Всім привіт! Я записую сьогоднішнє звернення не з Ратуші, а з іншої локації. Про це згодом. Тепер за порядком. Як і минулі тижні цього тижня передали військовим джипи, дрони, різний мілітарний еквіпмент, який краще помагає ліпити нашого ворога там, на передовій. Також почали нову програму грантів для виробників дронів. Чотири виробництва отримали по мільйону гривень на вдосконалення якості продукції, щоб удари були більш точними. І таких грантів буде більше.
Також починаємо допомагати ветеранам, які повернулися з війни, щоб вони були самодостатні й починали свій бізнес. Тридцять ветеранів отримали гранти на розвиток бізнесу по 300 тис. грн.
Може пригадуєте влітку ми мали складну ситуацію, коли впав балкон на вулиці Джерельній. Зараз цей балкон повністю відреставрований. Це відбулося завдяки програмі співфінансування «80 на 20». Коли місто дає 80%, а 20% самі мешканці. Ви всі можете користуватися цією програмою, тому що, обстеживши балкони, ми зрозуміли, що приблизно 20% балконів потребують серйозного ремонту. Однак тут потрібна ініціатива людей, тому що це власність мешканців.
Зараз я перебуваю на вулиці Богдана Хмельницького у приміщенні колишньої «Фабрики повидла», яка була в занедбаному стані. Її купив великий друг і товариш Львова Гаральд Біндер. І він її реставрував. Сьогодні тут один з найкращих в Європі мистецьких центрів. Чому це важливо? Чому взагалі ми говоримо про мистецтво під час війни?
Війна дуже часто створює порожнечу всередині. Якщо її заповнює страх, то нами легко маніпулювати й робити з нас рабів. А якщо цю пустоту заповнює мистецтво, культура, то ми отримуємо нове дихання. Я рекомендую всім – ходіть на виставки, якщо це можливо, ходіть в театр, читайте книжки. Тому що стрес і втома даються в знаки. Ми повинні бути сильними. Ми повинні перемагати, бувши сильними. Бажаю всім добра! Слава Україні!