Не треба надміру ґелґотати: у яких словах вживається буква «ґ»

У період радянської окупації літера «ґ» була відсутня в українській абетці. Зараз, коли вона повернулася в українську мову, її використовують настільки активно, що іноді навіть в тих словах, де вона не потрібна. Водночас новий правопис 2019 року затвердив кілька нових слів, в яких буква «ґ» вживається. Про них розповіли у довіднику «Було – стало: зміни в правописі».

Літера «ґ» передає на письмі задньоязиковий зімкнений приголосний як в українських словах, так і в давно запозичених і зукраїнізованих: аґрус, ґава, ґазда, ґандж, ґанок, ґатунок, ґвалт, ґвалтувати, ґеґати, ґедзь, ґелґотати, ґерґотати, ґерґотіти, ґиґнути, ґирлиґа, ґлей, ґніт (у лампі), ґоґель-моґель, ґрасувати, ґрати (іменник), ґратчастий, ґречний, ґринджоли, ґрунт, ґудзик, ґуля, джиґун, дзиґа, дзиґлик та похідні від них, а також у прізвищах Ґалаґан, Ґудзь.

Водночас новий правопис 2019 року додав ще кілька слів, в яких вживається буква «ґ»:

1. В українських та в давно запозичених і зукраїнізованих словах: ґерґелі, ґонт(а), ґуральня, дриґАти і дрИґати, ремиґати.

2. У власних назвах – топонімах України: Ґорґани (гірський масив), Уґля (село на Закарпатті); у прізвищах українців Ґалаґан, Ґалятовський, Ґеник, Ґерзанич, Ґердан, Ґжицький, Ґиґа, Ґоґа, Ґойдич, Ґонта, Ґриґа, Ґудзь, Ґула, Ломаґа.

Раніше у власних назвах іншомовного походження буква g вимовлялася як г, але збереження звуку [g] у вимові не було порушенням орфоепічної норми: Гданськ і Ґданськ, Гренландія і Ґренландія, Гібралтар і Ґібралтар, Гарібальді й Ґарібальді, Гете й Ґете. Після змін у правописі звук [g], що позначається на письмі буквою g, передаємо буквою г: Гольфстрим, Гренландія, Люксембург, Фольксваген, Чикаго.

У прізвищах та іменах людей допускається передавання звука [g] двома способами:

• буквою г: Вергілій, Гарсія, Гегель, Георг, Гете, Грегуар, Гуллівер;

• буквою ґ: Верґілій, Ґарсія, Ґеґель, Ґеорґ, Ґете, Ґреґуар, Ґуллівер.