Гросмейстер Михальчишин: Мій син Юра був єдиним, хто дав провокатору по носі

- Син отримав непоганий політичний досвід, працюючи шість років тому у штабі «Нашої України», де побачив справжнє обличчя багатьох політиків. Знання і набутий досвід дозволяють йому вести полеміку на телебаченні та по радіо, де він встиг «засвітитися» вдалими виступами у Романа Чайки та Савіка Шустера, який сказав: «У цього молодика є фантастичний темперамент».

Видатний львів’янин Адріан Михальчишин донедавна був відомий завдяки своїм шаховим успіхам. Він є не просто гросмейстером, а й головою тренерської Комісії ФІДЕ, одного з найактивніших і найавторитетніших органів Міжнародної федерації шахів. Однак із початком виборчої кампанії до місцевих рад він зненацька прославився ще й як батько Юрія Михальчишина – кандидата на міського голову Львова від ВО «Свобода». На жаль, батько не зміг активно підтримати сина під час мерських баталій, бо саме в цей час брав участь у Всесвітній шаховій Олімпіаді в російському місті Ханти-Мансійську. Ці змагання принесли видатну перемогу чоловічій збірній України на чолі з львівським гросмейстером Василем Іванчуком. У Ханти-Мансійську Андріан Михальчишин, хоч і вболівав за українську команду, проте увесь свій шаховий хист докладав до того, щоб гідно виступила жіноча збірна Туреччини, головним тренером котрої він працює вже не один рік. Тож мова в інтерв’ю для ZAXID.NET зайшла не лише про шаховий турнір та про українських шахістів, але й про український політикум.

- Пане Адріане, ви були учасником і тренером на багатьох Всесвітніх шахових Олімпіадах. Ваші враження від сьогоднішньої, проведеної у далекому сибірському місті?

- Мушу констатувати, що ця Олімпіада була організована дуже взірцево і пройшла на високому організаційному рівні. Вона починалася ще з летовищ у Мюнхені, Празі, Дубаї, Москві,  звідки чартерні рейси доставили сотні команд в Ханти-Мансійськ, столицю Югри, сибірського регіону, який в останні роки бурхливо розвивається.

- Чи місто було готове зустріти, розташувати і нагодувати кілька тисяч шахістів, тренерів, представників команд, журналістів?

- Готуючись до проведення Олімпіади, місто збудувало сучасні готелі, спортові палаци, транспортні комунікації. Одне слово – все було організовано на найвищому рівні. Готель, де проживали команди, було відкрито напередодні приїзду учасників, і після їхнього від’їзду він став пустим, але у місті планується проведення різних міжнародних заходів і він не пустуватиме. А сибіряки дуже привітний і гостинний народ, всюди ми зустрічали доброзичливі усмішки місцевих мешканців, серед яких тепер чимало українців. Коли нашу чоловічу команду оголосили переможцем, вона отримала значно гучніші аплодисменти, ніж жіноча російська, яка теж стала чемпіоном.

- Оцініть, будь ласка, виступ збірної України.

- Без жодних сумнівів, команда України була найкращою на цій Олімпіаді. Колектив не програв жодного матчу, справжнім лідером був львівський гросмейстер Василь Іванчук, якого вдало підтримували партнери. Навіть втрата талановитого Сергія Карякіна, який, між іншим, був тепер кращим в російській команді, не позначилася на силі української команди. Навпаки, українські шахісти виглядали згуртованішими і дружнішими. Це як у футболі – коли з поля усувають провідного гравця, то команда може зіграти зібраніше і краще. Великий український меценат і організатор шахових матчів з Мукачево Йозеф Реш промовив вдалу фразу: «Росія – команда зірок, але команди в них не було». У цій команді кожен сподівався, що виграватиме інший, а при такому ставленні до гри на одному класі суперника не подолаєш.

