партизанський рух в Україні. ZAXID.NET пропонує український переклад цієї статті.
***
Росіяни зайняли стратегічно важливе місто-залізничний вузол Мелітополь на третій день війни. Їхнє просування, очевидно, координувалось українськими зрадниками. Контролювати місто, важливий сегмент сухопутного мосту до Криму виявилося дещо складніше. Кожні кілька днів повідомляють дивовижні новини: знищений бронепоїзд і гранатометний обстріл командного пункту (18 травня); підірвані залізничні колії та радіолокаційна станція (22 травня); проукраїнський мітинг (29 травня); будинок колабораціоніста постраждав від вибуху (30 травня). Україна стверджує, що її партизани вбили понад 100 російських солдатів у тилу ворога в Мелітополі.
«Наші люди роблять усе, щоб земля горіла під ногами окупантів», – каже мер міста Іван Федоров, який перебуває у безпеці на підконтрольній Україні території.
Мелітополь – неофіційна столиця українського спротиву. З середини березня військові карти, створені американським Інститутом вивчення війни, показують, що територія міста вкрита смугами, тобто це територія, на якій діють партизани. Але це далеко не єдине місце, де проводять такі операції. Авіабазу у Херсонській області [Чорнобаївка] підірвали майже два десятки разів. В Енергодарі об’єктом невдалого замаху став міський голова-колабораціоніст Андрій Шевчик. В Ізюмі, згідно з телефонною розмовою російського солдата та його дівчини, яку перехопила українська розвідка, голодних російських солдатів нагодувала пирогами з отрутою привітна старша жінка. Згідно із інформацією, восьмеро росіян таким чином загинули. Коли росіяни десь залишають свої танки чи бензовози, українські фермери забирають їх. А з окупованих районів Донецька та Луганська надходять повідомлення про вибухи на складах зброї.
Пожежі та вибухи на військових об'єктах всередині самої Росії трапляються все частіше. У багатьох випадках офіційні докази вказують на низьку пожежну безпеку як причину цих вибухів. Але, схоже, українські спецвійська націлені на ланцюги поставок у прикордонних населених пунктах Росії. Принаймні один раз невідомий вертоліт вдарив по нафтосховищу в російському місті Брянськ.
Чиновники в Києві відмовляються коментувати такі операції. Під час розмови off the record старший офіцер розвідки України каже, що було б краще поговорити на цю тему зі священиком: «Це Божа робота. Бог карає Російську Федерацію. Можливо, не прямо. Може не своїми руками. Можливо, йому доведеться використовувати гелікоптери».
Партизанський опір на окупованих територіях України координує підрозділ збройних сил, який називається Силами спеціальних операцій (ССО). Цей підрозділ було сформовано у 2015 році після невдач спроб партизанської діяльності на ранніх етапах війни на Донбасі. Колишній оперативник підрозділу, який попросив залишитися анонімним, каже, що робота поділена на три частини: військові дії, операції підтримки та психологічна війна. «Скажімо, є завдання — не дати противнику просунутися більше резервів до Мелітополя. ССО доручає спецвійськам підірвати міст, водночас просить партизан пошкодити залізницю, і проводить психологічну операцію, друкуючи листівки, де вказано, що ми слідкуємо за окупантами. Тож зрештою лише половина російських військових наважується прийти».
Джерело каже, що його колеги витратили чимало часу на підготовку потенційних партизанів — «простих місцевих» — у роки перед війною. Він відмовляється вдаватися в подробиці навчання, але каже, що основи можна знайти в «Total Resistance», класичній партизанській інструкції, написаній у 1957 році для підготовки швейцарців до потенційної окупації країнами Варшавського договору.
Володимир Жемчугов провів десятки партизанських операцій за Україну в рідному Луганську в 2014-2015 роках, перш ніж був поранений, підірвавшись на міні, та потрапив у полон. Він каже, що нинішній опір поєднує професійних солдатів і добровольців. Жемчугов, який зараз допомагає навчати волонтерів, каже, що українська влада за кілька місяців до війни створила базову структуру для повстанців. По всій країні зараз існує мережа таємних складів зброї, безпечних будинків і потенційних співучасників; в деяких випадках були залучені кримінальні кола. Але підготовка була менш ретельною, ніж очікувалось через те, що частина залучених правоохоронців згодом перейшла на сторону Росії. «Служба безпеки та поліція виявилися нашою найслабшою ланкою», – каже Жемчугов.
Як і в 2014 році, коли на сході України почалася війна, російські спецслужби, схоже, отримали в руки секретні військові бази даних. У Херсоні російські офіцери відвідують будинки українців, які служили в армії. Тих, хто не встиг змінити адреси, затримують, б'ють, катують або ще гірше. «Ця робота не завжди корисна для здоров’я. Ризики реальні», – каже джерело видання в ССО. Росія також, схоже, активізує зусилля з придушення українського опору, посилюючи арешти та демонстративні покарання. Але перехоплення, оприлюднені українськими службами безпеки, свідчать про те, що деякі російські солдати бояться. «Кожної чортової ночі ми б’ємось із диверсійними групами, які заходять у село», — каже один солдат своєму другові під час дзвінка.
Іван Федоров, мер Мелітополя, був викрадений окупаційними військами, а потім був звільнений 16 березня під час обміну полоненими. Він сказав, що опір України продовжить залучати нових учасників, незважаючи на ризики. Лише кожен десятий мешканець Мелітополя перейшов на інший бік, і це не критична кількість, припустив він. Але справжня сила опору України буде перевірена лише на новому етапі війни: за умови надходження достатньої кількості західної зброї, Київ сподівається почати контратаку, щоб повернути південь. Офіцер розвідки анонімно прогнозує, що українська підпільна армія стане великою цінністю. Він припускає, що війська Володимира Путіна будуть змушені відступити. «Росіяни зможуть написати ще одну «Війну і мир». Я завжди дуже любив Толстого», – каже він.