Ігри розуму і кордони Донбасу

У канву російсько-української війни, яка невпинно наближається до двох знакових рубежів – п’ятої річниці від початку повномасштабного вторгнення та зрівняння нинішніх російських втрат із втратами Російської імперії в Першій світовій війні, – знову вписалися так звані переговори. Про те, що вони саме «так звані», не варто й говорити – кожен, хто чує і бачить, зрозуміє безглуздість цих рухів з боку російської делегації, яку очолює порожнє місце на прізвище Мединський. Про це неодноразово говорено під час попередніх появ персонажа на авансцені, тож не будемо повторюватися. Тим паче, є інша, значно цікавіша тема для обговорення.

Це пропозиція американської сторони українській. Впливове видання The Economist повідомило, що, мовляв, за наявною в нього інформацією, представники Білого дому придумали «геніальний» план, як зупинити війну в Україні. Треба всього-на-всього… Ні, не перестати стріляти – хоча за рівнем геніальності цей план не поступається тій давній ідеї нинішнього президента України. Американці, як пише видання, запропонували політичному керівництву нашої держави змінити адміністративні межі деяких регіонів. Зокрема, Донецької області.

Навіщо? І який стосунок ці межі мають до війни? А все дуже просто. Принаймні для команди Дональда Трампа. Та, як відомо, вірить словам Владіміра Путіна, що йому потрібна вся Донецька область, – тому й пропонує віддати її йому всю, але водночас не виводити підрозділи Сил оборони України з Краматорсько-Слов’янської агломерації.

Для цього, пише The Economist, потрібно переформатувати територію цього українського регіону. Тобто провести на мапі новий її кордон, винісши Краматорськ і Слов’янськ за межі, передавши, ну, скажімо, до Харківської області. А кордон потрібно провести, як ви вже здогадалися, по нинішній лінії бойового зіткнення. І вуаля – війська Російської Федерації контролюють усю Донецьку область (і Луганську, але з нею ще простіше, там під контролем ЗСУ зовсім невеличкий шматочок), як і вимагав Путін. Можна завершувати війну!

Рівень нерозуміння самої суті нинішньої війни, скажімо чесно, – фантастичний. Починаючи з того, що трампівці пропонують змінити кордони Донецької області України, тоді як Путіну потрібна територія «Донецької народної республіки Російської Федерації». Тож навіть якщо завтра на Банковій влаштують шоу з прямою трансляцією зміни адмінкордонів Донбасу (не питайте як, та це і неважливо) – він, з його точки зору, цілком логічно пхекне, мовляв, у нас Краматорськ і Слов’янськ є частиною «ДНР», а тому, що там в Києві вирішили – мені нецікаво.

Але ж у тім-то й річ, що справа не в кордонах. І не в території. Точніше, в території, але не Донецької області. Повернімося до осені 2022 року і згадаймо, як окупаційні війська зайшли на територію двох південних українських регіонів – Запоріжжя та Херсонщини. Регіонів, які жодного стосунку до Росії не мали. Але тут раптом виявилося, що вони теж сплять і бачать себе частиною РФ. І Кремль, який розпочав «спеціальну військову операцію» нібито винятково для захисту «народу Донбасу», швиденько вписав і їх до своєї Конституції.

Тож гаразд, давайте уявимо, що Путін навіть погодиться на американський ідіотизм з кордонами Донбасу. Але він же завтра скаже: «А як з нашими Запорізькою та Херсонською областями?». А післязавтра оголосить своїми Сумську і Харківську області – ну і що, що там окуповані зовсім маленькі частинки території. А наступного дня впише у свою Конституцію Дніпропетровщину – на підставі того, що частина її території раніше була під контролем російських військ. А ще через місяць, згадавши про те, що нинішня РФ є правонаступницею СРСР – впише у свої документи Вінницьку і Хмельницьку області, Одеську і Закарпатську. От що тоді робити?

І насправді ж саме так і є. Путіну потрібні не Краматорськ і Слов’янськ. Він прагне отримати всю Україну. А після неї – усю «Прибалтику». А далі – Східну Європу. А далі… Бо ця війна – вона не за якісь там кілька міст і десяток сіл. Вона – за імперію. Російську імперію. Імперія ж – принаймні у випадку з кремлівським проєктом – не може не розширюватися. Власне, це єдине, що вона може робити для продовження власного існування.

А втім, те, що Трамп і компанія не розуміють усього сказаного вище, – це ще пів біди. Значно гірше, що так само думає і чимало українців. Вони вірять навіть у можливість повторення корейського чи китайського сценарію – і не бажають розуміти очевидної речі. Корей справді дві. І Китайських республік теж. Адже населення КНДР та Республіки Корея – це справді один народ. Як і населення КНР та Китайської Республіки (Тайваню). І там прагнення об’єднати частини розділених націй є цілком природним, якщо відкинути комуністичну складову. Так само, скажімо, хочуть об’єднатися всі частини курдської нації, розділені між чотирма країнами.

У нас же – зовсім інша історія. Це розуміє навіть Путін. Його слова про «один народ» – лише операція прикриття. Прикриття справжньої мети – знищення української нації як такої, перетворення її на частину російського народу. Як нещодавно, за історичними мірками, сталося з кубанськими українцями. А в попередні століття – скажімо, з новгородцями.

Путін хоче забрати собі не Краматорськ і Слов’янськ, а Львів і Ужгород – як і всі інші населені пункти України. Але це можливо зробити тільки тоді, коли в цих населених пунктах не залишиться українців. Не залишиться в прямому сенсі – вони будуть або знищені, або перетворені на росіян. Ось чого прагне кремлівський диктатор, а не кількох сотень квадратних кілометрів знищених війною донбаських степів.

І нехай Трамп та його підопічні цього не розуміють. Вони скоро підуть у політичне небуття. А українці (сподіваюся) залишаться. Залишившись же, українцям не треба дурити самим собі голову цими байками про «віддайте Донбас (реально чи на мапі) – і все закінчиться». Усе закінчиться тоді, коли російські війська стоятимуть на кордоні з Румунією, Угорщиною, Словаччиною та Польщею. А за ними, на схід аж до Ростова-на-Дону, не залишиться жодного українця.

Це навіть гірше, ніж було в часи Російської імперії – бо там був триєдиний «русскій народ», до складу якого входили великороси, малороси й білоруси. Путінська Росія відмовляє українцям навіть у такому напіврабському існуванні. Це його ідея-фікс – а не кілька міст, перетворених на руїни.

Українці, живіть власним розумом і не дозволяйте трампівцям задурювати вам голови. Віра в ці байки може обійтися вам, нам дуже дорогою ціною. Фатальною. Останньою в історії української нації.