Домоуки

Євгенія та Тарас Зінько, батьки двох дітей 8 та 1 років, вирішили відмовитися від школи та самостійно навчати дітей вдома. Їхня донька Ямуна вже другий рік вчиться з мамою, витрачаючи на навчання 1-2 години в день, у майбутньому на хоумскулінгу виховуватимуть і сина.

ZAXID.NET сходив у гості до цієї нетипової сім’ї, щоб з’ясувати, що змушує батьків обирати дистанційне навчання замість шкільного.

***

– Тобі хочеться ходити у школу?

– Нєа.

– А чому?

– Не знаю.

– А з мамою тобі подобається вчитися?

– Та.

8-річна Ямуна показує свої підручники і розгортає зошити. Дівчинка хвалиться що знає, що таке лімфоцити, але не дуже любить робити приклади з математики.

«Я не хочу, щоб дитина стільки років вбирала у себе таку систему»

Родина Зіньків живе у невеликому дачному будинку в кількох кілометрах від Львова. Поруч розташовані будинки ще кількох хоумскулерів – родин, що обрали домашнє навчання замість шкільного. Ці сім’ї домовились поселитися поруч, щоб мати можливість частіше спілкуватися. У будинку зони для навчання створені майже у кожній кімнаті – це полички з підручниками і зошитами, столики з ноутбуком, приладдям для творчості тощо. Євгенія починає свою розповідь зі слів, що рішення навчати дитину вдома було одним із найбільш відповідальних у їх з чоловіком житті.

«Ми коли лише планували дітей, одразу знали, що вони не будуть ходити у школу. У першу чергу, це пов’язано із нашими поглядами на життя. Ми вегетаріанці, і окрім цього намагаємось виховувати у собі якісне ставлення не лише до їжі, але і до інших важливих життєвих моментів. Це стосується і спілкування – нам важливо, з ким ми проводимо час, і як ми спілкуємося. Тобто ми хочемо, щоб спілкування дитини було у тому колі, який ми вважаємо хорошим», - розповідає Євгенія.

Однією з причин, щоб відмовитись від школи, для Євгенії стала діюча система оцінювання дітей.

«Дитина 11 років перебуває у системі, коли вона весь час оцінюється, і це так чи інакше робиться у порівнянні з іншими. Тобто не з її особистими успіхами, а саме з іншими. І коли ти 11 років у такій системі, ти потім виростаєш і все життя усе і всіх оцінюєш. Я не хочу, щоб дитина стільки років в себе вбирала таку систему», - каже Євгенія.

Спілкування з однолітками для своєї доньки Євгенія і Тарас намагаються забезпечити самостійно. В основному коло спілкування Ямуни - це діти друзів Євгенії та її чоловіка.

«Це часто закидається хоумскулерам, мовляв, а як же спілкування? Ну ми ж не просто обезбашені люди! І цю сторону [спілкування] ми теж організовуємо самі. Для цього ми навіть спробували з іншими батьками-хоумскулерами, з друзями, жити поруч, щоб частіше діти спілкуватись. Іноді це прості зустрічі, а іноді ми щось для них організовуємо якісь пізнавальні заходи», - каже Євгенія.

«Ми все встигаємо проходити, займаючись годину-дві»

Євгенія вирішила розпочати навчати свою доньку у 7-річному віці. Для цього вона промоніторила усі існуючі дистанційні школи та обрала одну з харківських платформ. На сайті школи кожен учень має особистий кабінет зі щоденником, планом навчання, відеоматеріалами та завданнями з різних предметів. План навчання для учнів складають вчителі цієї школи. Упродовж навчального року діти час від часу проходять онлайн-тестування.

«Також можна робити відеозвіти, наприклад, з фізкультури чи декламування вірша, пісні. Якщо є завдання відвідати музей чи бібліотеку, то ми теж робимо фото, все відправляємо. Шкільні вчителі потім це все переглядають, перевіряють завдання і виставляють вкінці семестру оцінки», - пояснює Євгенія.

Євгенія проводить доньці урок з природознавства на подвір'ї

Протягом усього навчання у такій школі дитина бачиться з вчителями лише двічі: під час підсумкового тестування у 4 та 11 класі, з однокласниками – ніколи (хіба якщо дружить з кимось поза школою).

Кожен навчальний день у доньки Євгенії починається у різний час – зараз це залежить від ритму сну її однорічного брата. Після сніданку та домашніх справ Євгенія з Ямуною сідають за уроки. При цьому Євгенія сама обирає, які матеріали і в якій кількості давати доньці.

«Для цього ти на хоумскулінг і йдеш, щоб мати змогу обирати. З основ шкільної програми ми все встигаємо проходити, займаючись годину-дві на день. Зараз донька багато ліпить, малює, шиє. Я намагаюсь збирати шишки, тканини, картон і так далі – створюю вдома майстерню, як у вчителя з трудового навчання», - сміється Євгенія. Вона додає, що на математику та українську мову донька тричі на тиждень ходить до репетиторки – друга сім’ї, решту предметів Євгенія викладає доньці самостійно.

«Якщо вона щось не засвоїть, не встигне - я не буду вимагати від неї цього будь-якою ціною. Бо, можливо, це не її предмет, можливо, вона ще до чогось не дозріла. Такі предмети ми здаємо на «трієчку» і мені цього достатньо» - каже Євгенія.

Поняття канікул у цій сім’ї не існує, Ямуна навчається і влітку, щоправда за гарної погоди чи на свята кількість уроків зменшується або переноситься на вулицю.

«Цієї осені було кілька бабиних літ. У ці періоди ми дуже мало займались, і я радію, що в такий час моя дитина не сидить у приміщенні. Ми багато гуляли, катались на велосипеді – і я розуміла, що ми всі уроки доженемо і все вивчимо», - каже Євгенія.

На питання про реакцію суспільства на її рішення навчати дитину поза школою Євгенія реагує з усмішкою – каже, що навчилася не звертати уваги на думку суспільства.

«У мене великий досвід плавання проти течії, бо ми більше 20 років - вегетаріанці, і довкола цієї теми також завжди всього вистачає. Але я в цьому сенсі нецікава людина. Я ніколи не сперечаюсь, мене це не злить і мені нічого не можна довести. Насправді мені такої контр-реакції трапляється небагато. Родичі спочатку хвилювалися, як це все буде виглядати, але коли це стало реальністю, то вони підтримали нас», - розповідає Євгенія.

8-річна Ямуна каже, що до школи ходити не хоче, а Євгенія додає, що донька і не може хотіти до школи, бо не знає, що це таке, її ніколи туди не водили. Однак мати дівчинки не виключає, що колись перегляне свої погляди, але лише якщо знайде школу, що підходить її поглядам на навчання. Такої школи у Львові, каже Євгенія, сьогодні немає.

«Загалом ідеальна школа для мене – це максимум 3-4 дні на тиждень до 5 годин навчання на день. Також це невелика кількість дітей, заряджені вчителі, які горять своєю справою. У таку школу я би дитину віддала», - каже Євгенія.

Вона наголошує на тому, що приклад її сім’ї не є універсальним. У Львові є кілька десятків сімей, які навчають дітей вдома з абсолютно різних причин, і частина з них прикріплена до львівських шкіл, інші – до різних онлайн-платформ.

«Загалом я не вважаю хоумскулінг кращою чи ідеальною системою. Я не в принципі проти школи, і не закликаю нікого відмовлятись від школи. Просто я вважаю, що в нашому випадку, зможу за домомогою хоумскулінгу дати дитині більше практичних знань, ніж школа», - каже Євгенія.