    Василь Іванчук знову продемонстрував, що може обіграти будь-кого. Мені видається, що цьому сприяв «шаховий голод», який він відчував на Олімпіаді. Адже перед цим турніром він мав перерву, яку йому порадив зробити заслужений тренер України, один з його перших наставників Віктор Желяндинов. Тож Іванчук мав час проаналізувати свої виступи, добре підготуватися і рвався до боротьби. Він мав можливість походити у Львові на тенісні корти, тож був готовий фізично і психологічно «розірвати» будь-кого. Думаю, суперники, побачивши перед собою такого Іванчука, який, до того ж, приходив на гру у вишиванці, розуміли, що мають мало шансів «вижити» в цій партії. Хочу відзначити й вміле керівництво командою головного тренера, відомого гросмейстера з Одеси Володимира Тукмакова, який «не заважав» лідерові самостійно налаштовуватися на поєдинок, а працював з іншими членами дружини, що йому добре вдавалося. Тукмаков недарма давно має репутацію «фартового» – колись як гравець, нині – як тренер. Майже як Олег Блохін у футболі.

- А чи задоволені ви виступом своїх підопічних турчанок?

- Так, вони виступили вдало. Маючи 48-й рейтинг серед команд-учасниць, мої дівчата посіли 38-ме місце, а 16-річна Кубра Озтюрк показала чудовий результат – 9 очок в 11 партіях – і виконала норму міжнародного гросмейстера, першою в Туреччині.

- Під час Олімпіади пройшов і Конгрес ФІДЕ, на якому було обрано президента цієї Міжнародної організації. Чим був цікавий звітно-виборчий Конгрес?

- ФІДЕ є потужною міжнародною організацією, яка об’єднує понад 170 країн світу і нею вже 15 років керує калмик Кірсан Ілюмжинов. Його суперником на посаду президента був екс-чемпіон світу Анатолій Карпов, якого гаряче підтримував ще один екс-чемпіон Гаррі Каспаров. Але Ілюмжинов, який очолив ФІДЕ, коли ця організація була банкрутом, і перетворив її на багату та успішну, легко подолав конкурента, набравши майже удвічі більше голосів (95:55). Він не тільки досвідчений дипломат, але й вдалий бізнесмен, тому у світі бізнесу вміє знаходити меценатів та інвесторів, що дозволяє проводити і турніри для кваліфікованих шахістів з високими призовими, і популяризувати древню гру та поширювати її в тих країнах, де про неї мало знали.

- Вас знову затвердили головою Тренерської комісії. Які функції вона виконує, які її завдання і плани?

- Без високоосвічених, професійних тренерських кадрів неможливий подальший високий розвиток шахів на всіх континентах та країнах. На диво, рівень сьогоднішніх наставників, що працюють в шахах, є досить низьким. В Ханти-Мансійську я мав анекдотичний випадок на семінарі, який проводив для 40 тренерів африканських країн. Після занять підійшов представник Камеруну і цілком серйозно запитав, чи я є тим Михайлом Талем, що був чемпіоном світу, очевидно, співзвучно поєднавши моє прізвище з іменем знаменитого шахіста. Тому наступний – 2011 рік, ми оголошуємо роком Африки в шахах і проведемо на цьому континенті чимало заходів та семінарів для підвищення рівня знань тренерів африканських країн. Завданням Тренерської комісії є розповсюдження єдиної тренерської програми, яка буде реалізуватися через створені Академії в різних країнах світу. Після проходження навчання в Академії та успішної здачі екзамену слухачі отримують диплом, який дозволяє їм працювати на відповідному рівні. Триває ліцензування тренерських знань, адже, як і у футболі, тільки успіх учнів дає оцінку роботі тренера. Комісія, відповідно до кваліфікації, присвоює тренеру звання, наприклад, тренер ФІДЕ, інструктор ФІДЕ тощо. Відкрито веб-сайт комісії, випускається навчально-методична продукція на сучасних електронних носіях.

- Як ви оцінюєте рівень кваліфікації українських тренерів?

