В український прокат вийшли одразу два оскарівських фільми. Про що вони?

В український прокат вийшли відразу два фільми, що мають багато оскарівських номінацій, а один із них вважається найімовірніший претендентом на головний приз. «1917» Сема Мендеса (на головному фото) має 10 номінацій, а «Маленькі жінки» Ґрети Ґервіг – шість. Обидва фільми мають шанс стати найкращим фільмом року, обидва були номінантами на «Золотий глобус». Тоді несподівано переміг фільм Сема Мендеса про Першу світову війну (хоча вважалося, що боротьба розгортатиметься між «Джокером» та «Ірландцем»).

Проте спільне між цими двома фільмами завершується на конкуренції за кінопремії, у всьому іншому важко знайти настільки несхожі картини: досвідчений британець та молода американка, яка знімає свій другий фільм; особиста історія та американська класика; велика війна та сімейна мелодрама. Але про все по черзі.

Велика війна капрала Мендеса

Під час Першої світової війни капрал Мендес був посильним. Він розносив накази на повідомлення, мандруючи до лінії фронту. З ним траплялось безліч пригод, його було поранено, проте він вижив. Вижив та розповів свої фронтові історії внуку Сему. А той перетворив спогади дідуся у масштабний військовий фільм, який скоріше за все отримає «Оскар».

Капралам Скофілду (Джордж МакКей) та Блейку (Дін-Чарльз Чепмен) дали термінове та дуже важливе завдання: їм потрібно доставити наказ на передову, щоб скасувати наступ. Якщо їм не вдасться виконати завдання, тисячі британських солдатів потраплять до німецької пастки та загинуть. Ситуація ускладнюється тим, що серед тих солдат – брат Блейка.

Кадр з фільму

Дві години екранного часу солдати будуть бігти, йти, повзти, стріляти, вмирати, впадати у відчай. Усе для того, щоб подолати кілька пекельних миль. «1917» – роуд-муві під час бойових дій.

Варто відзначити блискучу операторську роботу Роджера Дікінса. Саме завдяки йому деякі критики порівнюють картину Мендеса із «Врятувати рядового Раяна» Спілберга. Саме такі порівняння створюють завищені очікувані та, як наслідок, подальше розчарування.

Найцікавішим у фільмі виявляють технічні штучки, які виробляє фантастична камера Дікінса, створюючи ефект присутності. Тож дивитись це кіно варто на великому екрані. Тим більше, що існує ще й версія для IMAX.

Кадр з фільму

Щодо усього іншого, то режисер складає картину з холодним розрахунком, не наповнивши її, попри особисту історію, живими емоціями та справжнім драйвом. Для режисера, який вміє знімати неймовірно емоційні та психологічно тонкі та точні картини («Американська краса», «Дорога змін») такий формалізм є чимось новим та дивним. Мабуть, дається взнаки робота з великобюджетними фільмами бондіади.

Проте для Скофілда та Блейка психологізм та емоції – розкіш, яку вони собі не можуть дозволити. Їм потрібно встигнути до світанку. «1917» відмовляється від модних трендів дегероїзації війни. Він ставить на чільне місце особистість, яку обставини перетворюють на героя. Проте ми не побачимо цього внутрішнього шляху, тільки зовнішня дорога під шквалом вогню приведе героя до подвигу.

Кадр з фільму

Молоді актори Джордж МакКей та Дін-Чарльз Чепмен добре ведуть свої партії. Скоріше за все, військові дороги приведуть їх до зоряного статусу вже зовсім скоро. Не обійшовся фільм і без уже готових зірок. Свідомо чи ні, роздає Мендес чинт британським акторам ми не знаємо, але Колін Ферт з’явиться в епізодичній ролі генерала, а Бенедикт Камбербетч – полковника.

Фільм не виправдає очікування тих, хто чекає на вишуканий кінематографічний шедевр, на картину з потужним особистим меседжем. Проте цілком задовольнити шанувальників якісного кіно про війну та подвиги. Знято дуже добре, поплакати та прорефлексувати особливо немає над чим.

Маленькі жінки з великого роману

Молода американська режисерка Ґрета Ґервіг звертається до культової у США книги Луїзи Мей Оклотт, яка вже була екранізована сім разів (ця екранізація – восьма). Найвідомішою є екранізація 1994 року з Вайноною Райдер, Кірстен Данст та Клер Данст у головних ролях. Цей фільм отримав три «Оскари». Нагадаємо, картина Ґервіґ претендує на шість.

36-річна Ґрета Ґервіг починала як актриса у незалежному кіно, потім долучила досвід сценаристки. Тепер стала режисеркою. Її перша повнометражна картина «Леді Бьорд» два роки тому справедливо отримала купу нагород та номінацій. Зокрема й оскарівських.

Після камерної історії дорослішання дівчинки з рідного для режисерки міста Сакраменто Ґервіґ продовжує цю тему, але уже в багатофігурному костюмованому антуражі, у декораціях ХІХ століття.

Кадр з фільму

У цьому їй допомагає ціле сузір’я. Сірша Ронан уже не один раз була оскарівською номінанткою (зокрема і за «Леді Бьорд»). «Маленькі жінки» принесли їй четверту номінацію. Також у картині ми побачимо Емму Вотсон, Тімоті Шаламе, Луї Гарреля, Лору Дерн та Меріл Стріп. А ще – майже рідного українцям Джеймса Нортона (Гарет Джонс з «Ціни правди»).

Ґрета Ґервіг робить у картині майже неможливе: вона вдихає життя у класичний читаний-перечитаний роман, не ламаючи його. Вона примудряється зняти дуже особистий та дуже живий фільм, де простенький мелодраматичний сюжет не заважає співчувати героїням, переживати разом з ними успіхи та невдачі.

Кадр з фільму

Не втрачаючи іронічного погляду ані на героїнь, ані на їх закоханості, вона робить кіно, сповнене дрібних побутових деталей, які хочеться роздивлятись, якими хочеться милуватись. Побут сестер Марч, їх друзів та родичів, любовно досліджений та показаний публіці. Проте він є інструментом, а не самоціллю, додатковим кольором.

До речі, про колір. Виявляється, Ґервіґ володіє ним бездоганно та створює кожен кадр за принципом живописного полотна.

Скоріше за все усі ці переваги принесуть картині «Оскар» за костюми. Хоча потенціал її набагато більший. Це красиве, іронічне, дуже живе кіно, бездоганно розігране та «одягнене».

Крім роботи художників «прикрасити» фільм взявся і композитор Александр Деспла (два «Оскари» та вісім номінацій, зокрема і за «Маленьких жінок»).

Кадр з фільму