Флірт з тінню

Скандальний законопроект №6489, прийнятий за основу Верховною Радою, викликав цілий шквал критики. Нагадаємо, законопроект, за задумом його авторів, покликаний «запобігти надмірному тиску» на бізнес з боку органів, що контролюють додержання трудового законодавства. Однак реалізація деяких його положень може спричинити до тяжких довгострокових наслідків, які бумерангом вгатять не лише по бізнесу, але й по всій нашій державі.

Підводний камінь

Головним чином викликає занепокоєння пункт, що стосується послаблення штрафних санкцій за порушення трудового законодавства. Сьогодні за кожного неоформленого працівника накладається штраф розміром 96 000 грн, за місячну затримку зарплатні або виплату не в повному обсязі – 9 600 грн, за недотримання закону про мінімальну зарплатню – 32 000 грн, і також 32 000 – за недотримання обов’язків щодо мобілізованих до війська працівників і т.д. Коротше кажучи, нелегальна робоча сила може влетіти бізнесменові в копієчку. Однак законопроект №6489 передбачає, що спершу порушників не штрафуватимуть, а видаватимуть їм припис про усунення неподобства у такий-то термін, і лише у разі його невиконання буде накладатись штраф. Тобто замість чіткої заборони вводиться правило «на перший раз прощаю».

Що це означатиме на практиці? На практиці це означатиме, що порушувати закон стане менш ризиковано. І передусім, звісно ж, ідеться про нелегальне працевлаштування. Бо якщо працівник не оформлений, то його стосунки з роботодавцем автоматично випадають з-під дії будь-яких законів. Звісно, виплати «у конверті» іноді бувають суттєво вищими, ніж «білі» зарплати, але зворотній бік цього – повна беззахисність працівника перед роботодавцем. У будь-який момент він може сказати «Кому я винен – всім прощаю» і зникнути, а працівникам залишиться хіба що судитися. Щоправда, така практика в Україні не надто поширена, бо в тіньовому секторі працюють не від хорошого життя, а такі люди воліють з бізнесменами не конфліктувати.

Власне кажучи, навіть нинішні жорсткі штрафи не здатні втримати трудові відносини у рамках закону. У 2014-му Держстатистика оцінювала кількість неоформлених працівників у 4,57 млн осіб, тобто майже 25% всіх працюючих. А за підрахунками експертів, кількість нелегально працевлаштованих може перевищувати навіть 50% (!) всіх працюючих України. І хоч підприємці стогнуть, що їх «кошмарять» постійними перевірками, знайти нелегально працюючих зовсім не важко: іноді достатньо покрутити головою навкруги або просто подивитись у дзеркало. Невже штрафи таки замалі? Чи, може, контролюючі органи працюють неефективно? Хай там як, а по суті це означає, що в Україні діє старовинне правило: суворість законів пом’якшується необов’язковістю їхнього виконання.

І ось у таких умовах підприємцям пропонують подарувати ще й пом’якшення покарань. Чи можна уявити, що бізнесмени, задихаючись від вдячності, повиходять з тіні? Щодо вдячності – цілком, а от рухатимуться вони, швидше за все, у зворотному напрямі. І українська економіка, котра і так наполовину у тіні, сповзатиме туди ще глибше. Ну а підприємці, котрі повірили у «європейську» риторику влади і вперто працюють «по-білому», почуватимуться пошитими у дурні: навіщо платити податки і сушити собі голову над Кодексом законів про працю, якщо можна набрати нелегалів і горя не знати? Проте зменшення податкових надходжень – це не найбільша шкода, котрої може завдати законопроект №6489.

Головна проблема

Найтяжчі наслідки Україна матиме у пенсійній сфері, бо люди, котрі працюють у нелегальному секторі – це особи, котрі не заробляють собі страхового стажу і ризикують зустріти старість взагалі без пенсії. Сьогодні, аби мати право на пенсію, потрібно пропрацювати 15 років, але і цього нашому урядові недостатньо. У першому читанні вже ухвалено урядовий законопроект, котрий передбачає збільшення страхового стажу до 25 років, причому вже з 2018-го. Вже саме собою це нововведення є драконівським, бо незрозуміло, де брати додаткових 10 років стажу, якщо тобі вже за 50. Або якщо у 1990-х, коли все пішло шкереберть, тобі довелося багато років пропрацювати без трудової книжки. Експерти вже назвали це прихованим підвищенням пенсійного віку і прогнозують негативні соціальні наслідки.

Тимчасом законопроект №6489, даючи поблажку недоброчесним роботодавцям, зменшує шанси українців заробити собі заповітний трудовий стаж. Що більша частка економіки перебуває в тіні, то менше можливостей заробити собі пенсію. Причому зарплати у тіньовому секторі навряд чи дозволяють акумулювати заощадження, котрих вистачить на старість. Взагалі, українці – це нація без заощаджень: за даними соціологів, 47% наших громадян не мають заощаджень взагалі, а забезпечити себе на півроку можуть лише 3%. Звісно, можна пофантазувати, що українці просто не розповідають соціологам про зашиті в подушку мільйони, але факти свідчать про зворотне. Ті, хто спить на мільйонах, не вдягаються у секонд-хендах і не скуповують прострочені харчі. І якщо законопроект №6489 буде прийнятий у тому вигляді, котрий є зараз, таких людей в Україні лише побільшає.

Вочевидь, влада хоче підкинути смаколик бізнесу, котрий образився на неї за різке підвищення мінімальної зарплатні з 1 січня 2017-го. Проте цей смаколик може стати поперек горла всій країні. Вже сьогодні близько третини працездатного населення України працює за кордоном – не в останню чергу, через недоступність нормального працевлаштування вдома. І що далі сповзатиме в тінь наш ринок праці, то гіршою ставатиме ця тенденція. Ті ж, хто лишиться працювати в Україні, тягтимуть на собі мільйони непрацездатних бідняків. Невже крок у напрямі до такого майбутнього – прийнятна ціна за флірт влади з «тіньовиками»?