- Це фахівці надзвичайно високого класу, не дивно, що багато з них працюють з шахістами високого рівня в багатьох країнах світу. Наприклад назву тільки тих, хто виховувався у Львові, а працював на Олімпіаді тренерами з командами різних країн. Гросмейстер Олег Романишин керував жіночим колективом Індії, Олександр Сулипа приїхав з командою Польщі, Юрій Очкусь – Канади, Віталій Голод – Ізраїлю, я вже кілька років працюю з жіночою командою Туреччини. Жінок Об’єднаної Арабської Республіки готувала до олімпійського виступу львівський гросмейстер Мирослава Грабінська. У Франції вдало працює Йосиф Дорфман, в Німеччині – Роман Відоняк, в Ізраїлі – Олександр Хузман. А хіба не високого рівня дитячі тренери львівської ДЮСШ «Дебют», яка щороку випускає кваліфіковану «продукцію» –  учасників чемпіонатів світу та Європи серед дітей та молоді і майбутніх гросмейстерів.

- Коли Ви почули про те, що ВО «Свобода» висунула кандидатом у мери Львова вашого сина Юрія, який є в цій політичній організації головним ідеологом, які емоції охопили вас як батька?

- Стало приємно за сина, який досяг такого авторитету, що балотується на таку поважну посаду. Завжди вважав, що Львовом повинні керувати корінні львів’яни, для яких таке неповторне місто не повинно бути лише географічною назвою, в душах яких вже від народження живе галицький дух, який ніколи не пропадає, де б той львів’янин не жив. Недавно прочитав інтерв’ю президента Грузії Михайла Саакашвілі, де він зізнається, що більшість міністрів його уряду молодші за нього, а декому немає й тридцяти. Такі люди – необтяжені старим досвідом, розумні і сміливі – повинні прийти до влади. Юрі саме 28 років, він є кандидатом наук і, головне, справжнім патріотом. Колись з обуренням слухав, як нас, галичан, «поливали брудом» усякі Бузини і жоден з галичан не дав йому за це по писку, тільки Юра був єдиним, хто дав провокатору по носі. Галичани у своїй масі є страшенними опортуністами, які «умиляються» фразою композитора Людкевича, котрий після приходу перших «визволителів» сказав: «Нас визволили, і нема на то ради». Ось і тепер: прийшов новий президент і так звана львівська інтелігенція тут же кинулася служити регіонам за різні дрібні подачки. Колись краща частина галицької інтелігенції змушена була податися за кордон або пішла в ліси, де й була винищена окупантом.

Коли випадково за Божим промислом Україна отримала 1991 року незалежність, галичани кинулися махати прапорами і забули, що за той час всі землі і підприємства викупили не українці. І так вийшло, що ми не стали господарями на власній землі. Тому не треба мати багато розуму, щоб зрозуміти – в Україні нині існує лише дві українські партії, які захищають українські інтереси – «Свобода» та УНП. Згадайте, як перед минулими виборами багато хто кричав, що «Свобода» – це проект Партії регіонів, а тепер погляньте скільки депутатів з «Нашої України» та БЮТ перебігли до ПР, а із «Свободи» –  жоден.  Син отримав непоганий політичний досвід, працюючи шість років тому у штабі «Нашої України», де побачив справжнє обличчя багатьох політиків. Знання і набутий досвід дозволяють йому вести полеміку на телебаченні та по радіо, де він встиг «засвітитися» вдалими виступами у Романа Чайки та Савіка Шустера, який сказав: « У цього молодика є фантастичний темперамент». У політичному диспуті він змусив замовкнути Інну Богословську та Вахтанга Кіпіані. Але таких молодих і активних політиків допускають тільки до диспутів, але не до влади, що насправді є великою помилкою нації.

Головою міста має бути чесна, розумна і порядна людина, львівський інтелігент з глибоким місцевим корінням. Але мене не дивує той вибір, який ми отримали після 31 жовтня. Мусимо пам’ятати, що галичани колись не обрали до парламенту самого Івана Франка…